КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011                                                                                           № 19/052-10/6-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко  Я.Л.

суддів:            Остапенка  О.М.

          Скрипка І.М.

при секретарі:            

   від позивача:          ОСОБА_1, дов. № 271Д від 28.12.2010 року

від відповідача :          ОСОБА_2, дов. № 20 від 17.05.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу           

Державного підприємства „Енергоринок”

на рішення

Господарського суду          

Київської області

від          12.07.2011 року

у справі          № 19/052-10/6-11 (суддя: Черногуз А.Ф.)

за позовом          Державного підприємства „Енергоринок”

до          Державного підприємства „Регіональні електричні мережі”

про          стягнення боргу

В судовому засіданні 27.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2010 року у справі № 19/052-10, яке залишено без змін Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” на користь Державного підприємства “Енергоринок” 622 174 753 грн. 49 коп. основного боргу, 13 421 013 грн. 41 коп. 3% річних, 66 400 194 грн. 59 коп. інфляційних  та судові витрати: 25 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Пеню в розмірі 12 385 218,49 грн. та 227 686,07 грн. штраф залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року касаційну скаргу ДП “Регіональні електричні мережі” задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року та рішення господарського суду Київської області від 26.08.2010 року у справі № 19/052-10 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області. В обґрунтування підстав скасування рішення господарського суду Київської області від 26.08.2010 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року Вищий господарський суд України зазначив, що задовольняючи позовні вимоги суди, не встановили чи договором визначено, яким чином здійснюються платежі за фактично продану відповідачем електроенергію та чи регулюються спірні відносини Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку енергетики, в зв’язку з чим вказав, що під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене та встановити яким чином здійснюються платежі за фактично продану відповідачем електроенергію, а також з’ясувати чим саме регулюється належність виконання грошового зобов’язання, та встановити чи можливе застосування до спірних грошових зобов’язань норм права, які регулюють договірні відносини.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2011 року у справі № 19/052-10/6-11 позов Державного підприємства „Енергоринок” до Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 209 139 258 грн. основного боргу, а також 22 488,23 грн. державного мита та 208,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 413 035 495,49 грн. припинено. В частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 63 665 927,29 грн. та 3% річних у розмірі 19 659 806,83 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2011 в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення 63 665 927, 29 грн. інфляційних нарахувань та 19 659 806, 83 грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що під час вирішення даного спору судом першої інстанції недоведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушено норми матеріального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що оскільки наявність заборгованості відповідача перед позивачем встановлена та підтверджена матеріалами справи, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, а тому правомірним є застосування до останнього міри відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Розпорядженням № 01-24/542 від 06.09.2011 року було призначено повторний автоматичний розподіл справ в зв’язку з перебуванням судді-доповідача Ільєнок Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2011 року.

В судове засідання 27.09.2011 року з’явились представники сторін. Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

У березні 2010 року Державне підприємство “Енергоринок” (далі – ДП “Енергоринок”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” (далі –ДП “Регіональні електричні мережі”, відповідач) про стягнення боргу за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов’язань за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01, укладеного між сторонами 15 травня 2008 року, а саме, як зазначив позивач, відповідач не розрахувався за отриманий товар (електроенергію) в результаті чого заборгованість останнього становить 622 174 753,49 грн. Додатково за прострочення виконання зобов’язання позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 13 421 013,41 грн. та інфляційних в розмірі 66 400 194,59 грн. Також позивач в описовій частині позовної заяви вказав нараховану до стягнення пеню в розмірі 12 385 218,49 грн. та 227 686,07 грн. штрафу, але в прохальній частині позовної заяви позивач не вказав, що просить стягнути з відповідача зазначені штрафні санкції.

20.06.2011 року позивачем була подана заява № 01/71-4862 про уточнення позовних вимог, в якій він зазначив, що у зв'язку з інфляційними процесами в державі та не погашенням відповідачем протягом тривалого періоду часу існуючої безспірної заборгованості перед позивачем, ДП "Енергоринок" здійснено перерахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних станом на 01.07. 2010 року, в зв’язку з чим просив суд першої інстанції припинити провадження в частині стягнення 413 035 495,49 грн. суми основного боргу у зв'язку з її погашенням та стягнути з ДП "Регіональні електричні мережі" на користь ДП "Енергоринок":

- 209 139 258,00 грн - суму основного боргу за куповану електроенергію;

- 63 665 927,29 грн - інфляційних нарахувань;

- 19 659 806,83 грн - 3% річних;

- 25 500,00 грн - державного мита;

- 236,00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позов подано Державним підприємством “Енергоринок”, яке згідно з п.1 Статуту утворено для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року №755.

Предметом діяльності підприємства, зокрема, є купівля електричної енергії у виробників, потужність чи обсяг відпуску яких більші ніж граничні показники, а також у суб’єктів підприємницької діяльності, які є власниками електричної енергії, виробленої з давальницької сировини; оптове постачання електричної енергії; укладання угод про передачу електричної енергії. При цьому, згідно з підп. 5 п. 7 Статуту Державне підприємство “Енергоринок” виконує функції розпорядника системи розрахунків і коштів Оптового ринку електричної енергії. Згідно з абз. 2 п. 13 Статуту підприємства для здійснення розрахунків за придбану або продану електричну енергію ДП “Енергоринок” відкриває розподільчий рахунок, рух коштів на якому здійснюється за спеціальним режимом, що визначається законодавством.

За своєю правовою природою електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, в зв’язку з чим її слід розглядати як спільну власність усіх учасників енергоринку. Кожний з них має право лише на частину прибутку від своєї діяльності з виробництва, розподілу або постачання електроенергії. Тобто, акумульовані на розподільчих рахунках кошти не є власністю будь-якого окремого суб’єкта відносин. Правомочність щодо розпорядження певною часткою грошей настає лише після перерахування їх з розподільчого на відповідний поточний рахунок енергогенеруючих компаній та інших суб’єктів підприємницької діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2008 року між Державним підприємством “Енергоринок” (далі – ДПЕ, позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Укренерговугілля” (далі –ЕК, відповідач) було укладено договір                     № 3/08-ЕЕ/4695/01 (далі –договір), відповідно до умов якого (п. 2.1. договору) ДПЕ зобов’язано продавати, а ЕК зобов’язано купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.5. договору вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил оптового ринку електричної енергії України (далі – ОРЕ) за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії.

Оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до “Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України” (далі – ІВКОР) грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК (п. 6.1 договору).

Згідно з п. 6.2 договору сторонами погоджено, що перерахування грошових коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюється кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п. 6.4 та п. 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.

Пунктами п.п. 6.4 та 6.6 договору визначено, що остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У такому випадку ЕК зобов’язана обов’язково вказати призначення платежу. Сторони погоджуються, що ЕК не вказує призначення платежу лише у випадках перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ. В усіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період обов’язкові.

Відповідно до підп. 7.2.1 п. 7.2 договору ЕК зобов’язана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього договору, а також виконувати всі інші умови цього договору.

Згідно з п. 11.6 договору останній укладено на термін з 01.06.2008 року до 31.12.2008 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії договору.

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики № 557 від 13.11.2008 року “Про припинення діяльності ВАТ “Укренерговугілля” шляхом реорганізації (перетворення) в ДП “Регіональні електричні мережі” Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” є правонаступником усіх майнових прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства “Укренерговугілля”.

07.09.2009 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

01.10.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 5727/01 до договору, за умов якої правонаступником всіх зобов’язань за договором Відкритого акціонерного товариства “Укренерговугілля” є Державне підприємство “Регіональні електричні мережі”. Всі інші умови договору залишились незмінними.

Так, позивач на виконання умов договору належним чином виконав свої зобов’язання, продавши відповідачу електроенергію на загальну суму 622 174 753,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків –фактур та актів купівлі-продажу електроенергії.

Крім того, відповідач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заперечував щодо отримання відповідних рахунків –фактури на оплату купленої ним електроенергії за договором.

До того ж, матеріали справи містять підписаний між сторонами акт звірки розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача станом на 01.12.2010 року становила 61 663 889,95 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище та положень п. 6.4 договору, відповідач зобов’язаний був оплатити ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав зобов’язання за договором належним чином та не провів розрахунки за отриману електроенергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість останнього становить 622 174 753,49 грн., що, в свою чергу, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З поданої позивачем до місцевого господарського суду заяви № 01/71-4862 від 17.06.2011 року про уточнення позовних вимог та доданих до неї належних копій банківських виписок, судом першої інстанції встановлено часткове погашення відповідачем суми основного боргу за придбану у позивача електроенергію за період з 01.06.2008 року по 31.12.2009 року, залишок якого станом на 01.06.2011 року складає 209 139 258 грн., що також підтверджується довідкою про стан взаємних розрахунків (додаток 2 до заяви у матеріалах справи), розшифровкою банківської виписки про надходження коштів від ДП "Регіональні електричні мережі" (додаток 3 до заяви у матеріалах справи) та розшифровкою банківської виписки про перерахування коштів ДП "Регіональні електричні мережі" (додаток 4 до заяви у матеріалах справи).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 413 035 495,49 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції на час вирішення спору в (станом на 01.06.2011 року) борг відповідача перед позивачем за куплену та неоплачену електроенергію складає 209 139 258 грн. (622 174 753,49 грн. – 413 035 495,49 грн.).

Відповідно до п.5 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем.

Закон України “Про електроенергетику” від 16.10.1997 року №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачання і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997 року №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.  

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Умови та правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України, права, обов’язки, відповідальність комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у справі, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованими тарифами, приєднався до ДЧОРЕ у липні 2003 року.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що діяльність членів оптового ринку електроенергії є різновидом спільної господарської діяльності.

В силу ч. 6 ст. 15 Закону № 575/97-ВР всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричній енергії відповідно до ДЧОРЕ.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин). Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб’єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов’язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.

Крім того, даною статтею визначено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, яким є і відповідач у даній справі, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника(відповідача) в уповноваженому банку.

Відповідно до абз. 23 ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997 року №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку   електричної енергії.

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до відповідних рахунків ДП “Енергоринок” та відповідача. Порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії ДП "Енергоринок" та енергопостачальника, яким є і відповідач у справі, є не договірною умовою, а законодавчим приписом.

ДП "Енергоринок" є розпорядником коштів оптового ринку електричної енергії , порядок проведення ним розрахунків за закуплену та продану електроенергію визначається алгоритмом, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. ДП "Енергоринок" є відповідальною особою у межах покладених на нього повноважень , у тому числі щодо забезпечення оплати закупленої електричної енергії, оскільки невідплатність поставленої на оптовий ринок електроенергії не передбачено нормами права та порушує законодавчі положення про власність. ДП "Енергоринок" є відповідальним щодо дотримання покупцями електроенергії з оптового ринку зобов’язань з її оплати. Виходячи з покладених на нього повноважень, ДП "Енергоринок" є відповідальним за затвердження Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритму розподілу коштів з точки зору забезпечення оплатності поставленої на оптовий ринок електроенергії та рівності усіх учасників оптового ринку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, обов’язкові відносини сторін у даній справі ґрунтуються окрім Алгоритму, ДЧОРЕ та Закону України “Про електроенергетику”  також і на договорі № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року, укладеному між Державним підприємством “Енергоринок” та Відкритим акціонерним товариством “Укренерговугілля”.

Відповідно до п. 3.1. договору  № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року сторони за договором визнають свої зобов'язання по ДЧОРЕ.

Невід’ємною частиною ДЧОРЕ є додаток 4- Інструкція про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України  (далі –ІВКОР).

Відповідно до п. 6.8 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток № 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 року), у разі виявлення коштів понад очікувану вартість електричної енергії, придбаної в розрахунковому періоді, від оптового постачальника сума таких надходжень зараховується виробником відповідно, як оплата з погашення боргів за придбану електричну енергію з найбільшим терміном їх виникнення.

Як ДП “Енергоринок”, так і відповідач не можуть впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, яка є власністю не ДП “Енергоринок”, а енергогенеруючої компанії.

За визначенням, яке міститься у Розділі 2 ІВКОР, кошти Оптового ринку –це кошти, які поступають на поточні рахунки із спеціальним режимом використання Місцевих постачальників та Оптового постачальника, і є власністю учасників Оптового ринку і підлягають розподілу згідно алгоритму, затвердженим НКРЕ.

Таким чином, кошти, що поступають на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, є власністю всіх учасників оптового ринку електричної енергії і розподіляються без участі суб'єкта, що відкрив такий рахунок, на підставі алгоритму, затвердженого Національної комісією регулювання електроенергетики України.

Аналогічну точку зору виклав Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 12.02.2002 року № 3-рп/2002 у справі № 1-7/2002, в якому зазначено, що, оскільки електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, її слід розглядати як сумісну власність всіх учасників енергоринку. Кожний з них має право тільки на частину доходу від своєї діяльності по виробництву, розподілу або постачанню електроенергії. Тобто, акумульовані на розподільних рахунках кошти не є власністю якого-небудь окремого суб'єкта правовідносин. Правомірність розподілу певної частини коштів наступає тільки після перерахування їх з розподільного на відповідний поточний рахунок. Виходячи з аналізу функцій уповноваженого банку, є підстави стверджувати, що він неправомочний на власний розсуд користуватися та розпоряджатися майном учасників Договору (ДЧОРЕ) і не стає суб'єктом права власності, здійснюючи операції з їхніми коштами. Ці повноваження залишаються за юридичними особами, які діють на енергоринку, оскільки кошти надалі перебувають в їхньому володінні і вони не втрачають можливості визначати юридичну і фактичну долю належної їм частки. (п. 2 і п. 3 тексти Рішення).

Викладене вище свідчить про те, що позивач по справі - ДП “Енергоринок” є спеціальним суб’єктом з особливим, цільовим статусом, оскільки не є власником всіх коштів, які надходять на його розподільчий рахунок зі спеціальним режимом використання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як відповідальна особа у межах покладених на нього повноважень, у тому числі щодо забезпечення оплати закупленої електричної енергії, просив суд першої інстанції сягнути з відповідача суму боргу на поточний рахунок із спеціальним режимом використання  в національній валюті                    № 26032301861 в Головному операційному управлінні ВАТ “Ощадбанк”, МФО 300465, що відповідає вимогам Алгоритму та Закону України “Про електроенергетику”.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 209 139 258 грн. боргу за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення основного боргу в розмірі 209 139 258 грн. та припинення провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 413 035 495,49 грн. сторонами не оскаржується.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог № 01/71-4862 від 17 червня 2011 року позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань у розмірі 63 665 927,29 грн. та 3% річних у розмірі 19 659 806, 83 грн. Зазначені суми позивач просив перерахувати на його поточний рахунок в національній валюті №26008302861 в Головному операційному управлінні ВАТ “Ощадбанк”, МФО 300465, тобто, на власний рахунок.

При цьому, в задоволенні позовних вимог в цій частині місцевим господарським судом було відмовлено, що і є предметом апеляційного оскарження в даній справі.

З системного аналізу алгоритму розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії(позивача), затвердженого Постановою НКРЕ, вбачається, що з рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника на поточний рахунок ДП «Енергоринок» перераховуються грошові кошти в розмірі, передбаченому кошторисом ДП «Енергоринок», незалежно від об’єму надходження грошових коштів від енергопостачальників.

Відтак, у складі грошових коштів (основної суми боргу), які позивач просить стягнути, є безумовно і кошти, що є потенційною власністю ДП «Енергоринок».

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд першої інстанції виходив з того, що останні, зокрема, в частині порядку розрахунків та оплати за електроенергію регулюються спеціальними нормами законодавства в сфері електроенергетики, а саме, положеннями Закону України “Про електроенергетику”, встановленим Національною комісією регулювання електроенергетики України, алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії, Договором між членами оптового ринку електричної енергії України та додатками до нього, зокрема Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток №4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України).

Так, згідно з положеннями п. 6.24 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток №4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України)  постачальники (відповідач) та Оптовий постачальник(позивач), які не виконують свої зобов’язання по оплаті за куповану електричну енергію, несуть відповідальність згідно з законодавством та умовами двохсторонніх договорів щодо купівлі та продажу електричної енергії.

Відтак, наведене вказує, що до спірних грошових зобов’язань у спірних правовідносинах сторін можливе також застосування норм права, які регулюють договірні відносини, оскільки Договором між членами оптового ринку електричної енергії України та його додатками, зокрема додатком №4 не обмежено можливість застосування останніх, а навпаки акцентовано на тому, що постачальники (відповідач) та Оптовий постачальник(позивач), які не виконують свої зобов’язання по оплаті за куповану електричну енергію несуть відповідальність згідно з законодавством та умовами двохсторонніх договорів щодо купівлі та продажу електричної енергії.

Крім того, п. 6.27 даної інструкції визначено, що жодне з положень останньої не розглядається як таке, що обмежує відповідальність Учасників ринку, або сторони Договору за повну оплату купленої та проданої електричної енергії на Оптовому ринку.

Отже, наведене вказує на те, що учасники оптового ринку електричної енергії не є такими, що звільнені від визначеної чинним законодавством відповідальності за невиконання договірних зобов’язань в частині оплати купованої електричної енергії, зокрема, відповідальності визначеної положеннями ст. 625 ЦК України.

Договірні зобов’язання в частині оплати купованої електричної енергії є грошовими зобов’язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана норма статті застосовується до всіх правовідносин пов’язаних з виконанням грошових зобов’язань.   

Інфляція грошових коштів за своєю економічною природою та правовими наслідками є фінансовими втратами підприємства, які викликані певними економічними процесами в державі, у результаті яких відбувається знецінювання грошових коштів, а три відсотки річних є встановленою мірою відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Водночас, оскільки, як зазначалось вище, стягувані 3% річних та втрати коштів від інфляції позивач просив стягнути на власний поточний рахунок, та враховуючи те, що кошти, на які позивачем нараховані 3% річних та втрати коштів від інфляції в силу положень Закону України “Про електроенергетику”, встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритму розподілу коштів оптового ринку електричної енергії, Договору між членами оптового ринку електричної енергії України та додатками до нього, зокрема, Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток №4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України) не є стовідсотковою власністю ДП "Енергоринок", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для стягнення 3% річних та втрат коштів від інфляції на поточний рахунок позивача відсутні виходячи з того, що останні розраховані позивачем з усієї суми основного боргу, а не з тієї частки, яка належить саме позивачу.

Крім того, на думку колегії суддів, при наданні правової оцінки вказаній вимозі позивача про стягнення 3% річних та втрат коштів від інфляції на власний поточний рахунок позивача , судом першої інстанції було вірно взято до уваги ту обставину, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того факту, що відповідач користувався грошовими коштами, які належать або призначалися безпосередньо позивачеві та, що належні саме йому грошові кошти знецінювались внаслідок інфляційних процесів.

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів того, яка саме частка заявлених до стягнення грошових коштів (основного боргу) належить саме позивачу, а не іншим учасникам оптового ринку електричної енергії, позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Отже, на думку колегії суддів, фактичні обставини справи не свідчать про те, що відповідач користувався грошовими коштами, що належать або призначаються безпосередньо та виключно позивачеві, та що належні саме позивачеві грошові кошти знецінювалися внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення сум втрат коштів від інфляції та 3% річних є такими, що заявлені позивачем без належних підстав, оскільки за даних обставин відсутнє порушення відповідачем майнових прав безпосередньо позивача, у зв’язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без - задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2011 року у справі № 19/052-10/6-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Енергоринок”- без задоволення.

2.Матеріали справи № 19/052-10/6-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

Судді                                                                                          Остапенко  О.М.

                                                                                          Скрипка І.М.