Судове рішення #18201969

Справа №  22-ц-1581/11                              Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І. М.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Бермес І. В.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року      колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                 Головуючого- Бермеса І.В.

                                суддів:  Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,

                                 при секретарі: Балюк О.С.,

                                з участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

                                та адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду  Львівської області від 16 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Стільська сільська рада про усунення перешкод в користуванні спільним проїздом,-

                                                                  встановила:

      Оскаржуваним рішенням суду в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Стільська сільська рада про усунення перешкод в користуванні спільним проїздом відмовлено відмовлено.

      Дане рішення оскаржив позивачка.

      В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що в матеріалах справи є численні документальні докази про те, що Стільською сільською радою стверджено факт самовільного використання відповідачем ОСОБА_4 спільного проїзду, закриття цього проїзду та перешкоди у користуванні цим проїздом позивачу. Це акти та рішення на а.с. 17,18,19,20,21,22,23,24,25,26.

      В матеріалах справи є відзив на позов, даний Управлінням земельними ресурсами у Миколаївському районі за підписом його начальника ОСОБА_9, у якому чітко вказано про  існування спільного проїзду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і це  стверджується земельно-кадастровою документацією, та що відповідно до ч.3 ст. 83 ЗК України це є земля загального користування, земля комунальної власності, якою розпоряджається Стільська сільська рада.

     З належно завіреної копії архівного документу - рішення виконавчого комітету Миколаївської районної ради від 18.04.1985 р., яким було затверджено рішення про надання родичці відповідача - ОСОБА_10 0,08 га та дозволено спорудження житлового будинку. Інших рішень про надання ОСОБА_10, чи зараз ОСОБА_4 більшої земельної ділянки немає. Отже відповідач не має жодних дозволів на користування більшою земельною ділянкою, понад 800 кв.м.

      Суд безпідставно записав у рішенні про те, що відповідач ОСОБА_4 «... користується земельною ділянкою пл. 0.1222 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд». Це користування є самовільним захопленням громадської землі та не породжує для відповідача жодних прав на цю земельну ділянку.

      Судом частково неправильно сформульовано підстави її позовних вимог, оскільки вона ніколи не стверджувала, що відповідач не пускає через її подвір'я на город. Мова йде про те, що відповідач перешкоджає користуватися не її подвір'ям, а спільним проїздом.

      Висновок суду про те, що вона має можливість проходу та проїзду на свою земельну ділянку через землі громадського користування, з покликанням на Державний акт серії ЯГ № 044275 є безпідставним.

      Із цього ж плану забудови ОСОБА_11 вбачається, що він починається від вул. Шевченка та продовжується до господарських будівель та городу ОСОБА_11, тобто поза браму, яку згодом поставила ОСОБА_4 та на існування якої вона наполегливо покликається.

      Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та землевпорядник сільської ради п. Колодій дали покази про те, що проїзд від вул. Шевченка до її городу 0.0513 га був здавна, що це загальний спільний проїзд, але суд у рішенні навіть не дав оцінки цим показам.

      Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

      Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_5 та виступ адвоката ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4 та виступ адвоката ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та  доводи скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       З матеріалів справи вбачається, що позивачка в обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що вона є власницею житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_4, яка є її сусідкою  створює їй перешкоди у користуванні спільним проїздом до земельної ділянки призначеної для ведення особистого селянського господарства. Через перешкоди, які чинить відповідачка, не пускаючи її через своє подвір”я на город, вона не може використовувати свою земельну ділянку, оскільки іншої можливості проходу чи проїзду земельної ділянки у позивачки немає. Просила позов задовольнити.

     Судом встановлено, що позивачка є власником двох земельних ділянок розміром 0,1724 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та 0,0513 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1.

    Відповідачка ОСОБА_4 є власником житлового АДРЕСА_2 та користується земельною ділянкою площею 0,1222 га для обслуговування    житлового будинку та господарських споруд. Дана земельна ділянка межує із земельною ділянкою позивачки.

     Відмовляючи в позові, суд вказав, що згідно опису меж вказаних в державному акті на право власності на земельну ділянку серії №044274 виданого ОСОБА_14 вказано спільний проїзд з дороги села до господарева відповідачки ОСОБА_4, але жодного спільного проїзду через земельну ділянку   відповідачки до городу позивачки не вказано.

     Суд також врахував, що відповідач позов заперечила та пояснила, що її дід та батько проживали на цьому подвір'ї, спільний проїзд був по їхню браму. В генеральному плані села немає спільного проїзду до земельної ділянки позивачки. Батько дозволяв їздити сім'ї ОСОБА_14 по їхньому подвір'ю під тиском голів сільської ради.

     Суд не взяв до уваги пояснення представника третьої особи ОСОБА_5, який хоча позов визнав, однак пояснив, що хоч спільного проїзду має в плані села, проїзд має бути, так як позивач користувалася тим проїздом.

     В засіданні судової колегії він підтримав покликання апелянта, однак пояснив, що про спільний проїзд відомо з пояснень односельчан.

     Судова колегія вважає, що такі пояснення не є достовірними доказами  про спільний проїзд.

     З цих підстав не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що Стільською сільською радою стверджено факт самовільного використання відповідачем ОСОБА_4 спільного проїзду, закриття цього проїзду та перешкоди у користуванні цим проїздом позивачу. Це акти та рішення на а.с. 17,18,19,20,21,22,23,24,25,26.

        Також тому є безпідставними покликання апелянта на те, що свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та землевпорядник сільської ради п. Колодій дали покази про те, що проїзд від вул. Шевченка до її городу 0.0513 га був здавна, що це загальний спільний проїзд, але суд у рішенні навіть не дав оцінки цим показам.

      Суд вірно вказав, що немає такого спільного проїзду і на оглянутому судом проекті забудови земельної ділянки ОСОБА_11 та на планах забудови земельних ділянок ОСОБА_15 та ОСОБА_10 (а.с. 13,14,162).

       При цьому на цих планах на а.с. 13,14 внизу зліва є більш загальний вид земельних ділянок ОСОБА_15 та ОСОБА_10 і в них відсутня позначка про спільний проїзд.  

       В проекті забудови земельної ділянки ОСОБА_11 теж відсутня позначка про спільний проїзд (а.с. 162). В той же час є позначка про спільний в’їзд, тобто в’їзд до подвір”я ОСОБА_10 (на даний час ОСОБА_4.).

       Саме такий заїзд вказаний в плані представленому суду сільрадою 13.12.2010 року (а.с. 210).

       Тому безпідставними є покликання апелянта на те, що в проекті забудови земельної ділянки ОСОБА_11 є спільний проїзд, а суд прийняв до уваги.

       Не заслуговують на увагу і покликання апелянта на те, що відповідач не має жодних дозволів на користування більшою земельною ділянкою, понад 800 кв.м., т.я. з довідок представлених суду сільрадою 13.12.2010 року вбачається, що згідно погосподарських книг розмір земельної ділянки є більший (а.с. 206- 208).

        Сама Стільська сільська рада не подала позов про неправомірне використання ОСОБА_4 земельної ділянки та щодо спільного проїзду.

       Ні в одному з поданих суду доказів не вказано про те, що проїзд має ширину 3 м. та довжину 90,9 м., як вказує в позові позивач.

       Тому покликання апелянта на те, що судом не дано належної оцінки документу виданому Управлінням земельними ресурсами у Миколаївському районі за підписом його начальника ОСОБА_9, у якому чітко вказано про  існування спільного проїзду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і це  стверджується земельно-кадастровою документацією,  є безпідставними.

       Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

            Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

 Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314,  ст.315, ст. 317  ЦПК України, колегія суддів,

                                                                 у х в а л и л а :

   Апеляційну скаргу  ОСОБА_3   відхилити.

   Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2010 року    залишити без зміни.

   Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.


          Головуючий :     

     

          Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація