ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.03.08 р.                                                                               Справа № 7/10                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Малашкевича С.А.,

при секретарі судового засідання Косицькій В.Ю.,

розглянувши матеріали справи

За позовом: Закритого акціонерного товариства “АРС” м. Донецьк

До відповідача: Державного підприємства “Добропіллявугілля” м. Добропілля

Предмет спору: стягнення заборгованості за договором від 04.01.05 №03с-05-84п в сумі 585735,60 грн.

За участю представників:

від позивача: Гавура Т.Г – довіреність від 21.05.07 №94; Прядка І.М. – довіреність від 21.05.07 №92;

від відповідача: Прокопчук Р.М. – довіреність від 03.03.08 №1/386.

Суть справи:

         ЗАТ “АРС” м. Донецьк звернулося з позовом до ДП “Добропіллявугілля” м. Добропілля про стягнення заборгованості за договором від 04.01.05 №03с-05-84п в сумі 585735,60 грн.

Відзивом  від 03.03.08, ДП “Добропіллявугілля” визнало позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Між ЗАТ “АРС” м. Донецьк  та ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” був укладений договір №03с-05-84п  про постачання вугільної продукції від 04.01.05 (далі договір), відповідно до якого  у відповідача виникло зобов’язання поставити на адресу позивача вугільну продукцію, а у позивача – її прийняти та оплатити на умовах та в строки, визначені в договорі.

Згідно п.1 Додаткової угоди від 01.06.05 до договору, у зв’язку з реорганізацією ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” правонаступником всіх прав та обов’язків за договором стало ДП “Добропіллявугілля” м. Добропілля.

Згідно з п.1.1 договору продавець був зобов’язаний поставити вугільну продукцію покупцеві відповідно з якістю, строками, за цінами та на умовах передбачених в Додатках до договору.

За період проведення продавцем поставок протягом січня 2005 року покупцем були понесені транспортні витрати (оплата залізничного тарифу) та виставлені продавцю рахунки на оплату.

До теперішнього часу виставлений відповідачу рахунок – фактура №19ж від 31.01.05 на загальну суму 585 735,60 грн. не сплачений.

У зв’язку з таким, позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідача примусово.

Вимоги позивача підлягають  задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ст.526 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.3 Додаткової угоди від 01.06.05 до договору, сторони підтвердили, що на момент підписання цієї додаткової угоди, розмір заборгованості Постачальника по відшкодуванню вартості залізничного тарифу за договором №03с/05-84п від 04.01.05, згідно передаточного балансу станом на 31.05.05 складає 585 735,60 грн. До цього часу відповідач не перерахував позивачу зазначений борг.

Позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.

За приписами ст. 78 ГПК України , в разі визнання позову господарський суд приймає рішення  про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Визнання позову відповідачем не суперечить законодавству, не порушує інтереси третіх осіб.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведе, ст.ст.11, 509, 525, 526, 693 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 78, ст.ст.82 85 Господарського процесуального кодексу  України, суд-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ЗАТ “АРС” м. Донецьк про стягнення  з ДП “Добропіллявугілля” м. Добропілля заборгованості за договором від 04.01.05 №03с-05-84п в сумі 585735,60 грн.

 Стягнути з ДП “Добропіллявугілля” (85000, пр. Шевченка, 2 м. Добропілля, Донецька область; п/р 2600131571068 в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Добропілля, Донецької області”; МФО 334118; ОКПО 32186934) на користь ЗАТ “АРС”  (83055, вул. Постишева, 127 м. Донецьк; п/р 26001005900 у ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецька; МФО 334970; ОКПО 13538066) заборгованість у розмірі 585735,60 грн., державне мито у сумі 5 857,35 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено в порядку гл. ХІІ ГПК України до Донецького апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                         Малашкевич С.А.