Справа № 2-172/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р.                               Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді:                               Гуртовенко Р.  В.

при секретарі:                                            Шевченко Т. А.,

за участю

представника позивача:                                 Синчанського С.О.,

представника відповідача:                            ОСОБА_2,

представника відповідача:                            Великородного А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області справу за позовом приватного акціонерного товариства страхова компанія «Українські резерви»до ОСОБА_4, співвідповідач публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

                                                                             ВСТАНОВИВ:

    До суду звернулося приватне акціонерне товариство страхова компанія «Українські резерви», посилаючись на те, що 26.06.2010р. у м. Києві на перехресті вул. Урицького та вул. Лукашевича сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ЗАЗ ДЕУ», д/н НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_4 та автомобіля марки «Лексус», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5. 12.07.2010 р. постановою Солом'янського районного суду м. Києва № 3-6177/10 ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні ДТП. В результаті зазначеного ДТП автомобілю марки «Лексус»д/н НОМЕР_2 були спричинені механічні пошкодження. Автомобіль марки «Лексус»д/н НОМЕР_2 застрахований в приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Українські резерви», (надалі - Страховик або Позивач) згідно з Полісом добровільного страхування автотранспорту № 7-1848/12/09 від 28.12.2009р. (надалі - Поліс). Згідно з розділом «Страхові ризики»Полісу добровільного страхування автотранспорту, автомобіль марки «Лексус»д/н НОМЕР_2, застрахований позивачем від настання страхових ризиків, в тому числі пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу, його складових частин, деталей та обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. На підставі Полісу при настанні страхового випадку, до якого належить ДТП, позивач (страховик) зобов'язаний виплатити страхувальникові, або страхове відшкодування, або здійснити оплату ремонтно - відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля (страхове відшкодування). На виконання зазначених вище нормативно-правових актів позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 з проханням провести дослідження автомобіля «Лексус»д/н НОМЕР_2 з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП. 21.07.2010 р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 було надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження №51. Відповідач не був присутнім при огляді пошкодженого автомобіля марки «Лексус»д/н НОМЕР_2, хоча був завчасно належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення огляду. Відповідно до страхового акту №964 від 29.06.2010р. року та додатку до нього від 19.11.2010р. було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та прийнято рішення страховика (позивача) про порядок і розмір виплати страхового відшкодування. Відповідно до наведених розрахунків, загальна сума матеріального збитку від даного страхового випадку (ДТП), яка була сплачена позивачем за ремонт автомобіля марки «Лексус»д/н НОМЕР_2, що були спричинені внаслідок даної ДТП, становить 80 172,95 грн., що підтверджується наступним: видатковим касовим ордером від 13.07.2010р. на суму 460,00 грн.; видатковим касовим ордером від 23.07.2010р. на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 341 від 27.07.2010р. на суму 25 000,00 грн.; платіжним дорученням № 361 від 04.08.2010р. на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 368 від 09.08.2010р. на суму 5 000,00 грн.; -платіжним дорученням № 395 від 01.09.2010р. на суму 5 000,00 грн.; видатковим касовим ордером від 02.11.2010р. на суму 24 712,95 грн.

     Відповідач застрахував свою цивільну відповідальність за завдані збитки в страховій компанії «Дженералі Гарант», яку було повідомлено про настання страхового випадку і на виконання своїх зобов'язань як страховика цивільної відповідальності відповідача страхова компанія «Дженералі Гарант» перерахувала на користь власника застрахованого автомобіля марки «Лексус»д/н НОМЕР_2 суму страхового відшкодування в розмірі 116 508,50 грн., з яких банком було знято комісію в розмірі 1 165,09 грн., а отже фактична сума отримана власником застрахованого автомобіля марки «Лексус»д/н НОМЕР_2 від страховика цивільної відповідальності відповідача страхової компанії «Дженералі Гарант»становить 115 343,41 грн. Загальна сума матеріального  збитку,  яка завдана позивачеві  становить 80 172,95грн., що обчислюється наступним чином: 195 056,36 - (116508,5 - 1165,09) + 460 = 80 172,95грн., з яких 195 056,36 грн. - загальна сума ремонту за страховим випадком; 116 508,5 грн. - виплата СК «Дженералі Гарант»за полісом цивільної відповідальності; 1 165,09 грн. - комісія банку; 460,00 грн. - послуги евакуатора. З огляду на те, що відповідач винний у здійсненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у відповідності зі ст. 1191 ЦК України, ПрАТ СК «Українські резерви»придбало по відношенню до Відповідача право регресної вимоги в розмірі виплаченого по даній страховій події страхового відшкодування.

    Позивач з урахуванням уточнень позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ПрАТ СК «Українські резерви»суму нанесеного матеріального збитку і вартість відновлювального ремонту у розмірі 80 172,95 грн., а також суму сплачених судових витрат, - а саме 801,73 грн. державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

    В судовому засіданні представник позивача Синчанський С.О. позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

    В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не прибув, причини неявки суду не повідомив, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що як вбачається з наданого позивачем суду висновку №51, складеного оцінювачем ОСОБА_6 21 липня 2010 року, матеріальний збиток, заподіяний з вини відповідача ОСОБА_4 в результаті ДТП, що сталася 26 червня 2010 року потерпілому ОСОБА_5,  власнику автомобіля марки "Лексус" з державним номерним знаком НОМЕР_2, становить 132064,13 грн. ПАТ "УСК "ГАРАНТ- АВТО" відшкодувало потерпілому ОСОБА_5 116508,50 грн. Потерпілий ОСОБА_5 у заяві від 22 липня 2010 року до ПАТ "УСК "ГАРАНТ- АВТО" про відшкодування  завданого йому у цій ДТП пошкодженням автомобіля матеріального збитку вказав, що він не страхував своєї відповідальності перед третіми особами на випадок заподіяння ним під час керування автомобілем марки "Лексус" з державним номерним знаком НОМЕР_2. Це пояснення потерпілого ОСОБА_5 підтверджується наступними фактами. З наданих суду сторонами документів вбачається, що підписи у них потерпілого ОСОБА_5 суттєво різняться. Так, підписи страхувальника, потерпілого ОСОБА_5, у полісі №7-1848/12/09, датованому позивачем 28 грудня 2009 року, у видаткових касових ордерах від 23 липня 2010 року і 2 листопада 2010 року,  у заяві від 22 липня 2010 року до "УСК "ГАРАНТ- АВТО" про відшкодування  завданого збитку та у заяві до суду від 20 червня 2011 року є різними, а позивач не надав суду доказів про те, що вони виконані саме ОСОБА_5 Позивач не надав суду доказів, що відповідач ОСОБА_4 та ПАТ "УСК "ГАРАНТ- АВТО" були повідомлені про те, що 14 липня 2010 року буде проводитися огляд пошкодженого у ДТП 26 червня 2010 року автомобіля ОСОБА_5 Позивач запрошував відповідача ОСОБА_4 на огляд пошкодженого автомобіля ОСОБА_5 на 2 вересня 2010 року, однак не надав суду документа про проведення цього дня такого огляду. Потерпілий  ОСОБА_5 у заяві до ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО від 22 липня 2010 року про виплату йому страхового відшкодування у зв'язку з заподіяними йому пошкодженням автомобіля матеріальними збитками вказує, що свою відповідальність перед третіми особами за шкоду, завдану ним під час управління належним йому автомобілем  марки "Лексус" з державним номерним знаком НОМЕР_2 не страхував. Тому недоведеним є те, що між приватним акціонерном товариством Страхова компанія "Українські резерви", позивачем, та потерпілим ОСОБА_5 був укладений договір страхування відповідальності ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну з його вини під час керування автомобілем марки "Лексус" з державним номерним знаком НОМЕР_2, а саме на те, що підписи потерпілого ОСОБА_5 у вказаних документах неоднакові. Клопотань про призначення почеркознавчої експертизи чи допиту ОСОБА_5 в якості свідка з метою встановлення належності його підписів на вказаних вище документах представник позивача не заявляв. Крім того, представник позивача не надав суду належних доказів на підтвердження суми позову у розмірі 80172,95 грн.

    Залучений в якості співвідповідача представник ПАТ «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ-АВТО»(колишня назва –ВАТ «Українська Страхова Компанія «Дженералі Гарант») Великородний А.О. позовних вимог не визнав, суду пояснив, що відповідач ОСОБА_4 застрахував свою цивільну відповідальність за завдані збитки в ПАТ «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ-АВТО», яку було повідомлено про настання страхового випадку і на виконання своїх зобов'язань як страховика цивільної відповідальності відповідача дана страхова компанія перерахувала на користь власника застрахованого автомобіля марки «Лексус»д/н НОМЕР_2 ОСОБА_5 суму страхового відшкодування в розмірі 116 508,50 грн. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства страхова компанія «Українські резерви»до ОСОБА_4 про стягнення з нього сумі нанесеного матеріального збитку і вартості відновлювального ремонту у розмірі 80 172,95 грн. є безпідставними, так як позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обґрунтованості вказаної суми позову. Страховий випадок, який настав в результаті ДТП, що відбулася з вини ОСОБА_4 належним чином документально не був оформлений з боку позивача у відповідності з вимогами Закону України «Про страхування». Сумнівним є сам факт укладення позивачем із ОСОБА_5 полісу страхування автотранспорту, так як підпис на ньому ОСОБА_5 і підписи останнього на інших страхових документах по даному страховому випадку суттєво відрізняються. Клопотань про призначення почеркознавчої експертизи чи допиту ОСОБА_5 в якості свідка в судовому засіданні з метою встановлення належності його підписів на страхових документах представник позивача не заявляв.

   Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові докази вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

    Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

   12.07.2010 року постановою Солом'янського районного суду м. Києва № 3-6177/10 ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні ДТП, яка сталася 26.06.2010р. у м. Києві на перехресті вул. Урицького та вул. Лукашевича за участю автомобіля марки «ЗАЗ ДЕУ», д/н НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_4 та автомобіля марки „Лексус”, д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5. В результаті зазначеного ДТП обом автомобілям були спричинені механічні пошкодження (а.с.13-16, 139,141-142,155-157). В порушенні кримінальної справи поданому факту було відмовлено в Солом’янському РУ ГУМВС України в Київській області (а.с.137-138).

   Відповідач ОСОБА_4 застрахував свою цивільну відповідальність за завдані збитки в ПАТ «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ-АВТО», яку було повідомлено про настання страхового випадку і на виконання своїх зобов'язань як страховика цивільної відповідальності відповідача дана страхова компанія перерахувала на користь власника застрахованого автомобіля марки «Лексус»д/н НОМЕР_2 ОСОБА_5 суму страхового відшкодування в розмірі 116 508,50 грн. (а.с.43-52,144-152, 158-161).

   Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він уклав з потерпілим ОСОБА_5 договір страхування, так як між ними 28 грудня 2009 року був підписаний поліс №7-1848/12/09 (а.с.7).

    У відповідності до вимог ст.16 Закону України від 07.03.1996 року за № 85/96- ВР "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

    У відповідності до ст.18 Закону України від 07.03.1996 року за № 85/96- ВР "Про страхування" для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

    Потерпілий ОСОБА_5 у заяві від 22 липня 2010 року до відповідача, ПАТ „УСК „ГАРАНТ- АВТО”, про відшкодування  завданого йому у цій ДТП пошкодженням автомобіля матеріального збитку вказав, що він не страхував своєї відповідальності перед третіми особами на випадок заподіяння ним шкоди під час керування автомобілем „Лексус” державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 140).  

     У відповідності до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

     Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.     

     У відповідності до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

     У відповідності до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Стаття 206 ЦК України вказує на ті правочини, які можуть вчинятися усно. Однак, поліс №7-1848/12/09, тобто договір страхування, не відноситься до правочинів, які можуть вчинятися усно, що вбачається з положень норм Закону України від 01.07.2004 року за № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та  Закону України від 07 березня 1996 року за № 85/96- ВР  "Про страхування".

      Згідно до частин 1 та 3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, і представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

    У відповідності до частини 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Тобто, у випадку, коли поліс №7-1848/12/09, договір страхування, укладений і підписаний не страхувальником ОСОБА_5, а кимось іншим, це мало бути зазначено у самому полісі.

    У наданих суду позивачем документах відсутня письмова заява ОСОБА_5 про укладення договору страхування з позивачем, тобто, потерпілий ОСОБА_5 та позивач діяли всупереч вимогам  ст.25 Закону України від 07.03.1996 року за № 85/96- ВР "Про страхування”, так як здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

     Представник позивача не надав суду належних доказів на підтвердження суми позову у розмірі 80172,95 грн., чому саме була заявлена така сума і як вона безпосередньо розраховувалась. Він не довів належними доказами того, що витрати у сумі 80172,95 грн. на ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля потерпілого ОСОБА_5 безпосередньо пов’язані з пошкодженнями, отриманими автомобілем у ДТП.

    У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є реальні збитки. Надані представником позивача на підтвердження позовних вимог калькуляція за № С- 0011248 від 7 липня 2010 року (а.с.163-166), замовником якої є потерпілий ОСОБА_5, на ремонт його автомобіля „Лексус” державний номерний знак НОМЕР_2 , страховий акт №964 від 29.06.2010 року та додаток до нього від 19.11.2010 року (а.с.11-12), акт виконаних робіт РС-0029411 від 13.09.2010 року (а.с.70-74), акт виконаних робіт РС-0036427 від 24 вересня 2010 року (а.с.75), додані представником позивача до позову, є внутрішніми документами позивача, які він прийняв на підтвердження матеріального збитку, завданого потерпілому ОСОБА_5, однак вони у відповідності до ст. 66 ЦПК України не є доказами, які підтверджують суму реального матеріального збитку, завданого 26.06.2010 року потерпілому ОСОБА_5 у ДТП з вини відповідача ОСОБА_4

     В матеріалах справи є доданий позивачем до позову протокол огляду транспортного засобу, складений експертом-автотоварознавцем ОСОБА_6 у липні 2010 року (а.с.29). Як вбачається з цього документу, дата його складання виправлена (змінена), а саме: число місяця з 14 на 15, чи навпаки, однак належним чином число складання протоколу не визначене, а такого роду виправлення ніяк експертом не оговорене. Між тим, у  його висновку за № 51 від 21 липня 2010 року (а.с.19-28) у розділі: „Дослідження” дата огляду пошкодженого у ДТП автомобіля потерпілого ОСОБА_5 вказана - 14 липня 2010 року.     

     В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі належним чином були повідомлені про те, що 14 липня 2010 року ОСОБА_6 буде оглядати пошкоджений у ДТП 26 червня 2010 року автомобіль ОСОБА_5, а представник позивача таких доказів суду не надав.

     З матеріалів справи вбачається, що огляд пошкодженого автомобіля потерпілого ОСОБА_5 експертом-автотоварознавцем ОСОБА_6 мав проводитися 2 вересня 2010 року (а. с. 17-18). Документальні підтвердження такого огляду відсутні, так як представник позивача їх суду не надав. Крім того, висновок ОСОБА_6 № 51 датований ним 21 липня 2010 року, тобто складений до вересня-листопада 2010 року - місяців, у яких, за твердженням представника позивача, проводилися ОСОБА_6 і позивачем дії з оцінки завданих відповідачем ОСОБА_4 збитків. У листопаді 2010 року відповідачі у будь- яких діях позивача і  ОСОБА_6 участі не приймали і на такі дії не запрошувалися.

     Представник відповідача ПАТ «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ-АВТО»пояснив, що ця страхова компанія не була повідомлена про  проведення огляду пошкодженого автомобіля ОСОБА_5

     Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи і ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

     У відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а у відповідності до ст. 60 цього ж кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

     Відповідності до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

     У ст. 66 ЦПК України міститься положення щодо окремого доказу, а саме висновку експерта, яким є докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом. Тобто, до письмових доказів не входять висновки судових експертиз - такі висновки є особливим, окремим доказом.

    Висновок ОСОБА_6 за № 51 21 липня 2010 року не є висновком судового експерта, оскільки експертизу може призначити лише суд, попередивши експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Також він не є речовим доказом, оскільки у відповідності до ст. 65 ЦПК ними є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи, а також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

    Позивач на підтвердження суми збитку 80172,95 грн. посилається на  видаткові касові ордери  від 13.07.2010 року на суму 460,00 грн., від 23.07.2010 року на суму 10 000 грн. і від 02.11.2010 року на суму 24 712,95 грн. та на платіжні доручення № 341 від 27.07.2010 року на суму 25 000 грн., № 361 від 04.08.2010 року на суму 10 000 грн., № 368 від 09.08.2010 року на суму 5 000 грн. та № 395 від 01.09.2010 року на суму 5 000 грн. (а.с.53-59).

    Позивач, сплативши потерпілому ОСОБА_5 кошти понад суми 116508,50 грн. (сума збитків, визначена відповідачем ПАТ «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ-АВТО»), та понад суми 132064,13 грн., визначеної експертом-автотоварознавцем ОСОБА_6 як суми збитків, діяв на свій власний розсуд і такі його дії, як страховика, виходять за межі Закону України „Про страхування”, ст. ст. 22, 993, 1166, 1191 та 1194 Цивільного кодексу України, оскільки він не довів належними доказами того, що витрати у сумі 80172,95 грн. на ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля потерпілого ОСОБА_5 безпосередньо пов’язані з пошкодженнями, отриманими автомобілем у ДТП 26 червня 2010 року.

    Доказом підтвердження суми втрат, яких позивач зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля (реальні збитки) міг бути лише висновок судової експертизи, проведеної на підставі ухвали суду. Однак, сторони клопотання про призначення такої експертизи у попередньому судовому засіданні не заявили, тобто  не було заявлено про витребування належного доказу на підтвердження матеріального збитку, що передбачене п. 5 ч. 6 ст. 130  ЦПК  України про те, що за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд вирішує питання про проведення експертизи.

   У відповідності до ч. 1 ст. 131 ЦПК сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі.

   Крім того, позивач і не посилається у позові на те, якими ж є реальні збитки, завдані відповідачем ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5

   За таких обставин в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

   Керуючись ст. ст. 22, 202-203, 206-208, 237, 245, 993,1166, 1191,1194 ЦК України, ст. ст. 3, 16,18, 25 Закону України «Про страхування»від 07 березня 1996 року №85/96-ВР, ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 64, 209 ч.3, 213-215 ЦПК України,  суд, -

                              ВИРІШИВ:

В задоволенні позову приватного акціонерного товариства страхова компанія «Українські резерви»до ОСОБА_4, співвідповідач публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 80 172,95 (вісімдесят тисяч сто сімдесят дві гривні) 95 копійок відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                                        Р.  В.  Гуртовенко