Справа № 11-461/11 Головуючий у 1 інстанції: Борисенко В.В.
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач : Валько Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: Валько А.М.
Суддів: Тенюха В.П., Ревера В.В.
З участю прокурора: Малиш Н.С.
Потерпілої: ОСОБА_1
Засудженого: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію потерпілої ОСОБА_1 на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 23 грудня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Боляновичі Мостиського р-ну Львівської області, громадянина України, українця, розлученого, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, згідно ст.89 КК України не судимого, проживаючого у АДРЕСА_1
визнано винним та засуджено за ознаками ч.1 ст.122 КК України на 2 (два) роки обмеження волі. Згідно ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 2397 (дві тисячі триста дев’яносто сім) грн. 75 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн. заподіяної моральної шкоди.
Запобіжний захід –підписку про невиїзд - до вступу вироку у законну силу засудженому ОСОБА_2 залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 13 квітня 2010 року близько 12.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в будинку своєї матері ОСОБА_3, що в АДРЕСА_2 у відповідь на те, що його сестра –ОСОБА_1, потерпіла у справі, сварилася з ним з приводу того, що він вживає спиртні напої і не відвідує їхню матір у лікарні, наніс потерпілій два удари долонею в область лиця, спричинивши легкі тілесні ушкодження у виді садна на обличчі зліва. Від останнього удару ОСОБА_1 впала на ліжко на праву сторону, де ОСОБА_2, будучи над нею, наніс їй ще декілька ударів кулаком правої руки по тулубу зліва, внаслідок чого ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді перелому 7-го ребра зліва по лопатковій лінії.
У поданій апеляції потерпіла ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності вини засудженого ОСОБА_2, просить вирок суду змінити у зв’язку з м’якістю призначеного покарання та призначити засудженому ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі з відбуттям його у виправній колонії. Крім цього, просить задоволити поданий нею у суді першої інстанції цивільний позов у повному об’ємі, оскільки вважає, що такий у районному суді вирішений необєктивно. Зазначає, що ОСОБА_2 своєї вини не визнав, не вибачився перед нею за спричинені їй тілесні ушкодження та моральні страждання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просить вирок районного суду залишити без змін, а подану потерпілою апеляцію без задоволення, позицію потерпілої ОСОБА_1, яка повністю підтримала подану нею апеляцію, клопоче про її задоволення у повному об’ємі, виступ засудженого ОСОБА_2, який вважає вирок районного суду законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін, а подану потерпілою апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданої апеляції, Колегія Суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Як вбачається із змісту апеляції потерпілої, остання, ні кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст.122 КК України, ні доведеності його вини за вказаною нормою Кримінального Закону, не оспорює.
Колегія Суддів вважає, що суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що впливають на призначення покарання засудженому,обравши покарання у межах, установлених санкцією ч.1 ст.122 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Призначене районним судом покарання ОСОБА_2, на переконання Колегії Суддів, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов судом вирішено відповідно до вимог ст.ст.28;324;328 КПК України, ст.ст.1166;1167 ЦК України, з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, перенесених фізичних та моральних страждань потерпілою ОСОБА_1, понесені нею матеріальні витрати на відновлення стану здоровя після заподіяних їй тілесних ушкоджень, а також усіх обставин справи.
Колегія Суддів вважає, що судом першої інстанції вирок винесено з дотриманням вимог ст.ст.323; 324 КПК України.
Доводи апеляції правильних висновків суду не спростовують.
Підстав для зміни прийнятого судом рішення Колегія Суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.362; 366; 377; 379 КПК України, Колегія Суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 23 грудня 2010 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України залишити без задоволення, а вирок Мостиського районного суду Львівської області від 23 грудня 2010 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України - без змін.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
С У Д Д І :
Н.М.Валько В.П.Тенюх В.В.Ревер