Справа № 354/620/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/28/24

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М.В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

       Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

               головуючого судді        Баркова В. М.,

               суддів:                Девляшевського В. А.,

                               Мальцевої Є. Є.,

               секретар:                Шемрай Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гайтанюк Мар`яни Миколаївни на рішення Яремчанського міського суду від 10 січня 2023 року в склад судді Остап`юк М. В., ухвалене в м. Яремче Івано-Франківської області, у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2002 року № 11 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, яка розташована у с. Поляниця Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/11 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України. Під час судового розгляду цієї кримінальної справи встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_2 та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи – рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40,69 га, віднесення їх до земель запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови. У подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок фізичним особам, зокрема і відповідачці ОСОБА_1 .

Посилаючись на вказані обставини, з метою захисту інтересів держави, перший заступник прокурора Івано-Франківської області просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №028125 від 29 листопада 2002 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована на ділянці «Прохідний» в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

У 2021 році перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав заяву у порядку статті 49 ЦПК України, в якій просив поновити строки позовної давності; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №028125 від 29 листопада 2002 року, виданий ОСОБА_1 , витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована на ділянці «Прохідний» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду від 13 липня 2022 року задоволено частково клопотання представника відповідача Поляницької сільської ради та представника ОСОБА_1 адвоката Гайтанюк М. М. про залишення позову без розгляду. Позовні вимоги першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки – залишено без розгляду. У частині задоволення клопотання про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки – відмовлено.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 13 липня 2022 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Рішенням Яремчанського міського суду від 10 січня 2023 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,2500 га, без кадастрового номера, яка розташована в с. Поляниця, право власності на яку посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 028125 від 29 листопада 2002 року, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 028125 від 29 листопада 2002 року, виданого на підставі рішення № 38 виконавчого комітету Поляницької сільської Ради народних депутатів від 10 жовтня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 000065, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вилучення у постійного землекористувача ДП «Ворохтянське лісове господарство» спірної земельної ділянки здійснено без дотримання вимог законодавства. Крім того, до державного акта, який посвідчує право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку внесено неправдиві відомості про рішення Поляницької сільської ради, як підставу набуття у приватну власність останньою земельної ділянки, яке насправді стосується надання одноразової матеріальної допомоги іншій особі. Таким чином, земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, а ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку у порядку безоплатної передачі громадянам у власність земельних ділянок без будь-якої правової підстави, всупереч вимог закону. А тому є правові підстави витребувати спірну земельну ділянку від ОСОБА_1 . При цьому суд зазначив, що відповідачка не надала жодних доказів щодо відчуження нею спірної земельної ділянки, як і присвоєння її кадастрового номеру, а тому відсутні підстави для залучення до справи іншого відповідача. Вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності суд вважав, що у справі існували об`єктивні обставини, які унеможливили звернутися прокурору з цим позовом, а тому причини пропуску позовної давності є поважними.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю суд виходив з того, що така вимога не є ефективним способом захисту.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Гайтанюк М. М., посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити задоволення цієї позовної вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 вересня 2006 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_6 продав ОСОБА_7 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Поляниця Івано-Франківської області, уч. Прохідний, площею 0,2500 га. Згідно з інформацію з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на даний час власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_8 . За кілька днів до ухвалення рішення сторона відповідачки повідомляла суд про те, що відповідачка ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, яка в неї витребовується. При цьому зазначала, що інформацію щодо відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки представник останньої отримала тільки в кінці грудня 2022 року. Проте, суд першої інстанції не дав належної оцінки поданим доказам і передчасно ухвалив рішення про задоволення позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки від особи, яка вже не є власником цієї ділянки.

Поза увагою суду залишена і та обставина, що Державне агентство лісових ресурсів України на законодавчому рівні не наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною, відповідно не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах. Відповідно до положень Лісового кодексу України питання щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, в тому числі лісовими ділянками, забезпечення заходів щодо охорони і захисту лісів законом покладено на органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації).

Крім того вказує, що суд першої інстанції в порушенні принципу диспозитивності повернув спірну земельну ділянку у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, хоча прокурором таких вимог не заявлялося.

Також, на думку апелянта, прокурор не надав належних, достовірних та достатніх доказів того, що спірна земельна ділянка знаходиться на землях, що перебувають у постійному користуванні держлісгоспу. Постанова Галицького районного суду від 04 березня 2015 року не може мати преюдиційного значення щодо обставин, які підлягають доказуванню у цій справі. Не дозволяє достеменно встановити факт знаходження спірної земельної ділянки на землях лісгоспу (не вказано достатніх особових даних про фізичну особу, кадастрових номерів земельних ділянок, підстав проведення розбивки на квартали та ділянки) і інформація, викладена в листі ДП «Карпатгеодезкартографія» від 01 жовтня 2004 року. Крім того, такий лист не є допустимим доказом, оскільки поданий з порушенням строку його подання і без обґрунтування неможливості його подання з причин, що не залежали від нього.

Помилковим вважає, і висновок суду першої інстанції про те, що прокурором пропущено строк позовної давності з поважних причин. Про порушене право та вилучення земель лісового господарства Державному агентства лісових ресурсів України стало відомо ще в 2005 році, оскільки 25 березня 2005 року Верхотянський держлісгосп подав позовну заяву про стягнення з сільського голови та інших винних осіб завдану шкоду у розмірі 6 944 718,90 грн внаслідок незаконного вилучення 40,69 га земельних ділянок лісового фонду. Крім того, 07 лютого 2005 року першим заступником прокурора Івано-Франківської області було внесено протест на рішення виконкому Поляницької сільської ради від 10 липня 2003 року з тих підстав, що виконавчий комітет прийняв рішення з перевищенням повноважень та без відповідної згоди землекористувача на вилучення земель лісового фонду.

Також зазначає, що справа розглянута у відсутності представника відповідачки Зварич Н. П., яка не з`явилась у судове засідання з поважних причин.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури зазначає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи. Також вказує про наявності у нього права на звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Держлісагентства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на зміст апеляційної скарги та її прохальну частину рішення місцевого суду переглядається в апеляційному порядку лише в частині задоволення позовної вимоги про витребування земельної ділянки.

У судове засідання представники ДП «Ворохтянське лісове господарство», Поляницької сільської ради не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, а саме шляхом надсилання судової повістки - повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд».

Відтак, колегія суддів відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи, які не з`явились в судове засідання, однак належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1  – адвоката Гайтанюк М. М., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, пояснення прокурора Верешка М. І., який просив залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства перебували землі для ведення лісового господарства, площею 4 358,5 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради № 3 від 11 січня 2001 року (т.1, а.с. 14-16).

Відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України № 87 від 03 квітня 2006 року Ворохтянський держлісгосп був перейменований в 2006 році на ДП «Ворохтянське лісове господарство».

29 листопада 2002 року відповідачка ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності серії ІФ № 02812 на земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Поляницької сільської ради. Вказаний державний акт виданий на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської Ради народних депутатів від 10 жовтня 2002 року № 38 (т.1, а.с. 10-11).

Згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року №464 земельна ділянки, площею 0,2500 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачці ОСОБА_1 , розташована у кв. НОМЕР_1 , діл НОМЕР_2 , НОМЕР_3 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (т.1, а.с. 41-43).

23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області Балитою Р.І. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/11 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за вчиненням злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Із змісту вказаної постанови Галицького районного суду вбачається, що сільський голова ОСОБА_2 , інженер-землевпорядник ОСОБА_3 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради: незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких не приймались; склали завідомо неправдиві офіційні документи: листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови; додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказуються у постанові суду.

Відповідно до висновку комісійної судово-земельної експертизи від 11 березня 2005 року, проведеної у рамках вказаної кримінальної справи, рішення виконкому № 36 від 10.10.2002, яким вилучено землю у кварталі НОМЕР_1 виділ НОМЕР_3 – прийнято без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду (т.1, а.с. 37-40).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Із долученого до апеляційної скарги договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 вересня 2006 року вбачається, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв ОСОБА_6 , передала, а покупець, прийняла у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Прохідний, площею 0,2500 га. Вказана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 028125, виданого 29 листопада 2002 року Поляницькою сільською радою на підставі рішення № 38 виконавчого комітету Поляницької сільської Ради народних депутатів від 10 жовтня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 000065 (т. 4, а. с. 88).

Тобто, відповідач ОСОБА_1 на день вирішення спору не є власницею спірної земельної ділянки, а тому не є належним відповідачем у справі.

Про ці обставини представник ОСОБА_1 адвокат Гайтанюк М. М. неодноразово повідомляла суд першої інстанції та в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що з наданням відповідних доказів виникли труднощі в зв`язку із втратою відповідачкою її примірника договору купівлі-продажу через значний проміжок часу, який сплинув з моменту його укладення. Проте суд першої інстанції ухвалив рішення не перевіривши зазначені обставини.

Також, колегія суддів зауважує, що протягом тривалого судового розгляду справи прокурором клопотань про залучення співвідповідача чи про вжиття заходів забезпечення позову відносно спірної земельної ділянки не подавалися.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, інші доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не аналізує.

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржене рішення в частині вирішення позовної вимоги про витребування земельної ділянки – скасувати.

Керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гайтанюк Мар`яни Миколаївни – задовольнити.

Рішення Яремчанського міського суду від 10 січня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги про витребування земельної ділянки – скасувати.

В задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2024 року.

Судді                                                        В. М. Барков

       В. А. Девляшевський

       Є. Є. Мальцева