Справа № 11-479/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.
Категорія: ч.2 ст.406 КК України Доповідач: Валько Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2011 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: Валько Н.М.
Суддів: Ревера В.В., Урдюк Т.М.
за участю адвоката: ОСОБА_1
прокурора –Дрібнюх Р.М.
засудженого –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляції засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Запоріжжя, громадянина України, українця, не одруженого, із повною середньою освітою, раніше не судимого, радіотелеграфіста обслуги засобів зв’язку вузла зв’язку Академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного, призваного на строкову військову службу Запорізьким ОМВК 27 травня 2010 року, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2 військова частина А0284,-
визнано винним за ч.2 ст.406 КК України та призначено покарання у вигляді 6 (шести) місяців тримання у дисциплінарному батальйоні.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено без змін –нагляд командування військової частини А 0284 (м.Львів, вул.Стрийська, 88).
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, 02 грудня 2010 року близько 21.10-21.20 години у приміщенні №11 «Сушарня»роти матеріально-технічного забезпечення Академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного (м.Львів, вул.Гвардійська, 32), будучи військовослужбовцем строкової військової служби академії сухопутних військ імені П.Сагайдачного та грубо порушуючи статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, діючи з метою приниження честі і гідності військовослужбовця строкової військової служби солдата ОСОБА_3, а також з метою показати свою уявну перевагу над останнім (як військовослужбовцем більш пізнього періоду призову на строкову військову службу) та підпорядкувати його своєму впливу, діючи умисно і усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в присутності інших військовослужбовців, порушив вимоги ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що виявилось в застосуванні до солдата ОСОБА_3 фізичного насильства –нанесенні 3-ох ударів кулаком правої руки по схрещених перед чолом та прикладених до лоба тильною поверхнею його долонях, тим самим завдав йому фізичного болю та моральних страждань і заподіяв легкі тілесні ушкодження у вигляді синця тильної поверхні правої кисті.
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій за ч.2 ст.406 КК України, не погоджуючись із постановленим відносно нього вироком, вказує на те, що вважає такий незаконним, а призначене йому покарання, на думку апелянта, за своїм видом є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним злочину та його особі. При цьому, покликається на те, що судом при призначенні покарання не врахованого його молодий вік, те, що він не має дисциплінарних стягнень, до армії навчався у Запорізькій спеціальній школі 1-3 ступенів №40 з поглибленим вивченням англійської мови, позитивно характеризується по місцю служби та проживання, органами МВС не затримувався, на обліку в інспекції по справах неповнолітніх, в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває. Крім цього, зазначає, що суд в рішенні не мотивував, чому при призначенні йому покарання не враховано пом’якшуючих покарання обставин, зокрема, з’явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину. Також, вказує апелянт і на те, що між ним та потерпілим відбулось примирення, потерпілий до нього матеріальних та моральних претензій не має, цивільний позов по даній справі не заявлявся, на даний час він майже вислужив установлений законом строк, обставин, які б обтяжували покарання, у ході досудового та судового слідства встановлено не було. Просить вирок суду 1-ї інстанції змінити та постановити новий вирок, яким призначити йому більш м’яке покарання із застосуванням ст.69 КК України.
У поданій апеляції потерпілий ОСОБА_3, оскаржуючи вирок районного суду відносно ОСОБА_2, вказує на те, що вважає його незаконним, оскільки призначене засудженому ОСОБА_2 покарання, на його думку, є надто суворим, не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним злочину. Зокрема, зазначає, що між ним та ОСОБА_2 відбулося примирення, претензій матеріального чи морального характеру він не має, цивільний позов він не заявляв, у суді 1-ї інстанції просив суворо його не карати. Просить вирок суду 1-ї інстанції змінити та постановити свій вирок, яким ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.
У поданих запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_2 прокурор вказує на те, що суд, призначаючи останньому міру покарання, врахував всі пом’якшуючі обставини та особу підсудного і призначив йому мінімальне покарання в межах санкції статті ч.2 ст.406 КК України у виді тримання в дисциплінарному батальйоні строком на 6 місяців. Просить апеляцію засудженого ОСОБА_2 відхилити, вирок суду 1-ї інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який вважає вирок районного суду законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а подані апеляції учасниками судового розгляду без задоволення, думку ОСОБА_2, який уточнив апеляційні вимоги, клопоче про скасування постановленого відносно нього вироку, із звільненням його від відповідальності у зв’язку із зміною обстановки та закриття провадження по справі, виступ адвоката ОСОБА_1, який повністю підтримав позицію свого довірителя, клопоче про її задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи апеляцій, Колегія Суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів поданих учасниками судового розгляду апеляцій, а також виходячи із позиції, заявленої апелянтом ОСОБА_2 у засіданні апеляційної інстанції, ні кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст.406 КК України, ні доведеність його вини за вказаною нормою Кримінального закону України, ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.
Районний суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.406 КК України, врахувавши характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу ОСОБА_2, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проходження служби, як пом’якшуючу покарання обставину судом враховано щире каяття винного у вчиненому, та, не встановивши жодної із обтяжуючих покарання обставин, призначив таке у вигляді 6 ( шести ) місяців тримання у дисциплінарному батальйоні.
Вимоги ст.65 КК України вказують на те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із матеріалів даної кримінальної справи, ОСОБА_2 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, потерпілий не має до нього жодних претензій та просить його суворо не карати ( т.2 а.с.224 ), виходячи із змісту поданої потерпілим апеляції, останній не погоджується із постановленим відносно ОСОБА_2 вироком через його суворість, просить призначене засудженому покарання пом’якшити ( т.2 а.с.231-232 ), цивільного позову по справі не заявлено, ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та судимим не був ( т.1 а.с.45 ), він має постійне місце проживання –м.Запоріжжя, вул.Гудименко, 14/50, де проживає разом із сімєю, позитивно характеризується за місцем проживання ( т.2 а.с.29-30 ), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває ( т.2 а.с.27 ), вчинив злочин середньої тяжкості; свою вину у вчиненому у засіданні апеляційної інстанції визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому.
Згідно ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче найнижчої межі, встановленої в санкції статті ( санкції частини статті ) Особливої частини КК, або перейти до більш мякого виду покарання, не зазначеного в санкції статті ( санкції частини статті ) Особливої частини КК України за цей злочин.
Враховуючи особу засудженого ОСОБА_2, який повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, потерпілий не має до нього жодних претензій та просить його суворо не карати ( т.2 а.с.224 ), виходячи із змісту поданої потерпілим апеляції, останній не погоджується із постановленим відносно ОСОБА_2 вироком через його суворість, просить призначене засудженому покарання пом’якшити ( т.2 а.с.231-232 ), цивільного позову по справі не заявлено, ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та судимим не був ( т.1 а.с.45 ), він має постійне місце проживання –м.Запоріжжя, вул.Гудименко, 14/50, де проживає разом із сімєю, позитивно характеризується за місцем проживання ( т.2 а.с.29-30 ), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває ( т.2 а.с.27 ), вчинив злочин середньої тяжкості; свою вину у вчиненому у засіданні апеляційної інстанції визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, Колегія Суддів вважає, що наведені обставини пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, тому вважає за можливе, при призначенні засудженому покарання за ч.2 ст.406 КК України, застосувати ст.69 КК України та перейти до іншого, більш мякого виду основного покарання та призначити таке у вигляді штрафу у розмірі 100 ( ста ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 ( одну тисячу сімсот ) грн.
Колегія Суддів вважає, що вказане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.
З уваги на викладене, апеляції засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції –зміні, із пом’якшенням призначеного покарання через невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та його особі.
Керуючись ст.ст. 362; 366; 367; 372; 373 КПК України, Колегія Суддів,-
у х в а л и л а:
апеляції засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Франківського районного суду м.Львова від 21 березня 2011 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.406 КК України задоволити частково.
Вирок Франківського районного суду м.Львова від 21 березня 2011 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.406 КК України змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.406 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до штрафу у вигляді 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 –нагляд командування військової частини А0284 (м.Львів, вул. Стрийська, 88) –скасувати.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
С у д д і:
Н.М.Валько В.В.Ревер Т.М.Урдюк