Справа №  11-280/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.  

                                                                                Доповідач:   Яременко  О.  Д.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 березня 2011 року  Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

                   Головуючого    Яременка О.Д.,

                   Суддів               Данка В.В., Перетятька В.О.,             

                   з участю прокурора Нижника М. Т,    

                   засудженого       ОСОБА_1,

                   його захисника–адвоката  ОСОБА_2,

                   потерпілого   ОСОБА_3,

                   його захисника-адвоката ОСОБА_6,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора Потапчук О.П., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3, захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м. Львова від  31 грудня 2010 року,  

встановила :

Цим вироком   ОСОБА_1,

                         який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жовкві

                         Львівської області, українця, громадянина України, із

                         середньою освітою, працюючого, одруженого,                                                  

                         раніше не судимого, проживаючого за адресою:

                         АДРЕСА_1                                                                                              

  засуджено за ч.2 ст.286  КК України на п’ять  років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

   На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком три роки.

   Відповідно до ст.76 КК України покладено на нього обов’язок періодично реєструватись в органах кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця роботи та проживання.  

  Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено без зміни –підписка про невиїзд.

   Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

          ОСОБА_1, 16 листопада 2007 року о 16 год.00 хв. у м. Львові на перехресті вул. Дорошенка –вул. Банківська в напрямку до пр. Свободи, керуючи автомобілем марки «БАЗ-А-079»д.р.н. НОМЕР_1, проявив неуважність  до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді появи в полі зору потерпілої ОСОБА_5, котра наближаючись до траєкторії його руху, в подальшому вийшла на проїзну частину дороги вулиці Дорошенка справа наліво по ходу його руху, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, своїми діями створив аварійну обстановку, здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_5, що спричинило смерть потерпілої.   

          На вирок суду подано апеляції прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілим ОСОБА_3 та захисником засудженого –адвокатом ОСОБА_2

          В своїй апеляції та доповненні до неї прокурор вважає вирок суду незаконним. Зазначає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України є м’яким, не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Покликається на те, що судом  не в повній мірі оцінено наслідки скоєного ОСОБА_1 злочину, а саме, що внаслідок його дій настала смерть потерпілої.  

          На підставі викладеного прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким засудженому ОСОБА_1 призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.           

          В апеляції та доповненні до неї потерпілий ОСОБА_3, не погоджується з вироком суду, вважає його таким, що постановлений з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості злочину і є м’яким. Покликається на те, що судом в достатній мірі не взяті до уваги обтяжуючі покарання обставини та не дано оцінки тяжким наслідкам вчиненого злочину. Вказує, що скоєний засудженим злочин завдав тяжких моральних страждань близьким потерпілої ОСОБА_5 При цьому потерпілий звертає увагу, що ні на досудовому слідстві ні в судовому засіданні засуджений не визнав своєї вини, що свідчить про те, що він не усвідомив своєї вини та щиро не розкаявся у вчиненому.  Крім цього, апелянт не погоджується з висновком суду про необережну поведінку потерпілої при переході вулиці.   

          Просить вирок скасувати та постановити вирок, яким засудженому ОСОБА_1 призначити реальну міру покарання без застосування ст. 75 КК України.

          Захисник ОСОБА_2, який виступає в інтересах засудженого ОСОБА_1, в своїй апеляції вважає вирок суду незаконним. Вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.  Покликається на те, що суд, приймаючи рішення по справі, в достатній мірі не взяв до уваги покази ОСОБА_1 з приводу дорожньо-транспортної пригоди, не дав належної оцінки показам свідків, висновку автотехнічної експертизи № 1/99 від 06.02.2008 року, згідно якого водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом гальмування. На думку захисту  через тиск з боку потерпілого на орган досудового слідства  розслідування даної кримінальної справи проведено з явним обвинувальним ухилом та з порушенням вимог, передбачених ст. 22 КПК України. Слідчі дії, в тому числі відтворення обстановки та обставин події, проведені з порушенням вимог закону.   При цьому в ході судового розгляду справи судом не було усунено однобічність і неповноту досудового слідства, що призвело до неправильних висновків суду. Захист вказує, що аналіз матеріалів кримінальної справи і результатів її судового розгляду дають підстави стверджувати про грубе порушення потерпілою правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв’язку з наслідками, які наступили.

          На підставі наведеного, захисник просить кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України закрити на підставі ст.6 п.2 КПК України.      

          Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, потерпілого та його захисника, які підтримали подані ними апеляції та заперечили проти апеляції захисника засудженого, виступ засудженого та його захисника на підтримання своєї апеляції та на заперечення апеляцій прокурора і потерпілого, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

          Відповідно до вимог ст.318 КПК України по закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів, які полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника, захисника, підсудного.

          Як вбачається із матеріалів справи, суд, всупереч вимог зазначеної вище статті КПК, під час проведення судових дебатів не надав слово для виступу підсудному ОСОБА_1

          Крім цього, як це видно із матеріалів справи ( т.2 а.с.78) судове засідання 12 лютого 2010 року було проведено судом у відсутності підсудного ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ст. 262 КПК України,згідно якої розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов’язковою.

Згідно вимог п.6, п.13 ч.2 ст. 370 КПК України вирок в усякому разі належить скасувати, якщо справу розглянуто у відсутності підсудного, порушено вимоги статей КПК України, які встановлюють надання підсудному права виступити в судових дебатах.

Таким чином, суд при розгляді справи  допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 367 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного вироку.

Крім того суд, визнаючи ОСОБА_1 винним за ст..286 ч. 2 КК України, не вказав в описовій частині вироку які саме правила безпеки дорожнього руху він порушив,хоча органом досудового слідства ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення в порушенні ним п.п. 1.5,1.10, 2.3б, 12.3 Правил дорожнього руху України.

В зв’язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що у зв’язку із допущеними судом першої інстанції істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону апеляції прокурора, потерпілого та захисника засудженого  підлягають до часткового задоволення, вирок скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.

          Допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону роблять недоцільним перевірку доводів апеляцій, щодо законності  оскаржуваного вироку.       

          При новому розгляді справи суд першої інстанції повинен повно й всебічно дослідити обставини справи та постановити в справі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 362, 366  КПК України, колегія суддів

                                                 ухвалила :

Апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_3 та захисника засудженого –адвоката ОСОБА_2  задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 31 грудня 2010 року відносно ОСОБА_1 скасувати а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

                                                               Судді :