Справа № 2-4136/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2011  

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Ореховська К.Е.  

секретар - Ковальчуук В. В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Рівненського міського Будинку дитини про поновлення на роботі за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовною заявою до Рівненського міського будинку дитини в якій просила поновити її на роботі на посаді вихователя групи Рівненського міського будинку дитини та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що у порушення вимог чинного законодавства при скороченні чисельності чи штату працівників не було враховано її переважне право на залишення на роботі як працівника з вищою кваліфікацією, а також ті обставини, що вона є одинокою особою і у її сім’ї немає інших працівників з самостійним заробітком, та вона має безперервний стаж роботи понад 15 років.

В судовому засіданні позивач та її представник уточнивши позовні вимоги просили суд, поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді вихователя групи Рівненського міського Будинку дитини, з дати звільнення, тобто з 18 квітня 2011 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 18 квітня 2011 року.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що на 2011 рік на утримання закладу зменшено видатки, ОСОБА_1 звільнено, оскільки вона пенсіонер, а відтак соціально захищена, неодноразово порушувала свої посадові обов’язки.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 06 жовтня 1995 року була прийнята на роботу в Рівненський міський будинок дитини на посаду інструктора фізичного виховання по переводу, що стверджується записом №19 в її трудовій книжці.

Відповідно до запису №20 в трудовій книжці ОСОБА_1, 01 травня 1998 року вона переведена на посаду вихователя групи.

29 травня 1998 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», про що внесено запис №21 до трудової книжки.

04 липня 2008 року Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти ОСОБА_1 видано свідоцтво про підвищення кваліфікації СПК №072191, реєстраційний номер 4586, відповідно до якого вона підвищувала кваліфікацію із спеціальності «вихователь ДНЗ» та рівень її підготовки відповідає кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії».

Відповідно до наказу №9-к від 14 квітня 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) з 18 квітня 2011 року у зв’язку з реорганізацією в Рівненському міському будинку дитини, змінами в організації діяльності установи.

Відповідно до наказу №11-к від 18 квітня 2011 року «Про звільнення», вихователя ОСОБА_1 звільнено з роботи з 18 квітня 2011 року у зв’язку з скороченням чисельності працівників.

З вказаними наказами ОСОБА_1 не ознайомлена, про що свідчить відсутність її підпису на цих документах. Акти про надання ОСОБА_1 для ознайомлення вказаних наказів та про її відмову від ознайомлення не складалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 попереджалася про майбутнє звільнення із займаної посади, відповідачем надано письмове попередження, підписане ОСОБА_1

З вказаного документа неможливо встановити дату такого попередження, а відтак і дотримання вимог законодавства щодо строку такого попередження.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Зі змісту ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України вбачається, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З тексту попередження видно, що ОСОБА_1 не було запропоновано іншу посаду (роботу).

Наведена обставина підтверджується і перевіркою Територіальної державної інспекції праці у Рівненській області, яка проводилася за зверненням ОСОБА_1, про що свідчить лист вказаної інспекції від 13 травня 2011 року №17-07/691.

Відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, визначеним у ч. 2 цієї статті, в тому числі особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком та працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

За таких обставин, відповідач при вирішенні питання про те, яких саме працівників належить скоротити в першу чергу мав звільнити найменш кваліфікованих працівників, а за наявності декількох таких працівників - надати перевагу тим, які визначені у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Згідно з листом Управління охорони здоров’я Рівненської обласної державної адміністрації від 23 червня 2011 року №1461/01-09/11, у Рівненському міському будинку дитини працює 27 вихователів, з яких тільки 16 мають вищу освіту за спеціальністю дошкільне виховання, при цьому з вищою кваліфікаційною категорією працює 7 вихователів, 3 вихователів мають першу категорію, і 7 вихователів – другу.

За клопотанням позивача у відповідача були витребувані дані про кількість вихователів, які працюють у будинку дитини та докази на підтвердження їхніх кваліфікаційних категорій.

Згідно з наданими суду даними станом на 01 червня 2011 року у будинку дитини працювало 23 вихователя, з них 6 з вищою кваліфікаційною категорією, 4 – з першою категорією, 7 – з другою категорією, 5 – взагалі без категорій, і 1 спеціаліст.

Освіту за спеціальністю вихователь дошкільних навчальних закладів мають тільки 17 працівників, які працюють вихователями.

Відповідно до примітки до розділу V додатку 32 «Тимчасові штатні нормативи медичного, педагогічного, адміністративно-управлінського та господарчо-обслуговувального персоналу будинків дитини» наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23 лютого 2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я», на посадах вихователів повинні працювати особи, які мають вищу або середню спеціальну педагогічну освіту – дошкільне виховання.

Відтак, існують підстави для визнання звільнення незаконним та поновлення ОСОБА_1 на роботі у зв’язку з порушенням вимог ст. 42 КЗпП України щодо надання переважного права на залишення на роботі, оскільки в першу чергу мали б звільнятися працівники, які мають нижчі кваліфікаційні категорії та не мають вищої освіти за спеціальністю дошкільне виховання.

Порушення переважного права ОСОБА_1 на залишення на роботі встановлено і Територіальною державною інспекцією праці у Рівненській області, що підтверджується у листі №17-07/691 від 13.05.2011.

Крім того, відповідно до п. 4.12 Типового положення про будинок дитини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 травня 1998 року №123, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 червня 1998 року №372/2812, штати медичного, педагогічного, адміністративно-господарського персоналу будинку дитини встановлюються за штатними нормативами Міністерства охорони здоров’я України та затверджуються засновником.

Відповідачем не надано доказів того, що засновником Рівненського будинку дитини приймалися рішення про скорочення штатів педагогічного персоналу будинку дитини.

За таких обставин, ОСОБА_1 має бути поновлена на роботі на посаді вихователя з 18 квітня 2011 року.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої  заробітної  плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з довідкою про доходи №68 від 01 липня 2011 року, ОСОБА_1 нараховано за березень 2011 року 2545,86 гривень, а за квітень 2011 року (з 1 по 18 квітня) – 1765,28 гривень.

За таких обставин, середня заробітна плата позивачки за останні два місяці роботи складає 2871,55 гривень, а розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 квітня 2011 року по день винесення судом рішення у справі – 10118,79 гривень.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

При звільненні ОСОБА_1 було виплачено 2811,72 гривні компенсації за невикористану щорічну відпустку та 2080 гривень вихідної допомоги.

За таких обставин, з відповідача має бути стягнуто 10118,79 - 2811,72 - 2080 = 5227,07 гривень.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

У зв’язку з цим, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі має бути допущене до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись 10,60,82,88,212-215, 225 ЦПК України, суд  

 ВИРІШИВ:

Позовну заяву  ОСОБА_1  до Рівненського міського Будинку дитини про поновлення на роботі за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя групи Рівненського міського Будинку дитини, з дати звільнення, тобто з 18 квітня 2011 року.

Стягнути з Рівненського міського Будинку дитини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 18 квітня 2011 року до дня поновлення на роботі, до 02 серпня 2011 року, який становить  5227,07 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять сім гривень та сім копійок).

Стягнути з   Рівненського міського Будинку дитини на користь держави судові витрати по справі: витрати на ІТЗ розгляду справи в суді у розмірі 37 грн. та судовий збір в розмірі 17 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі  - допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду:                                   Ореховська К.Е.