КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2008 № 42/22
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Прутас В.О., довіреність № 11-01/5-Д від 11.01.2008р.,
від відповідачів - ніхто не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.01.2008
у справі № 42/22
за позовом Державне підприємство "Вугілля України"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 4484019,34 грн.
Суть рішення і скарги:
Державне підприємство “Вугілля України” (надалі – ДП “Вугілля України”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” (надалі – ТОВ “Інтерофіс Лімітед”, Відповідач) про стягнення боргу, неустойки і сум за прострочення виконання боржником грошового зобов”язання, ціна позову 4 484 019,34 грн.
У свою чергу, ТОВ “Інтерофіс Лімітед” звернулося в господарський суд міста Києва із зустрічною позовною заявою до ДП “Вугілля України” про стягнення боргу, ціна позову 2 264 268,46 грн. Проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2008р. зустрічну позовну заяву ТОВ “Інтерофіс Лімітед” з доданими до неї документами було повернуто цій стороні без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Відповідач подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2008р. та прийняти його зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 42/22.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме: ст.ст. 46, 54 - 57 та 60 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), що є підставою для скасування такої ухвали.
У зв”язку із поданою Відповідачем апеляційною скаргою, господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 05.02.2008р. зупинив провадження у справі № 42/22 до вирішення цієї скарги апеляційною інстанцією.
Представник Позивача у своєму відзиві на апеляційну скаргу Відповідача зазначив, що ухвала господарського суду міста Києва від 30.01.2008р. у даній справі є законною і обґрунтованою, а тому просив залишити цю ухвалу без змін, а подану на неї апеляційну скаргу – без задоволення.
Разом з тим, не погоджуючись із ухвалою суду від 05.02.2008р., представник Позивача, у свою чергу, подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 05.02.2008р. та поновити провадження у справі № 42/22.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив вимоги ст. 79 ГПК України, що є підставою для скасування такої ухвали.
Відповідач, чи його представник, свого відзиву на апеляційну скаргу Позивача не надав і в судове засідання, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, так і не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції в даному випадку не перешкоджає розгляду і вирішенню даної справи без її участі
Заслухавши пояснення представника Позивача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище ТОВ “Інтерофіс Лімітед” звернулося в господарський суд міста Києва із зустрічною позовною заявою до ДП “Вугілля України” про стягнення боргу, ціна позову 2 264 268,46 грн., у справі № 42/22 за позовом ДП “Вугілля України” до ТОВ “Інтерофіс Лімітед” про стягнення боргу, неустойки і сум за прострочення виконання боржником грошового зобов”язання, ціна позову 4 484 019,34 грн., проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2008р. зустрічну позовну заяву ТОВ “Інтерофіс Лімітед” з доданими до неї документами було повернуто без розгляду на підставі ст. 60 та п. 4 ст. 63 ГПК України, а саме: у зв’язку з тим, що зустрічний позов взаємно не пов’язаний з первісним, оскільки заявлені вимоги стосуються виконання зобов”язання, що виникло з іншого правочину, ніж той, на підставі якого заявлено первісний позов і, крім того, зустрічна позовна заява не була оплачена державним митом у встановленому порядку.
При цьому, як вбачається із змісту ухвали господарського суду міста Києва від 05.02.2008р., підставою та обґрунтуванням її прийняття було те, що Відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2008р., у зв”язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, провадження у справі № 42/22 було зупинено, а саму справу передано до Київського апеляційного господарського суду.
У зв”язку з цим, апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви та про зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, Державне підприємство “Вугілля України” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” про стягнення боргу, неустойки і сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 4 48 4019,34 грн., у зв”язку з неналежним виконанням зобов”язання по договору № 7-06/06-КС на поставку вугілля від 06.09.2006р.
У свою чергу, ТОВ “Інтерофіс Лімітед” звернулося в господарський суд із зустрічною позовною заявою до ДП “Вугілля України” про стягнення боргу, ціна позову 2 264 268,46 грн., у зв”язку з неналежним виконанням зобов”язання, що виникло з іншого правочину, ніж той, на підставі якого було заявлено первісний позов.
З огляду на це, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічний позов взаємно не пов’язаний з первісним, оскільки заявлені вимоги стосуються виконання зобов’язання, що виникло з іншого правочину, ніж той, на підставі якого заявлено первісний позов, тому, відповідно до ч. 1 ст. 60 ГПК України, їх спільний розгляд в одному провадженні, є неможливий.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 60 ГПК України, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Тобто, зустрічний позов повинен бути поданий з додержанням вимог ст.ст. 54-57 ГПК України і, зокрема, щодо форми та змісту позовної заяви, оплаченої державним митом у встановленому порядку і розмірі, та доказами про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Отже, недодержання вимог ст.ст. 54-57 ГПК України щодо форми і змісту зустрічної позовної заяви, та додатків до неї, тягне за собою відповідні наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України, тобто – повернення такої позовної заяви стороні.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічна позовна заява підлягає поверненню ТОВ “Інтерофіс Лімітед” і на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, у зв’язку з несплатою державного мита у встановленому порядку і розмірі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 30.01.2008р. про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” до Державного підприємства “Вугілля України” про стягнення боргу, ціна позову 2 264 268,46 грн., яка була прийнята по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою.
Водночас, як було зазначено вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2008р. провадження у справі № 42/22 було зупинено, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, до вирішення апеляційної скарги ТОВ “Інтерофіс Лімітед” на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов”язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Разом з тим, у разі оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції останній, надсилаючи одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду (частина 3 статті 91 ГПК), одночасно виносить ухвалу про зупинення провадження у даній справі на підставі частини 1 статті 79 ГПК, що підтверджується відповідною практикою з цього питання Вищого господарського суду України (п. 16 листа ВГСУ № 01-8/344 від 11.04.2005р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
У зв”язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для вирішення апеляційної скарги ТОВ “Інтерофіс Лімітед” на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2008р., справу № 42/22 необхідно було передати до Київського апеляційного господарського суду і, у зв’язку з цим – зупинити провадження у цій справі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 05.02.2008р., яка була прийнята по справі № 42/22, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду дійсним обставинам справи, та у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, також є законною і обґрунтованою.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, апелянтами всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційних скаргах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 79, 86, 92, 99, 101 – 104 та 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2008р. по справі № 42/22 про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” до Державного підприємства “Вугілля України” про стягнення боргу, ціна позову 2264268,46 грн., – без змін.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Вугілля України” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2008р. по справі № 42/22 за позовом Державного підприємства “Вугілля України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 4484019,34грн., – без змін.
3. Справу № 42/22 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
20.03.08 (відправлено)