ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року                                                                            Справа № 5023/2483/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя                Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1. –дов. б/н від 12.10.2010р., ОСОБА_2. –дов. б/н від 12.10.2010р.    

відповідача –не з’явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3188Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.06.11 р. у справі № 5023/2483/11

за позовом Приватного підприємства "Альфа-Фенікс", м. Київ

до  ТОВ "Будмен", м. Харків

про стягнення 62 987,75 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, згідно якого просив суд визнати договір поставки № 5Х/07 від 21.02.2007р., укладений між ТОВ «Будмен»та ПП «Альфа-Фенікс», розірваним, та стягнути з ТОВ «Будмен»на користь ПП «Альфа-Фенікс»суму заборгованості за договором № 5Х/07 від 21 лютого 2007 р. у розмірі 62987,75  грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 58321,99 грн., пені у розмірі 2916,10 грн. та інфляційного збільшення у розмірі 1749,66 грн. В задоволенні позовних вимог про визнання договору поставки № 5Х/07 від 21.02.2007 р. розірваним відмовлено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2011 р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Будмен” на користь ПП “Альфа-Фенікс” суму основного боргу у розмірі 58321,99 грн., пеню у розмірі 2916,10 грн.; інфляційні у розмірі 1749,66 грн., 629,87 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ТОВ “Будмен”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011 р. по справі № 5023/2483/11 скасувати в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 58321,99 грн., пені у розмірі 2916,10 грн. та інфляційних у розмірі 1749,66 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що під час розгляду спору у суді першої інстанції відповідач сплатив позивачу 24818,38 грн. відповідно до наданих платіжних доручень про перерахування грошових коштів. Також, на думку апелянта, позивач не навів підстав настання у ТОВ “Будмен” обов’язку по сплаті як основної суми боргу, так і штрафних санкцій і не підтвердив свої вимоги належними та допустимими доказами.

Позивач, ПП "Альфа-Фенікс", відзиву на апеляційну скаргу не надав, 06.10.2011р. надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи довідки про суми відвантаженого ним товару на адресу ТОВ “Будмен” за договором поставки № 5Х/07 від 21.02.2007р. та суму сплаченого покупцем товару.

В судовому засіданні позивач в частині стягнення з відповідача на його користь 24818,38 грн. основного боргу погодився, та просить в цій частині рішення змінити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2007 року між сторонами було укладено договір поставки № 5Х/07, згідно п.1.1. якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товари, асортимент, кількість, ціна яких зазначається в замовленні, а відповідач зобов'язався на умовах даного договору приймати та оплачувати товари.

Відповідно п. 3.1. позивач зобов'язаний був поставляти товар на склад відповідача протягом 7 днів (але не більше 14 календарних днів) з моменту направлення покупцем рахунку постачальнику. При цьому, згідно п. 3.7. договору право власності на поставлений товар та ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходять від позивача до відповідача з моменту розвантаження товару з транспортного засобу позивача (перевізника) на склад відповідача, та підписання сторонами документів, що підтверджують отримання товару відповідачем.

Згідно з п. 9.1. договору відповідач оплачує поставлений товар не раніше як після реалізації позивачем кожної одиниці товару третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника 4 (четвертого), 14 (чотирнадцятого), 24 (двадцять четвертого) числа кожного місяця.

Пунктом 13.1.1. договору було встановлено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку з обов'язковим повідомленням іншої сторони за 10 календарних днів до припустимої дати розірвання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Відповідно до п. 13.2. договору розірвання або закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання усіх зобов'язань, передбачених даним договором, які не були виконані до дати розірвання, а також не звільняє сторони від відповідальності, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань.

Згідно з п. 14.3. договору документи, які відправлені по факсу або електронній пошті однією із сторін іншій стороні, мають певну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін та не можуть заперечуватися стороною, від особи якої вони відправлені.

Позивач зазначив, що 28 жовтня 2010 року він направив по електронній пошті на адресу ТОВ «Будмен»лист про розірвання договору поставки з 08 листопада 2010 р. у зв'язку з чим він вважає, що договір поставки № 5Х/07 від 21.02.2007 р. є розірваним починаючи з 08 листопада 2010 р.

Отже, приймаючи до уваги положення п. 13.1.1. договору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що станом на момент подання позивачем позову договір поставки № 5Х/07 від 21.02.2007 року був розірваний позивачем у односторонньому порядку, тому, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог позивача про визнання договору поставки № 5Х/07 від 21.02.2007 р. розірваним.

Пунктом 5.2. договору було встановлено, що товар повертається у належній якості, у товарному вигляді і з усіма необхідними документами, які вимагаються у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідачем не було надано до суду доказів повернення позивачу нереалізованого товару  у належній якості, у товарному вигляді та з усіма необхідними документами, а позивачем до суду було надано акт про стан нереалізованого товару від 15.06.2011 року, який не було підписано з боку відповідача, у якому вказувалося про те що товар, який було не реалізовано відповідачем за договором, та який знаходиться у нього,  не має належного товарного вигляду та знаходиться у не належній якості.

Отже, суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи не вбачається доказів оплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 58321,99 грн., а навпаки вбачається наявність у відповідача перед позивачем даної суми основного боргу.

Однак, під час апеляційного провадження було встановлено, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції сплатив на користь позивача 24818,38 грн. відповідно до платіжних доручень № ПП-0003426 від 09.04.2011р. на суму 18735,33 грн., № ПП-0003917 від 17.04.2011р. на суму 5235,43 грн., № ПП-0004837 від 15.05.2011р. на суму 847,62 грн., які маються в матеріалах справи.

У зв’язку з чим, сума поставлених на адресу відповідача та не сплачених відповідачем товарів на момент прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі складала 33939,80 грн.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевикладені обставини та помилково задовольнив позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 58321,99 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24818,38 грн. основного боргу та в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2916,10 грн. та інфляційних у розмірі 1749,66 грн., то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Так, згідно п. 10.2.1. договору, за порушення строків оплат даного договору, покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 5% від суми простроченого платежу.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги положення п.10.2.1. договору, судом першої інстанції правильно було встановлено, що пеня у розмірі 2916,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом першої інстанції також правильно було встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних у розмірі 1749,66 грн.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. по справі № 5023/2483/11 підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга –задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 99, 101, 102,  п. 3 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. у справі № 5023/2483/11 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24818,38 грн. основного боргу та в цій частині провадження у справі припинити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмен” (61045, м. Харків, вул. Аграрна, 25, код ЄДРПОУ 32031768, п/р 260016964 в ХОД ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 350589) на користь Приватного підприємства "Альфа-Фенікс" (04123, м. Київ, вул. Вітряні гори, 3, кв. 80, код ЄДРПОУ 31408667, п/р 26007191357200 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) 381,69 державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Приватного підприємства "Альфа-Фенікс" (04123, м. Київ, вул. Вітряні гори, 3, кв. 80, код ЄДРПОУ 31408667, п/р 26007191357200 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмен” (61045, м. Харків, вул. Аграрна, 25, код ЄДРПОУ 32031768, п/р 260016964 в ХОД ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 350589) 190,85 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           О.А. Істоміна

суддя                                                                                           Л.М. Бабакова

суддя                                                                                  С.В. Барбашова

Повний текст постанови підписаний 10.10.2011р.