КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
06.02.08 р. № 19/356
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Сибіга О. М.
Судді :
Мельник С. М.
Гаврилюк О.М
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.02.2008 року.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес”, м. Карлівка на рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2007 року
по справі № 19/356 (суддя Білоусов С.М.)
за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Полтавагаз”, м. Полтава
до 1.Карлівського міжгосподарського комбікормового заводу, с. Федорівка Карлівського району Полтавської області
2. товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес”, с. Варварівка Карлівського району Полтавської області
про визнання правочину недійсним.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.12.2007 року зі справи №19/356 повністю задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Полтавагаз”, м. Полтава та визнано недійсним договір купівлі - продажу від 28.04.2004 року укладеного між Карлівським міжгосподарським комбікормовим заводом та товариством з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес” з моменту його укладення, а також зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес” повернути Карлівському міжгосподарському комбікормовому заводу 2/25 частини нежитлових приміщень, що знаходяться в с. Федорівка, Полтавської області, Карлівського району по вул. Заводській, 1 та складається в цілому з: цегляної адмінбудівлі літ. А-2, складу № І літ. Б-1, лабораторії літ. В -1, вагової літ. Г -1, складу № 2 літ. Д -1, складу № 3 літ. Е-1, складу № 4 літ. Ж -1, гаражу літ. 3-1, складу ГСМ (погріб) літ 1-1, операторської літ. К-1, сушильної СКП -8 літ. Л-1, операторської сушильні літ. М-1, олійниці літ. Н -1, операторської ОВМ літ. 0-1, вбиральні літ. П - 1, ГРП літ. Р -1, операторської прийомки зерна літ. С - 1, огорожі літ. № 1-3, що знаходиться на земельній ділянці Федорівської сільської ради.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірний договір купівлі-продажу від 28.04.2004 року було укладено сторонами з порушенням чинного законодавства України, оскільки особа, що його підписувала не мала необхідного обсягу цивільної правоздатності, що є порушенням вимог ч.2 ст.203, ст.92 ЦК України і подальшого схвалення спірного договору купівлі-продажу уповноваженими особами або органами управління продавця не відбулося.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області, товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес” звернулось до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 27.12.2007 року повністю та прийняти нове рішення зі справи, яким в позові відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зроблено посилання на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також зазначається про неповне з’ясування судом всіх обставин справи в їх сукупності, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну інстанцію скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2007 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.01.2008 року вищеназвану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 19/356 в судовому засіданні за участю представників сторін.
Представники відповідачів в судове засідання не з’явились, своїм процесуальним правом на захист не скористались, що не є перешкодою для здійснення апеляційного провадження.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром поштових відправлень Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.01.2008 року, а також листом позивача від 05.02.2008 року за №14/329, який знаходиться в матеріалах справи.
06.02.2008 року до апеляційної інстанції надійшла телеграма від товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес” з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено не було, у зв’язку з відсутністю будь-яких доказів та посилань, що підтверджують викладені в клопотанні обставини неможливості явки представника відповідача в судове засідання.
Від Карлівського міжгосподарського комбікормового заводу до суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі представника заводу.
За згодою представників позивача в судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2008 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення учасників судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес” задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, та було вірно встановлено місцевим господарським судом під час розгляду даного спору, 28.04.2004 року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого Карлівський міжгосподарський комбікормовий завод –продавець зобов’язувався передати у власність покупця - товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес” 2/25 частини нежитлових будівель що знаходяться в с. Федорівка, Полтавської області, Карлівського району по вул. Заводській, 1, загальною вартістю 35786,93 грн. Продаж об’єктів нерухомості було вчинено за ціною 37712,00 грн.
Даний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу 28.04.2004 року, та в послідуючому зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Передача об’єктів нерухомості від продавця до покупця відбулася 30.04.2004 року, що підтверджується актом прийому-передачі, який знаходиться в матеріалах справи.
Також матеріалами справи, зокрема, платіжними дорученнями №20 від 29.04.2004 року, та №16 від 26.04.2004 року підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес” сплатило продавцю кошти за придбані будівлі в розмірі 28932,00 грн.
Спірний договір купівлі-продажу від 28.04.2004 року, а також акт прийому-передачі нерухомого майна від 30.04.2004 року зі сторони колективного підприємства „Карлівський міжгосподарський комбікормовий завод” було підписано виконавчим директором Міфтаховим В.Г.
Позивач - відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Полтавагаз” є учасником Карлівського міжгосподарського комбікормового заводу, частка в статутному капіталі якого становить 67,3%.
Про спірний договір купівлі-продажу позивач дізнався 27.09.2007 року під час розгляду справи №4/130 господарським судом Полтавської області.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
В жовтні 2007 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Полтавагаз” звернулось до місцевого господарського суду з позовом про визнання спірної угоди недійсною.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статуту Карлівського міжгосподарського комбікормового заводу вищим органом управління заводу є загальні збори уповноважених представників учасників.
До компетенції зборів уповноважених представників учасників заводу відноситься розгляд і прийняття рішень з питань обрання спостережної ради, її голови, а також ревізійної комісії та її голови.
Згідно п.5.7.2 статуту підприємства саме до повноважень спостережної ради відноситься питання про призначення та звільнення виконавчого органу підприємства –директора (дирекції).
Протоколом №1 засідання спостережної ради Карлівського міжгосподарського комбікормового заводу від 05.02.2002 року, який знаходиться в матеріалах справи, підтверджується, що Наконечного О.М. було звільнено з посади директора заводу, а виконавчим директором підприємства було призначено Міфтахова В.Г.
Як вже зазначалось вище саме Міфтахов В.Г. від імені продавця підписав спірний договір від 28.04.2004 року.
Проте, контракт на управління підприємством від 07.02.2002 року, який за своєю правовою природою є трудовим договором було укладено між спостережною радою та виконавчим директором Міфтаховим В.Г. лише до 01.01.2003 року (п.9.1 контракту).
Доказів того, що трудовий договір з виконавчим директором Міфтаховим В.Г. було продовжено на новий термін в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Проте, відповідачі не надали суду апеляційної інстанції доказів стосовно того, що на момент укладання спірної угоди саме Міфтахов В.Г. був керівником підприємства і мав право на укладання від імені юридичної особи угод пов’язаних з відчуженням нерухомого майна, що належить підприємству.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що в момент укладання спірного договору особа, яка вчиняла право чин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є недодержанням вимог ч.2 ст.203 ЦК України.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду апеляційної скарги ТОВ „Агропрогрес” вищенаведеного висновку місцевого господарського суду спростовано не було, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача не вбачається.
Крім того, як було з’ясовано під час апеляційного розгляду, та підтверджується матеріалами справи, до складу нерухомого майна, що був предметом купівлі-продажу продавцем –Карлівським міжгосподарським комбікормовим заводом було включено газо-розподільчий пункт (ГРП літ Р-1), проте назване нерухоме майно є державною власністю, знаходилось в оренді у позивача (згідно договору №04/01-844 від 28.12.01 року) і не могло бути предметом даного договору купівлі-продажу, оскільки ст.658 ЦК України встановлено, що право продажу товару належить власникові товару, а від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади, як це передбачено ст.326 ЦК України.
Вищенаведене є самостійною підставою для визнання договору купівлі-продажу від 28.04.2004 року недійсним, оскільки його зміст суперечить Закону, а також підтвердженням того, що спірний договір безпосередньо стосується прав та обов’язків позивача.
Водночас, відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Водночас дана норма Закону кореспондується зі ст.208 ГК України.
На обов’язковість застосування правових наслідків недійсності угоди також вказується у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року “Про судову практику про визнання угод недійсними”, в якій зокрема зазначається, що при задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і застосовує передбачені законом наслідки.
Проте, з резолютивної частини судового рішення вбачається, що господарським судом Полтавської області під час розгляду даної справи передбачені законом наслідки визнання угоди недійсною було застосовано неповністю, оскільки судом не було стягнуто з продавця нерухомого майна все що він отримав від продажу, тобто кошти в розмірі 28932,00 грн.
За таких обставин, та враховуючи вимоги ст.104 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Полтавської області в цій частині слід змінити.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес”, м. Карлівка на рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2007 року по справі № 19/356 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2007 року по справі № 19/356- змінити.
3.Резолютивну частину рішення від 27.12.2007 року по справі № 19/356 доповнити п.6 наступного змісту:
„п.6. Стягнути з Карлівського міжгосподарського комбікормового заводу (39500, с. Федорівка, Карлівського району, Полтавської області п/р 26007174256067 в ПРУ КБ „Приватбанк”, МФО 331401, код 00687271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрогрес” (39500, с. Варварівка, Карлівського району, Полтавської області, п/р 26006054502229 в ПРУ КБ „Приватбанк”, МФО 331401, код 32258257) - 28932,00 грн.”
4.В решті рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2007 року по справі № 19/356 залишити без змін.
5.Справу № 19/356 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий Сибіга О. М.
Судді :
Мельник С. М.
Гаврилюк О.М