Справа № 11-516/11 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.
Категорія: ч.3 ст.135, ч. 2 ст.270 Доповідач: Валько Н. М.
КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2011 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: Валько Н.М.
Суддів: Танечника І.І., Волинця М.М.
З участю прокурора: Малиш Н.С.
потерпілої: ОСОБА_1
пр-ка потерпілої –адвоката ОСОБА_2
засуджених –ОСОБА_3, ОСОБА_4
адвоката – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 30 листопада 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Мацошин Жовківського району Львівської області, українку, громадянку України, одружену, з середньою освітою, пенсіонерку, проживаючу за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судиму, -
визнано винною та засуджено за ознаками ч.3 ст.135 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;
на підставі ст.75 КК України її звільнено від призначеного покарання за даним вироком з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов’язано засуджену ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, систематично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, без дозволу органу кримінально-виконавчої системи не покидати межі України.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 у Республіці Польща, українця, громадянина України, із освітою 7 класів, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 раніше не судимого,-
визнано винним та засуджено за ознаками ч.2 ст.270 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України його звільнено від призначеного покарання за даним вироком з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов’язано засудженого ОСОБА_4 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, систематично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, без дозволу органу кримінально-виконавчої системи не покидати межі України.
Запобіжний захід –підписку про невиїзд засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 до вступу вироку у законну силу залишено без змін.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч) грн. заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи 1179 (одну тисячу сто сімдесят дев’ять) грн. 92 коп. витрат за проведення судово-медичної експертизи; на користь НДЕКЦ МВС України 7910 (сім тисяч дев’ятсот десять) грн. 78 коп. за проведення пожежно-технічної експертизи.
Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог закону.
Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за наступне: ОСОБА_3 16 березня 2001 року уклала договір довічного утримання з ОСОБА_7, згідно якого остання передала у приватну власність належну їй квартиру у АДРЕСА_5 а ОСОБА_3 зазначену квартиру прийняла і зобов’язалась надавати ОСОБА_7 довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла в квартирі АДРЕСА_5 харчування, догляду та необхідної допомоги до її смерті. 29 березня 2001 року засуджена ОСОБА_3, порушуючи умови укладеного договору, котрий передбачав здійснення догляду за ОСОБА_7 за місцем проживання, перевезла її в с.Мервичі Жовківського району Львівської області та 02 квітня 2001 року залишивши ОСОБА_7 без догляду у квартирі АДРЕСА_1, де від саморобної пічки-«буржуйки»сталася пожежа, внаслідок якої ОСОБА_7, будучи через похилий вік та стан здоров’я позбавленою можливості вжити заходів до самозбереження, отримала опіки, а 04 квітня 2001 року від важкого опікового шоку померла. ОСОБА_3, являючись власником квартири АДРЕСА_2, без відповідних дозволів та погоджень, передбачених законодавством, самовільно встановив у квартирі тимчасовий саморобний несертифікований опалювальний пристрій пічку-«буржуйку», встановлення яких у житлових будинках забороняється відповідно до п.4 ст.2 Закону України «Про пожежну безпеку», п.п. 5.2.7, 5.2.12 Правил пожежної безпеки України, п.п.3.69, 3.70, 3.84 Будівельних норм і правил. 02 квітня 2001 року від встановленого підсудним опалювального пристрою у квартирі сталась пожежа, внаслідок чого загинула ОСОБА_7
У поданій апеляції на даний вирок засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації своїх дій, вказують на те, що вважають вирок суду в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди надто суворим. При цьому, покликаються на те, що моральній переживання потерпілої, з їхньої точки зору, є голослівними, потерпіла із покійною ОСОБА_7 не спілкувалася понад 10 років. Вважають, що суд 1-ї інстанції при винесенні відносно них вироку не врахував стану їхнього здоров’я та віку. Погоджуючись із призначеним їм покаранням, апелянти просять Апеляційний суд Львівської області відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілої щодо стягнення заподіяної моральної шкоди у повному обсязі.
У поданій апеляції на вирок суду потерпіла ОСОБА_1, вважаючи його незаконним, покликається на те, що, з її точки зору, свідома відмова судом від дослідження всіх наявних матеріалів кримінальної справи, а саме –однобічне і вибіркове їх дослідження, неповнота проведення судового слідства і самого судового розгляду призвела до неправильного застосування судом кримінального закону, за яким повинні нести відповідальність засуджені. У ході проведення судового слідства суддею –головуючим, на думку апелянта, безпідставно відмовлено у виклику до суду експерта; судом не розглядалися, не досліджувалися та не аналізувалися показання лікарів на досудовому слідстві, судмедекспертів, не досліджувалися висновки ряду експертиз, показання на досудовому слідстві свідків ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, апелянта і потерпілої по справі ОСОБА_1 судом не розглядалися, натомість, взяті за основу та покладені в основу вироку по справі показання осіб, які не були безпосередньо присутні під час отримання покійною ОСОБА_7 тяжких опіків, від яких вона померла. Апелянт просить постановлений судом 1-ї інстанції вирок відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а матеріали кримінальної справи скерувати для проведення додаткового розслідування.
У доповненнях до апеляції потерпіла, бажаючи відповідно до ст.355 КПК України доповнити подану нею апеляцію на рішення суду 1-ї інстанції, вказує на те, що, на її переконання, постановлений Шевченківським районним судом м.Львова вирок є незаконним і необґрунтованим, оскільки, з її точки зору, при розслідуванні справи у ході досудового слідства та вирішенні справи у суді 1-ї інстанції допущено неповноту досудового та судового слідства, а також, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 30 листопада 2010 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати, а справу скерувати прокурору для проведення додаткового розслідування.
Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який вважає вирок суду 1-ї інстанції незаконним через неправильне застосування судом кримінального закону, просить його скасувати, справу скерувати на новий судовий розгляд, апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_1 вважає такими, що підлягають до часткового задоволення, думку потерпілої ОСОБА_1 та її представника –адвоката ОСОБА_2, які повністю підтримали подану потерпілою апеляцію, клопочуть про її задоволення у повному об’ємі, у задоволенні апеляції засуджених просять відмовити, виступ засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5, які повністю підтримали подану засудженими апеляцію, клопочуть про її задоволення, у задоволенні апеляції потерпілої ОСОБА_1 просять відмовити, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданих учасниками судового розгляду апеляцій, Колегія Суддів вважає, що апеляції засуджених та потерпілої ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Матеріали даної кримінальної справи налічують 9 (дев’ять) об’ємних томів, із яких районний суд у ході оголошення та дослідження наявних у них документальних даних дослідив:
- у т.№1 –два документи –протокол огляду місця події від 19 квітня 2001 року (а.с.14-15); висновок експертизи №233/177 (а.с.116-126);
- у т.№2 –три документи –договір довічного утримання (а.с.31); показання свідка ОСОБА_11 (а.с.140-143); показання свідка ОСОБА_12 (а.с.153);
- у т.№3 –один документ –висновок пожежно-технічної експертизи від 02 жовтня 2007 року (а.с.74-96);
- у т.№4 –три документи –висновок судово-медичної експертизи від 02 вересня 2008 року (а.с.199-210) та висновок додаткової комплексної судово-медичної експертизи від 23 вересня 2008 року (а.с.230-234); акт №177 амбулаторної комісійної судово-медичної експертизи (а.с.184-192);
- у т.№6 –шість документів –протокол проведення огляду та долучення до матеріалів справи речових доказів (а.с.240-253); протоколи допитів свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (а.с.32-36; 96-99; 203-205); протоколи очної ставки між ОСОБА_14 та ОСОБА_9 та між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 (а.с.250-251; 252-253);
- у т.№7 –8 (вісім) документів –документальні дані, що характеризують особи засуджених (а.с.204-205; 250-251; 252; 253; 254; 257; 258; 259).
Матеріали ж кримінальної справи, що знаходяться у томі №5 не досліджені судом взагалі, як і не досліджені документальні дані, долучені судом 11 листопада 2010 року до матеріалів справи у зв’язку із клопотанням потерпілої ОСОБА_1 (т.8 а.с.242).
Крім цього, в основу вироку покладено показання свідка ОСОБА_12 (т.6 а.с.206-208), які, як вказує суд, оголошені і перевірені у судовому засіданні.
Однак, як свідчать матеріали протоколу судового засідання від 11 листопада 2010 року, такі судом 1-ї інстанції не досліджувались і не перевірялись.
Наведені обставини, на переконання Колегії Суддів свідчать про порушення районним судом принципу безпосереднього дослідження матеріалів справи, яке впливає на законність прийнятого ним рішення.
Крім цього, при постановленні районним судом вироку, при вирішенні питання про стягнення судових витрат за проведення ряду судових експертиз, у порушення вимог ч.2 ст.93 КПК України, суд не вирішив, у якому розмірі кошти підлягають стягненню з кожного засудженого, з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із них.
Крім цього, не виконано судом 1-ї інстанції і власної постанови, прийнятої у судовому засіданні 27 листопада 2009 року і підтриманої прокурором про виклик і допит у судове-засідання судово-медичного експерта, який проводив експертизу трупа ОСОБА_7 по даній справі, як і не досліджено судом самого висновку експертизи №41/01.
З уваги на викладене, Колегія Суддів приходить до висновку про те, що судом 1-ї інстанції при постановленні вироку допущено однобічність та неповноту судового слідства, а також істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Колегія Суддів, не вирішуючи наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом 1-ї інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання, у зв’язку із наведеними вище та допущеними судом 1-ї інстанції порушеннями, вважає, що постановлений судом вирок підлягає скасуванню, із скеруванням справи на новий судовий розгляд.
У ході нового судового розгляду справи, таку слід розглянути у чіткій відповідності з вимогами закону, прийнявши законне і обґрунтоване рішення.
За наведених обставин, апеляції засуджених ОСОБА_16, ОСОБА_4 а також потерпілої ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 362; 366; 367; 368; 370; 374; 377; 379 КПК України, Колегія Суддів,-
у х в а л и л а:
апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також потерпілої ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 30 листопада 2010 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 30 листопада 2010 року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.270 КК України, ОСОБА_3 за ч.3 ст.135 КК України скасувати, а матеріали даної кримінальної справи скерувати Шевченківському районному суду м.Львова на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
С у д д і:
Н.М.Валько І.І.Танечник М.М.Волинець