Справа № 2-26/11  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 року                                                    Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого –судді Ярмак О.  М.,

при секретарі –при секретарі Шкумат Л. І.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в  розмірі  208 073 грн. 88 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору від 16 вересня 2008 року, визнання недійсними додаткового договору № 1 від 27 березня 2009 року та № 2 від 11 листопада 2009 року, визнання недійсним договору іпотеки від 16 вересня 2008 року,-

                                                        В С Т А Н О В И В:

           Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з  позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, уточнивши свої позовні вимоги (а.с. 71) та прохає суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № СМ-SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року, яка склалася станом на 21 жовтня 2010 року в розмірі 24 984, 22 дол. США, що у перерахунку на національну валюту України становить 197 665 грн. 15 коп., та  10 408 грн. 43 коп. пені, всього 208 073 грн. 88 коп. Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РМ - SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року – квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за кредитним договором № СМ- SМЕС03/138/2008  від 16 вересня 2008 року в розмірі 24 984, 22 дол. США, що складає 197 665 грн. 15 коп. та 10 408 грн. 43 коп. пені, всього 208 073 грн. 88 коп., а також стягнути понесені судові витрати.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 16 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого  в подальшому стало ПАТ «ОТП Банк», та  ОСОБА_1 був укладений кредитний договір СМ-SМЕС03/138/2008. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 26 000, 00 дол. США. 27 березня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 1, а 11 листопада 2009 року – додатковий договір № 2 . За умовами кредитного договору та додаткових договорів № № 1, 2 ОСОБА_1 брала на себе зобов”язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти за користуванням кредитом шляхом сплати платежів у розмірі та строки, визначені графіком погашення заборгованості за кредитним договором, а в подальшому – в строки та розмірах, визначених додатковим договором № 1 та додатковим договором № 2. На забезпечення виконання зобов”язань ОСОБА_1 перед ЗАТ «ОТП Банк» за кредитним договором від 16 вересня 2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2   16 вересня 2008 року був  укладений договір поруки  № SR SМЕС03/138/2008 та 19 вересня 2008 року – між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 – договор іпотеки (майнової поруки) № РМ-SМЕС03/138/2008, відповідно до якого відповідачами в іпотеку банку була надана належна їм на праві спільної власності квартира АДРЕСА_2. Незважаючи на отримання кредиту, ОСОБА_1 не здійснювалося погашення кредиту та сплата процентів в розмірах та в строки, встановлені кредитним договором та додатковими договорами, у зв”язку з чим станом на 21 жовтня 2010 року утворилася заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2008 року, яка включає в себе заборгованість за тілом кредиту  в розмірі 22581, 04 дол. США, що у перерахунку на національну валюту України становить 17 865 грн. 16 коп. та заборгованість по процентам в розмірі 2403,18 дол. США, що у перерахунку на національну валюту України становить 19012 грн. 99 коп. Пунктом 4.1.1. кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов”язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом у визначені договором строки, позичальник зобов”язується  сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання, за кожен день прострочки. За несвоєчасне виконання взятих на себе ОСОБА_1 зобов”язань за кредитним договором від 16 вересня 2008 року, їй  нарахована пеня, розмір якої станом на 21 жовтня 2010 року становить – 10 258 грн. 67 коп. Також п.п. 4.1.1.1. та 4.1.1.2 кредитного договору від 16 вересня 2008 року передбачено, що за порушення боржником взятих на себе зобов”язань за кредитним договором понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1. договору, сплачує банку штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов»язань, але не менше 50 грн., а за порушення взятих на себе зобов»язань понад 30 календарних днів, позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1.1. та штрафу, визначеного п. 4.1.1. кредитного договору, додатково сплачує на користь банку штраф в розмірі 0,2 % від суми прострочених боргових зобов”язань, але не менше 100 грн. Розмір штрафу, нарахованого відповідачці ОСОБА_1, у зв”язку з невиконанням нею умов кредитного договору від 16 вересня 2008 року, станом на 21 жовтня 2010 року становить 150 грн.  Загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» станом на 21 жовтня 2010 року склав  208 073 грн. 88 коп.  У зв”язку з невиконанням відповідачкою ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором, ПАТ «ОТП Банк» направив  2 липня 2009 року ОСОБА_1 вимогу про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, яка була отримана адресатом 8 липня 2009 року.  Аналогічна вимога була направлена також 5 липня 2009 року на адресу поручителя за кредитним договором – ОСОБА_2, але була повернута на адресу ПАТ «ОТП Банк» у зв»язку з неможливістю її вручити адресату. Так як боржник за кредитним договором від 16 вересня 2008 року – ОСОБА_1, її поручитель – ОСОБА_2 не виконали вимогу про повернення коштів, отриманих ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 вересня 2008 року з сплатою процентів за користування кредитом, то 5 липня 2009 року на адресу ОСОБА_3 також було направлено вимогу, в якій до його відома було доведено про невиконання ОСОБА_1 та її поручителем  - ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором та запропоновано вжити заходи до усунення порушень. Вказана вимога також містила попередження ОСОБА_3 про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказана вимога була отримана адресатом 8 липня 2009 року. Оскільки відповідачі не сплатили заборгованість за кредитним договором, то прохає суд звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, прохає суд  стягнути з відповідачів понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.            24 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги до боржників та їх поручителів щодо сплати загальної заборгованості за кредитними договорами, а також право вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, право вимоги щодо сплати  штрафних санкцій, а також перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним 16 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та договором поруки від 16 вересня 2008 року, укладеним між  ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 За договором про відступлення права вимоги від 24 грудня 2010 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», до останнього перейшло право вимоги звертати стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним 16 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ОТП Банк» ТОВ «ОТП Факторинг Україна», уточнивши свої позовні вимоги (а.с. 47-54, 112-123, 193) та прохає суд визнання недійсним кредитний договір від 16 вересня 2008 року, укладений між нею та ЗАТ «ОТП Банк», визнати недійсними додаткові договори № 1 від 27 березня 2009 року та № 2 від 11 листопада 2009 року, укладені між нею та ЗАТ «ОТП Банк», а також визнати  недійсним договір іпотеки від 16 вересня 2008 року, який був укладений між нею, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк». Свої вимоги обґрунтовує тим, що кредитний договір від № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року, який був укладений між нею та ЗАТ «ОТП Банк» є недійсним у зв»язку з тим, що при його укладенні були порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, перед укладенням кредитного договору їй ЗАТ «ОТП Банк», в письмовій формі не повідомило про кредитні умови, як того вимагає п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто відповідач не повідомив, що є інші форми кредитування, ніж ті, які вона підписала, коли укладала кредитний договір. Банк проігнорував при укладенні кредитного договору  від 16 вересня 2009 року, вимоги постанови Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року та не надав інформацію щодо  методики, яка використовувалася банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов”язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов”язання під час погашення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитом. Також, в порушення вимог ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» банк не повідомив її, що вартість послуг може зрости після укладення кредитного договору. В порушення вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» їй з боку ЗАТ «ОТП Банк» не було надано жодної інформації про можливість різкого та значного подорожчання кредиту після зміни курсу долара США по відношенню до гривні, не надано в інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило отримання нею кредиту, що має непотрібні властивості, а саме стійку вартість оплати за кредит. При отриманні кредитних коштів банк ввів її в оману, повідомивши їй, що при отриманні кредитних коштів у гривні, вона повинна буде сплачувати платежі в більшому розмірі, ніж при  укладенні кредитного договору в іноземній валюті. В порушення  вимог ст. 18 вищевказаного Закону банк включив у кредитний договір умови, які є несправедливими.  На підставі ст.  203, 215, 229 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність» прохала визнати вказаний кредитний договір недійсним.  Крім того, кредитний договір від 19 вересня 2008 року укладений з порушенням вимог ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 3 п.п. 2, 3, 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання в Україні»,  п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання валюти на території України як засобу платежу», затв. постановою НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, так як на момент його укладення у ЗАТ «ОТП Банк» була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов”язань за кредитним договором. Укладення між нею та ЗАТ «ОТП Банк» кредитного договору від 16 вересня 2008 року за відсутності у відповідача  індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті, та отримання кредиту в іноземній валюті і використання позичальником долару США як засобу платежу за вказаним  кредитним договором суперечить також  приписам ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 203, 215 2 ч. 3 ст. 353, 524, 533 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 345 Господарського кодексу України,   ст. ст. 2, 47, 53 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. п. 13, 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсність основного зобов»язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому прохає визнати недійсним додаткові  договори № 1 від 27 березня 2009 року та № 2 від 11 листопада 2009 року та договір іпотеки від 16 вересня 2008 року.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ТОВ «ОТП «Факторинг Україна»  та відповідач за зустрічним позовом ПАТ «ОТП Банк» в судове засідання не з»явилися,  представник відповідачів за довіреністю ОСОБА_5 надав клопотання з проханням розглядати справу без їх участі, заявлений до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов підтримує в повному обсязі, проти зустрічного позову – заперечує (а.с. 196).

Як вбачається із заперечень ПАТ «ОТП Банк» проти зустрічного позову ОСОБА_1, відповідач не визнає позов, так як твердження позивачки ОСОБА_1 щодо ненадання їй як споживачу інформації, передбаченої п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не відповідають дійсності, оскільки банком було в повному обсязі в письмовій формі ОСОБА_1 надано інформацію, передбачену вищевказаним законом, про що свідчить підписання нею анкети-заяви на отримання кредиту від 4 вересня 2008 року. Стосовно ненадання ОСОБА_1 інформації, передбаченої п. 3.8 постанови НБУ України від 10 травня 2007 року № 168, то ОСОБА_1 отримала всі необхідні дані для того, щоб зрозуміти права та зобов»язання сторін за кредитним договором, а п. 1.11 ч. 2 кредитного договору, укладеного між нею та ЗАТ «ОТП Банк» містить застереження щодо валюти платежу. Щодо ненадання банком інформації про можливість зростання курсу долару США до національної валюти, то відповідно до ст. 36 Закону України «Про ОСОБА_4 банк України» та ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» офіційний курс гривні до іноземної валюти встановлюється НБУ за погодженням з КМУ, тобто офіційний курс гривні до іноземної валюти встановлюється щоденно. Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Стосовно правомірності надання кредиту в доларах США, то ч. 2 ст. 192,  ч. 3 ст. 533 ЦК України передбачена можливість використання іноземної валюти як засобу платежу. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти  на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Отже, надання  кредитів в іноземній валюті прямо передбачено нормами законодавства, що регулює банківську діяльність. Стосовно необхідності наявності індивідуальної ліцензії при надання коштів в іноземній валюті, то на сьогодні надання банками кредитів в іноземній валюті є правомірними за умови отримання банком банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України. Твердження позивачки ОСОБА_1 про укладення договору внаслідок помилки та обману, то це є різними підставами для визнання правочину недійсним, а сама позивачка не може визначитися з підставами для визнання кредитного договору недійсним. За таких обставин, прохає суд  відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 (а.с. 60-63).

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, надала заяву з проханням розглядати справу без її участі, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 197).

Відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом  – ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, надав заяву з проханням розглядати справу без його участі, позов ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі (а.с.        ).

Відповідачка за первісним позовом та третя  особа за зустрічним позовом ОСОБА_2, а також представник відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом – ОСОБА_1 за довіреністю – ОСОБА_2 (а.с.      ) проти первісного позову заперечує, зустрічний позов ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та пояснила, що вона не визнає позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна», так як кредитний договір від 19 вересня 2008 року та договір іпотеки від 16 вересня 2008 року були укладені з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів» та Декрету КМУ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а тому є недійсними та за ними з них не може бути проведено стягнення заборгованості та звернуте стягнення на предмет іпотеки. Кредитний договір від 16 вересня 2008 року має бути визнаний недійсним, так як при його укладенні були порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови  НБУ від 10 травня 2007 року № 168, зокрема, при укладенні договору не було надано  інформацію про можливі форми кредитування, а запропоновано лише укласти договір в доларах  США зі сплатою 16 % річних, не роз”яснено, що вони мають право отримати кредит у національній валюті України, а лише роз»яснено, що у разі отримання кредиту в іноземній валюті розмір процентів за користування кредитом буде значно меншим. Графік погашення заборгованості не містить абсолютного значення подорожчання кредиту у гривнях та не містить ціни кредиту. Сам кредитний договір від 16 вересня 2008 року також не містить ціни кредиту в національній валюті. Також, при укладенні кредитного договору, банк зобов»язав ОСОБА_1 сплатити 2 % за розрахунково-касове обслуговування та за укладення додаткових договорів 250 грн. та 186 грн. 51 коп., що суперечить вищевказаній постанові НБУ, в той час як зобов»язаний був включити вказані витрати до загальної вартості кредиту. В порушення вимоги п. 12 ст. 10, ст. 19 Закону  України «Про захист прав споживачів» було відсутнє повідомлення банку про зміну істотних обставин – що вартість послуг може зрости та коли стало відомо, що курс долара США зріс, банк не направив повідомлення, що його вимоги зростуть більше, ніж можливо було очікувати та не провів перерахунок кредиту в національну валюту, до курсу, який існував на момент укладення договору. Порушення прав споживача полягає також в тому, що банк не надав можливості вибрати з ким укласти договори страхування майна та життя, які є обов»язковими при укладенні кредитного договору. В порушення вимог Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» банк при укладенні кредитного договору від 16 вересня 2008 року зазначив в якості валюти платежу іноземну валюту, та при цьому банк відповідних документів на право укладення договорів на надання споживчого кредиту в іноземній валюті не мав, зокрема, Генеральної та індивідуальної ліцензії, а також банк не міг зобов”язати їх як споживачів проводити оплату в іноземній валюті. Що стосується порушення вимог діючого законодавства, бо банком при укладенні кредитного договору були порушені вимоги ст. 203, 215, 217, 509,  524 ЦК України, також вимоги ст. ст. 173, 189,  198  Господарського Кодексу України, так як зобов”язання їх перед банком визначено в іноземній валюті та не зазначив ціни договору в гривнях, а також  вимоги постанови  НБУ від 10 травня 2007 року № 168, бо не зазначив ціни договору у національній валюті. Оскільки додаткові договори № 1 та № 2, договір іпотеки від 16 вересня 2008 року, укладені з метою забезпечення виконання кредитного  договору від 16 вересня 2008 року, то вони також мають бути визнані недійсними. Крім того, вона не давала своєї згоди як поручитель на укладення додаткових договорів № 1 від 27 березня 2009 року та № 2 від 11 листопада 2009 року та цими угодами збільшено обсяг її відповідальності.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»   договір про надання  споживчого  кредиту  укладається  між кредитодавцем  та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання  продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач  зобов'язується  повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною 2 ст. 11 вищевказаного закону передбачено, що  перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець  зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення;      в) наявні форми кредитування з коротким  описом  відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;  д) орієнтовну  сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про  надання  кредиту  (перелік  усіх  витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та,  якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;  и) податковий режим   сплати   відсотків  та  про  державні субсидії,  на які споживач має право,  або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;  і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Крім того, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір  про  надання  споживчого  кредиту  укладається  у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.  Визначено також, що споживач не зобов'язаний  сплачувати кредитодавцеві будь-які збори,  відсотки або інші вартістні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит  видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.   

Як вбачається з анкети-заяви на отримання кредиту на купівлю нерухомості під заставу нерухомості для усіх категорії позичальників, яка була заповнена ОСОБА_1  4 вересня 2008 року, останній була роз»ясненена у письмовій формі та в повному об»ємі інформація, передбачена  п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 67-70).

За поясненнями в судовому засіданні представника відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2, перед укладенням кредитного договору від 16 вересня 2008 року, ОСОБА_1 було проаналізовано умови надання кредитів іншими  банками, розташованими на території м. Конотопа, та вона прийшла до висновку, що найбільш вигідними для неї є умови, запропоновані ЗАТ «ОТП Банк».

Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява на отримання споживчого кредиту була заповнена ОСОБА_1 4 вересня 2008 року, а кредитний договір №   СМ- SМЕС03/138/2008 був укладений нею 16 вересня 2008 року (а.с. 7).

Частинами 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Крім того, ст. 638 ЦК України визначено, що  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.      Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні встановлено, що 16 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП БАНК» було укладено кредитний договір №    СМ- SМЕС03/138/2008.

За умовами вказаного кредитного договору ОСОБА_1 був наданий кредит на споживчі цілі в розмірі 26 000 дол. США, терміном до 16 вересня 2013 року. Фіксована процентна ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 16 % річних (а.с. 7-8).

Кредитним договором № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року, передбачено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та у строки, визначені Графіком повернення кредиту та сплати процентів шляхом внесення готівки в касу банку або безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок (п. 1.5.1 договору) (а.с. 8).

Вказаним договором передбачено також, що за оформлення справи з відкриття Кредитного рахунку  банку сплачується комісія в розмірі 2 % від розміру кредиту (а.с. 7) (п.1.3.5 договору) (а.с. 8) та передбачене право позичальника щодо дострокового повернення кредиту (а.с. 9).

Пунктами  4.1.1.  4.1.1.1., 4.1.1.2 ч. 2 кредитного договору від 16 вересня 2008 року передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов»язань за кредитним договором стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобов»язується сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасного виконання зобов»язань за кожен день прострочки, а за прострочення виконання боргових зобов»язань понад 15 календарних днів позичальник крім пені, передбаченої п. 4.1.1. цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф в розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов»язань, але не менше 50 грн., а за порушення взятих на себе зобов»язань понад 30 календарних днів, позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1.1. та штрафу, визначеного п. 4.1.1. кредитного договору, додатково сплачує на користь банку штраф в розмірі 0,2 % від суми прострочених боргових зобов»язань, але не менше 100 грн. (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено  законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору;  9) права  та  обов'язки  сторін,  відповідальність  сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Кредитний договір  №  СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року  містить всі вищеперераховані реквізити, ним передбачені  мета, сума і строк кредиту, умови та порядок видачі та погашення кредиту, порядок плати за користування кредитом, права та обов»язки сторін, види забезпечення зобов»язань позичальника, відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору, порядок зміни та припинення дії договору (а.с. 7-10).

Пунктом 7.2 ч. 2 кредитного договору від 16 вересня 2008 року передбачено, що  підписання цього договору підтверджує, що будь-які умови цього договору є істотними і підлягають виконанню в порядку. передбаченому договором (а.с. 10).

Порядок надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту передбачений Правилами            надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затв. постановою Національного банку України  10.05.2007  N 168.

Про отримання ОСОБА_1 вказаної інформації свідчить її заява-анкета від 4 вересня 2008 року (а.с. 69-70).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не надано доказів ненадання їй ЗАТ «ОТП Банк» до укладення кредитного договору від 16 вересня 2008 року інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредитування. В той час як дії позивачки свідчать про те, що їй була надана вказана інформація, її влаштовували умови кредитування та сукупна вартість кредиту, а тому нею після заповнення 4 вересня 2008 року заяви-анкети, 16 вересня 2008 року був укладений кредитний договір №   СМ- SМЕС03/138/2008.

Крім того, суд також враховує положення ч. 2 ст.1056 ЦК України, відповідно до якого позивачка ОСОБА_1 мала право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це відповідача, як кредитодавця до встановленого строку надання кредиту

Кредитний договір №   СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року та додатки до нього у вигляді графіку погашення заборгованості за кредитним договором, містять всі необхідні дані, визначені п. п.           3.1 – 3.4  Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затв. постановою Національного банку України  10.05.2007  N 168.

Крім того, п. 3.8 вказаного Порядку передбачено, що у  разі  надання  кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу,  строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту  зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Пунктом 1.11.1 ч. 2 кредитного договору від 16 вересня 2008 року встановлено застереження щодо валюти платежів та визначено, що усі платежі для повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах, встановлених договором. Валютою кредитного договору визначені долари США (а.с. 7-9).

Статею 36 Закону України «Про Національний Банк України» та ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що  ОСОБА_4 банк встановлює офіційний   курс  гривні  до  іноземних валют та оприлюднює його. Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Крім того, Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого постановою Правління Національного Банку України  № 496 від 12.11.2003 року визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З вищенаведеного витікає, що стабільність гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні кредитного договору від 16 вересня 2008 року в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе відповідні обов'язки щодо погашення даного кредиту саме в доларах США, позивачка ОСОБА_1  мала усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не  може бути незмінним.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що коштами  є гроші у  національній  або  іноземній  валюті  чи  їх еквівалент.

Частиною 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Іноземна валюта може використовуватися на території  України у випадках і в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»  передбачено, що  ОСОБА_4   банк  України  видає    індивідуальні    та  генеральні  ліцензії  на  здійснення  валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.  

Пунктами  «в» та «г»  ч. 4 ст. 5 вищевказаного Декрету КМУ також визначено, надання  і  одержання  резидентами  кредитів  в  іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, а також використання іноземної  валюти  на  території  України  як засобу платежу або як застави потребує отримання особою індивідуальної ліцензії.

Згідно листа НБУ від 07.12.2009 року за № 13-210/7871-22612, щодо вимог підпункту «в» п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету про наявність індивідуальних ліцензій передбачено, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті і, таким чином, операція з надання кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.  

Положення про порядок видачі Національного банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.  

Відповідно до п. З ч. І ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення та залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому ст. 2 цього закону встановлено, що терміни «кошти» у цьому Законі вживаються у значенні - «гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії, проводити операції з кредитування, і не зобов'язує банки брати на себе будь-які ризики пов'язані з цим кредитуванням.  

Пунктом 1 ч. 2 та ч. 3  ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність також передбачено, що  банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. Операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї  статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати  які у сукупності  дозволяється тільки юридичним  особам, які мають банківську ліцензію.

Частиною 1 ст. 49 вищевказаного закону також визначено, що як кредитні розглядаються операції, зазначені у  п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

В судовому засіданні встановлено, що ЗАТ «ОТП  Банк»,  правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «ОТП Банк»,  відповідно до чинного законодавства України 6 листопада 2006 року  було видано банківську ліцензію за № 191 (а.с. 64) та дозвіл за № 191-1 (а.с. 66-67), в тому  на право здійснення банківських операцій з валютними цінностями визначених пунктами 1-4 частини другої та четвертої ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», шляхом  залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України».  

Таким чином, у  ЗАТ «ОТП Банк»  станом на 16 вересня 2008 року та в подальшому не було ніяких правових перешкод щодо укладання кредитних договорів та видачі кредитів у іноземній валюті. ОСОБА_1 мала змогу визначитися в якій валюті вона бажає укласти кредитний договір.

В судовому засіданні позивачкою ОСОБА_1 також не надано доказів укладення нею кредитного договору від 16 вересня 2008 року № СМ- SМЕС03/138/2008 внаслідок помилки чи обману з боку ЗАТ «ОТП Банк».

За таких обставин, суд вважає, що 16 вересня 2008 року при укладенні кредитного договору № СМ- SМЕС03/138/2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» в належній формі досягли було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, договір був укладений у встановленій діючим законодавством письмовій формі, з дотриманням вимог щодо його змісту, сторони кредитного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі. До укладення договору не було допущено порушення прав та законних інтересів позивачки ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, відсутні також підстави для визнання недійсними додаткових договорів № 1 від 27 березня 2009 року та № 2 від 11 листопада 2009 року, визнання недійсним договору іпотеки від 16 вересня 2008 року.

З моменту укладення 16 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» кредитного договору № СМ- SМЕС03/138/2008, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а тому Закон України «Про захист прав споживачів» не може бути застосований до спору, пов»язаного з виконанням вказаного договору.

Кошти в розмірі 26 000 дол. США у перерахунку на національну валюту України були перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 16 вересня 2008 року (а.с. 15).

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору від 16 вересня 2008 року передбачено, що погашення відповідної частини кредиту має здійснюватися позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів шляхом внесення готівки в касу банку або у безготівковим перерахуванням на поточний рахунок (а.с. 8).

Дата повернення кредиту та процентів за користування кредитом, а також розмір щомісячного платежу був встановлений додатком № 1 до кредитного договору № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року та сума щомісячного платежу була встановлена в розмірі 635, 39 дол. США. (а.с.  241- 244)

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, взяті на себе зобов»язання ОСОБА_1 належним чином не виконувалися (а.с. 73-77)

Згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 9 жовтня 2009 року ЗАТ «ОТП Банк» змінило свою назву на публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», яке стало правонаступником  ЗАТ «ОТП Банк» (а.с.27-28).

27 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений  додатковий договір № 1 до кредитного договору № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року, відповідно до якого були внесені зміни та доповнення до кредитного договору від 16 вересня 2008 року та графік платежів був викладений у новій редакції (а.с. 11).

За графіком погашення кредиту,  який був розроблений до додаткового договору № 1 від 27 березня 2009 року ОСОБА_1 зобов»язана була щомісяця сплачувати на погашення кредиту в розмірі 413, 39 дол. США, а з 16 жовтня 2009 року – 674, 63 дол. США (а.с. 14).

Проте, взяті на себе зобов»язання за додатковим договором № 1 від 27 березня 2009 року ОСОБА_1 також виконані не були, у зв»язку з чим їй 2 липня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» була направлена вимога про погашення заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2008 року (а.с. 20-21)

ОСОБА_1  станом на 11 листопада 2009 року здійснила погашення заборгованості за додатковим договором від 27 березня 2009 року відповідно до графіку, що підтверджується також документами про проведення оплати за кредитним договором (а.с. 222-228) та довідкою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 75-77 ).

В судовому засіданні також було встановлено, що 11 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений додатковий договір № 2 до кредитного договору № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року, відповідно до якого були внесені зміни та доповнення до кредитного договору від 16 вересня 2008 року та графік платежів був викладений у новій редакції (а.с. 12).

За графіком погашення кредиту,  який був розроблений до додаткового договору № 2 від  11 листопада 2009 року, ОСОБА_1 зобов»язана була щомісяця сплачувати на погашення кредиту в розмірі 507 дол. США, а з 17 травня 2010 року – 707,86 дол. США (а.с. 245-247 ).

Проте, взяті на себе зобов»язання за кредитним договором від 16 вересня 2008 року із змінами, внесеними додатковим договором № 2 від 11 листопада  2009 року ОСОБА_1 виконані не були (а.с. 75-77) та станом на 21 жовтня 2010 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором, яка включає в себе залишок заборгованості за кредитом  в розмірі 22 581, 04 дол. США, що у перерахунку на національну валюту України по курсу НБУ станом на 21 жовтня 2010 року із розрахунку, що 1 дол. США  дорівнює 7,9116 грн., становить 178 652 грн. 16 коп. та заборгованість по процентам в розмірі 2403,18 дол. США, що у перерахунку на національну валюту України по курсу НБУ станом на 21 жовтня  2010 року із розрахунку, що 1 дол. США  дорівнює 7,9116 грн., становить 19012 грн. 99 коп. (а.с. 73).

Відповідно до  ч. 2 ст. 1050 ЦК України  якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати  дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Пунктом 4.1.1 ч. 2  кредитного договору від 16 вересня 2008 року № СМ- SМЕС03/138/2008 передбачено, що за порушення взятих на себе зобов»язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом у визначені договором строки, позичальник зобов»язується  сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання, за кожен день прострочки.

За несвоєчасне виконання взятих на себе ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором від 16 вересня 2008 року, їй  нарахована пеня, розмір якої станом на 21 жовтня 2010 року становить 1296, 67 дол. США, що у  перерахунку на національну валюту України по курсу НБУ станом на 21 жовтня 2010 року із розрахунку, що 1 дол. США  дорівнює 7,9116 грн. Становить  10 258 грн. 67 коп.   (а.с. 73)

Також п.п. 4.1.1.1. та 4.1.1.2  ч. 2  кредитного договору від 16 вересня 2008 року передбачено, що за порушення боржником взятих на себе зобов»язань за кредитним договором понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1. договору, сплачує банку штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов»язань, але не менше 50 грн., а за порушення взятих на себе зобов»язань понад 30 календарних днів, позичальник, крім пені, передбаченної п. 4.1.1.1. та штрафу, визначеного п. 4.1.1. кредитного договору, додатково сплачує на користь банку штраф в розмірі 0,2 % від суми прострочених боргових зобов»язань, але не менше 100 грн.

Розмір штрафу, нарахованого відповідачці ОСОБА_1, у зв»язку з невиконанням нею умов кредитного договору від 16 вересня 2008 року, станом на 21 жовтня 2010 року становив 150 грн. (а.с. 73).

Загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» станом на 21 жовтня 2010 року склав 208 073 грн. 88 коп. (а.с.  73).

В судовому засіданні  відповідачкою ОСОБА_1 та її представником — ОСОБА_2  не надано доказів щодо невірного  нарахування  позивачем  заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2008 року.

Встановлено також, що 16 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-SМЕС03/138/2008  за яким ОСОБА_2 виступила поручителем за кредитним договором № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (а.с. 16).

Статтею  554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов”язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки,  відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки.

Пунктами 1.1., 1.2 ст. 2 договору поруки передбачено, що поручитель зобов»язується  відповідати за повне і своєчасне виконання боржником його боргових зобов»язань за кредитним договором в повному обсязі таких зобов»язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 договору поруки також визначено, що  порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо: повернення основної суми боргу в розмірі 26000 дол. США; сплати процентів за користування кредитом, пені в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання, за кожен день прострочки. Пунктом 2.2. вказаного договору також передбачено, що на дату укладення договору розмір боргових зобов”язань, забезпечених порукою становить 26 000 дол. США. Порукою також забезпечені боргові зобов”язання у разі зміни їх суми, відповідно п. 2.1. договору поруки  (а.с. 16).

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 стверджує, внаслідок укладення між ЗАТ  “ОТП Банк” та  ОСОБА_1 додаткових договорів  від 27 березня 2009 року та 11 листопада 2009 року, збільшився обсяг її зобов”язань як поручителя.

В той же час суд враховує, що вказаними угодами змінювався лише  графік повернення платежів, в той час як як загальний розмір зобов»язання, забезпеченого порукою залишився на рівні 26 000 дол. США, процентна ставка за користування кредитом залишилася на рівні 16 % річних та термін виконання боржником основного зобов»язання - до 16 вересня 2013 року, а також ту обставину, що за період, за який проведене нарахування заборгованості за кредитним договором обсяг зобов”язань ОСОБА_2 як поручителя не збільшився.

Крім того, відповідно до  ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб та в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

ОСОБА_2 не був пред”явлений зустрічний позов до ЗАТ “ОТП Банк” про  припинення договору поруки від 16 вересня 2008 року  у зв”язку із зміною зобов”язання без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу її відповідальності та не надано доказів збільшення обсягу її відповідальності.

За таких, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні нести солідарну відповідальність щодо виконання зобов»язань за кредитним договором від 16 вересня 2008 року щодо сплати  основної суми боргу, процентів за користування кредитом та пені. Сума штрафу, нарахованого відповідачці ОСОБА_1, у зв»язку з невиконанням нею умов кредитного договору від 16 вересня 2008 року не може бути стягнута в солідарному порядку з ОСОБА_1 та її поручителя – ОСОБА_2, а підлягає стягненню лише з ОСОБА_1

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України  грошове зобов”язання має бути виконане у гривнях, а відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом , обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня, то  суд вважає, що заборгованість за кредитним договором має бути стягнута в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2А  в національній валюті України — гривні.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання позивачкою ОСОБА_1 взятих на себе зобов»язань за кредитним договором № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  16 вересня 2008 року був укладений договір іпотеки № РМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року та за вказаним договором ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 в іпотеку банку була надана належна їм на праві спільної власності квартира АДРЕСА_2 вартістю на час укладення договору іпотеки  194 000 грн. (а.с. 17-19).

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі  невиконання  або  неналежного   виконання   боржником основного  зобов'язання  іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням  шляхом  звернення  стягнення  на предмет іпотеки

Крім того, ч. 1, ч. 2  ст. 35 вищевказаного закону передбачено, що  у разі   порушення   основного   зобов'язання   та/або   умов іпотечного  договору  іпотекодержатель  надсилає  іпотекодавцю  та боржнику,  якщо він є відмінним від іпотекодавця,  письмову вимогу про  усунення  порушення.  В  цьому документі зазначається стислий зміст  порушених  зобов'язань,  вимога  про  виконання  порушеного зобов'язання  у  не  менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без  задоволення,  іпотекодержатель  вправі  розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.  Положення ч. 1  цієї  статті  не  є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у  будь-який  час  за захистом  своїх  порушених  прав  до  суду у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року була направлена ОСОБА_1 2 липня 2009 року та відповідачка ОСОБА_1  була повідомлена, що у разі невиконання у 30-денний строк з часу отримання вказаного повідомлення порушеного зобов»язання, стягнення буде звернуте  на предмет іпотеки (а.с. 20). Вказана вимога була отримана ОСОБА_1  8 липня 2009 року (а.с. 21).

Аналогічна вимога була направлена 2 липня 2009 року на адресу ОСОБА_3 (а.с. 24) та була отримана ним 8 липня 2009 року (а.с. 25).

На адресу ОСОБА_2  досудова вимога  про погашення заборгованості за кредитним договором була направлена також 2 липня 2009 року (а.с. 22), але не була отримана нею (а.с. 23).

Як вбачається з руху коштів по рахунку ОСОБА_1, нею проводилася оплата за  кредитним договором за період з липня 2009 року по вересень 2010 року (а.с.75-77).

Крім того, після направлення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги щодо погашення боргу 2 липня 2009 року, між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди на встановлення нового  графіку погашення заборгованості за кредитним договором, у зв»язку з чим 11 листопада 2009 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 2.

В подальшому, після укладення  11 листопада 2009 року додаткового договору № 2 до кредитного договору від 16 вересня 2009 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не направлялася повторна вимога  про  виконання  порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги протягом не менш ніж 30 днів з дня отримання повідомлення.

За таких обставин,  суд вважає, що  вимога ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасною.

Порушення ОСОБА_1 зобов»язання за кредитним договором від 16 вересня 2008 року не змінює обсяг прав іпотекодержателя.

24 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким до ТОВ «Факторинг Україна» перейшло право вимоги до боржників, їх поручителів щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитними договорами, а також право вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, право вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій. Кредитний портфель включає в себе кредитні договори, зазначені у додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 24 грудня 2010 року (а.с.141-147). Як вбачається з додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 24 грудня 2010 року до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором від 16 вересня  2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1  і  договором поруки, укладеним 16 вересня 2008 року між ПАТ «ОТП «Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с. 148-149).

За таких обставин, заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2008 року слід стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Крім того, з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до ст. 88 ЦПК України,  слід стягнути понесені ТОВ «ОТП Факторинг Україна» витрати щодо сплати судового збору  в розмірі 1700 грн. (а.с.1) та витрати щодо сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляд справи в розмірі 120 грн. (а.с. 2).  

Керуючись ст. 11, 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України», ст. 47, 49 Закону України  «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 33, 35, 39  Закону України «Про іпотеку» , Правилами  надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затв. постановою Національного банку України  10.05.2007  N 168, ст. 5, 8  Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 рік № 496, Положенням про порядок видачі Національного банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затв. постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 483, п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі”,   ст. ст. 525, 526, 536, 549, 554, 610, 611, 638, 1048,  1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України, ст. ст.  10, 60, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України

                                                В И Р І Ш И В:

 Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним  договором № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року, яка утворилася станом на 21 жовтня 2010 року  у вигляді сплати заборгованості за тілом кредиту в розмірі  178 652 грн. 16 коп.,  заборгованості по процентам в розмірі 19 012 грн. 99 коп., а також пені за прострочення виконання зобов»язань за кредитним договором  в розмірі 10 258 грн. 67 коп., всього  207 923 грн. 82 коп. (двісті сім тисяч дев»ятсот двадцять три грн. 82 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» штраф за  кредитним договором № СМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року в розмірі 150 грн. (сто п»ятдесят грн).

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 910 грн. (дев»ятсот десять грн.) з кожної.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РМ-SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року – відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсними кредитного договору № - SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року,  додаткових договорів № 1 від 27 березня 2009 року та № 2 від 11 листопада 2009 року та договору іпотеки № РМ- SМЕС03/138/2008 від 16 вересня 2008 року  - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

  Суддя                                                                                                    Ярмак О.  М.