Справа № 10-435/2011 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.
Категорія: ч.5 ст.191 КК України Доповідач: Валько Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2011 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: Валько Н.М.
Суддів: Волинця М.М., Урдюк Т.М.
З участю прокурора: Бенцарука Р.А.
адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 04 липня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Даною постановою Шевченківським районним судом м.Львова подання слідчого в ОВС СВ військової прокуратури Західного регіону України задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 до чотирьох місяців.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, зокрема, у тому, що він 31 липня 2009 року, будучи службовою особою, помічником начальника центру-начальником фінансово-економічного відділу 124 ЦЗП, у порушення вимог Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 28 жовтня 2006 року №625 та вимог розділу 6 п.2 посадових обов’язків, яким йому забороняється приймати до виконання документи на операції, що суперечать вимогам законодавчих та інших нормативних актів, у приватному порядку від невстановленої слідством особи отримав постанову суду №2-а-59/2009р. від 19 січня 2009 року та виконавчий лист №2-а-59/2009р. від 12 лютого 2009 року, які подав в Управління державного казначейства у Залізничному районі м.Львова як обґрунтування підстави отримання коштів у сумі 950 тис. грн.; у порушення вимог п.4.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, усунув касира ОСОБА_4 від видачі готівки, особисто склав видатковий касовий ордер та роздавальну відомість, по якій видав особам, які не проходили військову службу і не перебували на продовольчому забезпеченні у 124 ЦЗП, як належну їм грошову компенсацію вартості загальновійськового пайка на підставі неіснуючої постанови суду №2-а-59/2009р. від 19 січня 2009 року та відповідного виконавчого листа №2-а-59/2009р. від 12 лютого 2009 року, гроші на загальну суму 950 тис. грн., які у цей же день списав з бухгалтерського обліку, чим розтратив чуже майно (бюджетні кошти), шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, тобто вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України.
Приймаючи дане рішення, районний суд виходив із того, що немає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, і немає можливості закінчити досудове слідство до 05 липня 2011 року.
У поданій апеляції апелянт, не погоджуючись із постановленим районним судом рішенням, вказує на те, що вважає постанову районного суду незаконною, безпідставною, та такою, що підлягає скасуванню у зв’язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи та особі обвинуваченого ОСОБА_3 При цьому, покликається на те, що слідчі дії, які зазначені у поданні, можуть бути виконані слідчим і тоді, коли його підзахисний буде перебувати на волі, у справі проведено практично всі можливі слідчі дії, допитані всі свідки, слідство знаходиться на завершальній стадії. Крім цього, апелянт зазначає, що у поданні слідчого не наведено, на підставі яких саме доказів слідство вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 може ухилятись від слідства та суду чи перешкоджати встановленню істини по справі. Вказує і на те, що у постанові не враховано позитивних характеристик його підзахисного, того, що він має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, має сім’ю, має на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, його стан здоров’я. Просить постанову районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача по справі, адвоката ОСОБА_1, який повністю підтримав подану ним апеляцію в інтересах його підзахисного ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2 на підтримання внесеної апеляції, думку прокурора, який вважає постанову суду 1-ї інстанції законною і обґрунтованою, просить залишити її без змін, а подану апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданої апеляції Колегія Суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.
Відповідно до вимог ч.1 ст.165-3 КпАП України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв’язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.
Виходячи із того, що підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 –відсутні та закінчити розслідування даної кримінальної справи в частині доведеного обвинувачення у строки, передбачені ч.1 ст.156 КПК України є неможливим, районний суд на переконання Колегії Суддів прийшов до вірного висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою до 4-х місяців.
Порушень вимог чинного КПК України при постановленні даного рішення Колегією Суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 156; 165-3; 366; 382 КПК України, Колегія Суддів,-
у х в а л и л а:
Постанову Шевченківського районного суду м .Львова від 04 липня 2011 року відносно ОСОБА_3 за ч.5 ст.191 КК України залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 –без задоволення.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
С у д д і:
Н.М. Валько М.М. Волинець Т.М. Урдюк