Справа № 11-488/11 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.
Категорія: ч.1 ст.115 КК України Доповідач : Валько Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2011 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: Валько Н.М.
Суддів: Танечника І.І., Тенюха В.П.
За участю адвокатів: ОСОБА_1
Засудженого: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_2 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 29 березня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, розлученого, не працюючого, раніше судимого Бродівським районним судом Львівської області 29 червня 2010 року за ознаками ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 1020 грн.,-
визнано винним та засуджено за ознаками ч.1 ст.115 КК України до покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 обчислюється з 23 вересня 2010 року –часу його затримання.
Запобіжний захід –тримання під вартою засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишено без змін.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь держави 928,00 грн. за проведення дактилоскопічних експертиз та 4199,00 грн. за проведення криміналістичної експертизи.
Долю речових доказів по справі вирішено відповідно до вимог закону.
На підставі ст.72 КК України даний вирок та вирок Бродівського районного суду Львівської області відносно ОСОБА_2 від 29 червня 2010 року підлягають до самостійного виконання.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 22 вересня 2010 року близько 02.00 год. у м.Броди на вул. Пушкіна поблизу будинку №3 на грунті неприязних відносин з гр-ном ОСОБА_3, під час конфлікту, з метою позбавлення життя останнього, умисно руками стиснув шию ОСОБА_3 Внаслідок цього у потерпілого ОСОБА_3 стався перелом нижнього ріжка щитоподібного хряща та неповний вертикальний перелом його пластинок, які супроводжувались ушкодженням м’яких тканин, що призвело до механічної асфіксії, внаслідок чого ОСОБА_3 помер за короткий проміжок часу.
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись із постановленим відносно нього вироком, вказує на те, що з ним не згідний, вважає його упередженим, прийнятим на здогадках та припущеннях. При цьому, покликається на те, що судове та досудове слідство, з його точки зору, проводилося поверхнево, має місце невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує апелянт і на те, що по епізоду вбивства ОСОБА_3 вважає себе невинним, він останнього не вбивав, а коли між ними виникла суперечка, він просто відштовхнув ОСОБА_3 від себе. Просить вирок суду 1-ї інстанції скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Прокурор у поданій апеляції, оскаржуючи вирок, вказує на те, що вважає його надто м’яким, винесеним з порушенням вимог чинного законодавства України, таким, що підлягає скасуванню. При цьому, покликається на те, що засуджений ОСОБА_2 своєї вини у вчиненому злочині не визнав, однак його вина повністю доведена зібраними по справі доказами. Зазначає, що засуджений вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною, не відбувши, при цьому, покарання за вироком від 29 червня 2010 року, яким його засуджено за ознаками ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу 1020 грн., а тому, з точки зору прокурора, покарання, призначене суддею засудженому ОСОБА_2 є надто м’яким. Просить вирок суду 1-ї інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш сувору міру покарання, передбачену санкцією ч.1 ст.115 КК України.
Згідно ст.355 КК України прокурор у доповненнях до апеляції вказує на те, що вважає вирок суду 1-ї інстанції незаконним, таким, що підлягає зміні у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.71 КК України необхідно було повністю приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком, яким його засуджено за ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу на суму 1020 грн. і згідно п.3 ст.72 КК України міру покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно. Крім цього, вказує і на те, що, враховуючи характеристики особи та фактичні обставини справи, покарання, призначене суддею ОСОБА_2 у вигляд семи років позбавлення волі є м’яким, не відповідає ступеню тяжкості злочину і особі засудженого, є недостатнім для його виправлення. Просить вирок суду скасувати та постановити новий із застосуванням більш суворого покарання ОСОБА_2 у вигляді 11 років позбавлення волі; в порядку ст.71 КК України повністю приєднати невідбуту міру покарання за попереднім вироком за ч.1 ст.185 КК України у вигляді штрафу на суму 1020 грн. та у відповідності до вимог п.3 ст.72 КК України міру покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно; в решті вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який свою апеляцію підтримав, просить її задоволити, у задоволенні апеляції засудженого –відмовити, думку засудженого ОСОБА_2, який, повністю ознайомившись із матеріалами кримінальної справи у засіданні апеляційної інстанції, клопоче про задоволення поданої ним апеляції, у задоволенні апеляції прокурора просить відмовити, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданих учасниками судового розгляду апеляцій, Колегія Суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Колегія Суддів вважає за необхідне вказати на те, що суд 1-ї інстанції, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_2 за ч.1 ст.115 КК України, правильно поклав в основу вироку докази, належним чином дослідивши їх у ході проведення судового слідства по справі. При цьому, районним судом правильно критично оцінено показання ОСОБА_2 під час розгляду справи судом про те, що він не вчиняв вбивства потерпілого ОСОБА_3 через відсутність одного пальця на руці.
Так, висновком експерта №307/2010 від 24 вересня 2010 року стверджено, що смерть гр-на ОСОБА_3 настала в результаті механічної асфікції від стиснення органів шиї руками. Виявлено перелом під’язикової кістки і щитоподібного хряща, що за ступенем тяжкості у живих осіб відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя в момент заподіяння і є в прямому причинному зв”язку із настанням смерті (т.1 а.с.130-131).
Допитаний у суді 1-ї інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_4 вказав на те, що стиснення шиї потерпілого ОСОБА_3 відбулося пальцями двох рук особи, яка це вчинила. Ушкодження, які були на тілі ОСОБА_3, не могли утворитися у результаті падіння з висоти власного росту. Крім цього, експерт вказав і на те, що він був присутній у ході проведення відтворення обстановки і обставин події із ОСОБА_2 на досудовому слідстві. ОСОБА_2 давав чіткі показання з приводу вчинення ним злочину відносно потерпілого, все показував (т.2 а.с.24-26, протокол судового засідання від 28 листопада 2011 року).
Висновки криміналістичної експертизи волокон №3359 від 16 листопада 2010 року вказують на те, що на предметах одягу та взуття потерпілого ОСОБА_3 встановлено наявність текстильних волокон –нашарувань, різноманітних за кольором; серед волокон на куртці сірого кольору та безрукавці є волокна, які мають спільну групову належність з волокнами, які входять у склад светра ОСОБА_2; на предметах одягу ОСОБА_2 виявлені волокна спільної родової належності з волокнистим складом предметів одягу ОСОБА_3 (т.1 а.с.233-234).
Як вбачається із змісту протоколу відтворення обстановки та обставин події від 23 вересня 2010 року з прикладеними до нього фото таблицями, ОСОБА_2 на місці добровільно показав, розповівши про події та обставини вчинення ним суспільно-небезпечного діяння 22 вересня 2010 року біля будинку №3 по вул. Пушкіна у м.Броди відносно потерпілого ОСОБА_3 (т.1 а.с.106-116).
У засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2, ознайомившись з усіма матеріалами справи, вказав на те, що жодних претензій до представників органів досудового слідства не має, незаконних методів відносно нього не застосовували, жодних скарг на їхні дії він не подавав і не має.
З урахуванням викладеного, Колегія Суддів вважає, що Бродівський районний суд, вирішуючи питання кваліфікації дій ОСОБА_2 за вчинений ним злочин, прийшов до правильного висновку про необхідність кваліфікації його дій за ч.1 ст.115 КК України.
На переконання Колегії Суддів, висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Усім доказам суд дав належну оцінку, яка не викликає сумнівів у її об’єктивності та обґрунтованості.
Що стосується правильності призначення засудженому ОСОБА_2 покарання, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати на наступне.
Як вбачається із документальних даних, що містяться у матеріалах даної кримінальної справи, ОСОБА_2 раніше судимий 29 червня 2010 року вироком Бродівського районного суду Львівської області за ч.1 ст.185 КК України, із сплатою штрафу в розмірі 1020 грн. (т.1 а.с.175-177). Штраф боржником не сплачено (т.1 а.с.180). Про те, що штраф ним не сплачено, ствердив і засуджений ОСОБА_2 у засіданні апеляційної інстанції.
Колегія Суддів, не заперечуючи необхідності застосування вимог ст.71 КК України при призначенні покарань за сукупністю вироків, вважає за необхідне вказати на те, що суд 1-ї інстанції, не вказавши при призначенні ОСОБА_2 покарання на застосування ним вимог ст.71 КК України, правильно зазначив про те, що на підставі ст.72 КК України постановлений судом вирок та вирок Бродівського районного суду від 29 червня 2010 року відносно ОСОБА_2 слід виконувати самостійно, чим фактично виконав вимоги ст.71 КК України.
За наведених обставин, порушень вимог чинного законодавства України при постановленні вироку Колегією Суддів не встановлено.
Покарання засудженому ОСОБА_2 за ч.1 ст.115 КК України призначено відповідно до вимог ст.65 КК України.
Доводи поданих учасниками судового розгляду апеляцій правильних висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування постановленого судом рішення Колегія Суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.362; 366; 377; 379 КПК України, Колегія Суддів,-
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу прокурора, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 29 березня 2011 року відносно ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бродівського районного суду Львівської області від 29 березня 2011 року відносно ОСОБА_2 –без змін.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
С у д д і:
Н.М.Валько І.І.Танечник В.П.Тенюх