КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2008 № 05-6-20/52
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Додатко Р.В. – (дов. № 5 від 09.08.2007р.)
від відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "РодАн-Капітал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2008
у справі № 05-6-20/52
за позовом Закрите акціонерне товариство "РодАн-Капітал"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ДіВіКо"
про стягнення 16021,75 грн.
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство “Родан-Капітал” звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “ДіВіКо” про стягнення 16021,75 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2008р. у справі № 05-6-20/52 у прийняті позовної заяви Закритому акціонерному товариству “Родан-Копітал” відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з згаданою ухвалою суду звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та повернути справу до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Колегія суддів вважає зазначену обставину такою, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки представник відповідача був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.
Розглянувши доводи скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 05-6-20/52 від 21.01.2008р. відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України, у прийняті позовної заяви Закритого акціонерного товариства “Родан-Капітал” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “ДіВіКо” про стягнення 16021,75 грн.
Підставою відмови є те, що ухвала про затвердження мирової угоди, яка укладена в процесі виконання судового рішення є виконавчим документом згідно з п. 2 ч.2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”. Зазначена ухвала, як виконавчий документ, повинна містити не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання сторін тощо. Ухвала Господарського суду м. Києва від 05.04.2005р. № 20/295, якою затверджено мирову угоду від 04.04.2005р., укладену сторонами на стадії виконання судового рішення від 04.10.2004р. у справі № 20/295 відповідає вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, тому вказана ухвала є виконавчим документом і підлягає виконанню органом Державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, а тому подана заява не підлягає розгляду в Господарських судах України.
Апеляційний господарський суд не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У даній мировій угоді сторони погодились (домовились) як про предмет угоди так і про строки (зарахування 44257,20 грн. вартості 110,634 тон ячменю в рахунок погашення заборгованості, зобов'язання боржника (відповідача) погасити борг частинами: частину боргу у розмірі 3674,00 грн. гарантувалося погасити на протязі 30 днів після укладення мирової угоди, тобто до 4 травня 2005 року, а частину боргу у розмірі 8278,60 грн. гарантувалося погасити шляхом перерахування коштів або зарахування вартості сільськогосподарської продукції за додатковим письмовим погодженням сторін на протязі 2 місяців з моменту затвердження мирової угоди тобто до 5 червня 2005 року).
Таким чином, укладена мирова угода це угода про заміну одного зобов'язання, яке ґрунтується на договорі №1-06/92 від 03.06.2004 р. купівлі-продажу зерна кукурудзи 3-го класу врожаю 2003 року, іншим, яке ґрунтується на мировій угоді.
Отже, сторонами було досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди, а саме: зарахування вартості 110,634 тон ячменю на суму 44257,20 грн. поставленого в рахунок погашення заборгованості, зобов'язання відповідача погасити борг частинами: 3674,00грн. на протязі 30 днів після укладення мирової угоди, 8278,60грн. шляхом перерахування коштів або зарахування вартості сільськогосподарської продукції за додатковим письмовим погодженням сторін на протязі 2 місяців з моменту затвердження мирової угоди, тому з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобов'язання, що випливають за мировою угодою.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, не виконавши умови мирової угоди відповідач порушив умови виконання господарської угоди (договору) та прострочив виконання грошового зобов'язання.
Також, місцевим судом зазначено, що ухвала про затвердження мирової угоди, яка укладена в процесі виконання судового рішення є виконавчим документом згідно з п.2 ч.2 ст.З Закону України “Про виконавче провадження”.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” затвердження судом мирової угоди є лише підставою для закінчення виконавчого провадження, жодних інших правових наслідків затвердження мирової угоди Законом прямо не передбачено, зокрема, в частині примусового виконання ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди.
П.п. 3.9.6 п. 3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами та доповненнями) зазначено, що у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Таким чином, сторона має право на загальних підставах звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “Родан-Капітал” підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду м. Києва № 05-6-20/52 від 21.01.2008р.- скасуванню, а справа - передачі на розгляд Господарському суду м. Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Родан-Капітал” –задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2008р. № 05-6-20/52 скасувати.
Матеріали справи № 05-6-20/52 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді