Справа № 11-46/11 Головуючий у 1 інстанції: Піцикевич І.Й.
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач : Валько Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Валько Н.М., Волинця М.М.
З участю прокурора –Телепка В.В.
Потерпілого –ОСОБА_1
Засудженого –ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляціями В.о. Дрогобицького міжрайонного прокурора Буня А.Я. та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 жовтня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дрогобич, громадянина України, українця, не одруженого, із середньою освітою, підприємця, раніше судимого вироком Дрогобицького міськрайонного суду від 07 червня 2007 року за ч.1 ст.162; ч.1 ст.152 КК України на три роки шість місяців обмеження волі, звільненого від відбування покарання на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2009 року із заміною невідбутої частини призначеного покарання на виправні роботи строком на 2 роки, із відрахуванням 20% заробітку в дохід держави прож.: АДРЕСА_2
визнано винним та засуджено за ознаками ч.1 ст.122 КК України на 2 ( два ) роки обмеження волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного за даним вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2007 року та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.
Міру запобіжного заходу –підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, 25 червня 2010 року біля 11 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у квартирі АДРЕСА_1 під час конфлікту, що виник на грунті особистих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, заподіяв удар кулаком у верхню передню частину грудної клітки потерпілому ОСОБА_1; продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_2 став наносити потерпілому ОСОБА_1, що лежав на підлозі, удари руками та ногами в різні ділянки тіла, внаслідок яких потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді сімнадцяти синців, трьох саден, трьох ран та закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, перелому УІІІ ребра зліва та множинних забоїв і гематом тіла, крововиливів в білкові оболонки склерів обох очей з ознаками їх контузії, з яких синці та садна в ділянці грудної клітки та на спині, а також перелом УІІІ ребра зліва з ознаками зміщення та випоту в реберно діафрагмальному синусі (пазусі) відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що викликали тривалий розлад здоров’я.
У поданій апеляції потерпілий ОСОБА_1, не погоджуючись із постановленим судом першої інстанції вироком, вказує на те, що 25 червня 2010 року у його квартирі був присутній ОСОБА_3, який заподіяв йому ряд тілесних ушкоджень. Апелянт просить направити справу для проведення додаткового розслідування.
У поданій апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2, вважає постановлений вирок відносно ОСОБА_2 скасувати через невідповідність призначеного йому судом покарання, тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання за ч.1 ст.122 КК України –3 ( три )роки обмеження волі та на підставі ст.71 КК України ОСОБА_2 призначити остаточне покарання –3 ( три ) роки 1( один ) місяць обмеження волі. При цьому, скаржник покликається на те, що суд при постановленні вироку не врахував того, що ОСОБА_2 під час даного конфлікту, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, обзивав потерпілого ОСОБА_1 нецензурними словами та заподіяв йому безліч ударів, чим спричинив останньому фізичний біль та моральні страждання, не реагував на зауваження ОСОБА_4, продовжуючи при цьому далі наносити удари потерпілому. Крім цього, зазначає, що на час постановлення вироку ОСОБА_2 не відшкодовані кошти, витрачені потерпілим ОСОБА_1 на лікування, хоча останній зобов’язувався це зробити.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який повністю підтримав подану ним апеляцію, щодо апеляції потерпілого ОСОБА_1, просить залишити таку без задоволення, думку потерпілого ОСОБА_1, який повністю підтримав подану ним апеляцію, а також апеляцію прокурора, просить їх задоволити, виступ засудженого ОСОБА_2, який вважає постановлений відносно нього вирок Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області законним і обґрунтованим, при вирішенні долі апеляцій, поданих прокурором та потерпілим ОСОБА_1 покладається на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданих учасниками судового розгляду апеляцій, Колегія Суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів даної кримінальної справи, у ході проведення досудового слідства 02 вересня 2010 року слідчим, у провадженні якого знаходилася дана кримінальна справа, винесено постанову, згідно з якою у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за фактом заподіяння ним потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень відмовлено у зв’язку із відсутністю у його діях ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, із скеруванням даної постанови прокурору та повідомленням зацікавлених осіб ( а.с.73 ).
Вказана постанова ніким із учасників провадження не оскаржувалася та має законну силу.
Крім цього, потерпілим ОСОБА_1, ні у ході досудового слідства, ні у ході судового розгляду даної кримінальної справи жодних клопотань про притягнення інших осіб, у тому числі і ОСОБА_3 до законної відповідальності за вчинені відносно нього незаконні дії 25 червня 2010 року, не заявляв.
Що стосується апеляції, поданої прокурором на рішення суду першої інстанції, то, як вбачається із її змісту, апелянт ні кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України, ні доведеності його вини за вказаною нормою Кримінального Закону, не оспорює.
Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_2 з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного, його позитивну характеристику за місцем проживання, документальних даних про його незнаходження на обліках у лікарів нарколога та психіатра.
Крім цього, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати і на наступне.
Як видно із протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 слідчим 09 серпня 2010 року, останній вказав на те, що ніякого позову про відшкодування збитків він не заявлятиме, оскільки ОСОБА_2 відшкодував заподіяну йому моральну та матеріальну шкоду у повному обсязі і будь-яких претензій до нього потерпілий не має; також не має він і будь-яких претензій до гр.-на ОСОБА_3 З цього приводу потерпілий подав слідству відповідну письмову заяву ( а.с.39-41 ).
Як вбачається із протоколу судового засідання по даній справі від 18 жовтня 2010 року, потерпілий ОСОБА_1 вказав на те, що на даний час він помирився із підсудним, не має до нього жодних претензій, вибачає йому його дії і просить суд підсудного суворо не карати та не позбавляти його волі ( а.с.116зв.-117 ).
З урахуванням викладеного, Колегія Суддів вважає, що Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області ОСОБА_2 призначено покарання за ч.2 ст.121 КК України у межах, установлених санкцією даної статті, з урахуванням вимог ст.71 КК України, Загальних засад призначення покарання, регламентованих чинним КК України, а також норм ст.ст.323;324 КПК України.
Призначене районним судом покарання ОСОБА_2, на переконання Колегії Суддів, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи наведене вище, Колегія Суддів вважає, що доводи поданих учасниками судового розгляду апеляцій правильних висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування прийнятого судом рішення Колегія Суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.362; 366; 377; 379 КПК України, Колегія Суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги В.о. Дрогобицького міжрайонного прокурора Буня А.Я. та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України - залишити без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України - без змін.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
С У Д Д І :
І.І.Танечник Н.М.Валько М.М.Волинець