ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.10.2006 | Справа №2-22/12560-2006А |
За позовом - Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь
До відповідача – Редакції газети “Керченський рабочий”, м.Керч
Про стягнення 6224 грн.
Суддя Яковлєв С.В.
За участю секретаря ДулімовоїВ.І.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Ковалевська Є.В. - представник, дов. від 21.04.2006р.
Від відповідача – Щерба Ю.М. - пред-к, дов. від 15.09.06р.
Сутність спору: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Редакції газети “Керченський рабочий”(далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача 6224 грн., зобов’язати його вчинити розрахунок та сплату пені за період з 17.04.2006 р. по день сплати. Вимоги мотивовані тим, що відповідач був зобов'язаний створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але фактично не працевлаштував інваліда, у зв'язку з чим повинен сплатити штрафні санкції у сумі 62240 грн. за нестворене для інваліда робоче місце.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.09.2006 р., представник позивача, керуючись ст.51 КАСУ , надіслав до суду клопотання про відмову від вимог, викладених у п.2 прохальної частини позовної заяви, щодо спонукання відповідача вчинити розрахунок та сплату пені за період з 17.04.2006 р. по день сплати.
Господарський суд АРК ухвалою від 19.09.2006 р., задовольнив клопотання позивача, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 157 КАСУ закрив провадження у справі щодо вимог адміністративного позову, викладених у п.2 прохальної частини позовної заяви щодо спонукання відповідача вчинити розрахунок та сплату пені за період з 17.04.2006 р. по день сплати.
Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що їм створене робоче місця для інваліда, він повідомив відповідні установи про створення цього міста, виконавши усі вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши обставини справи, суд
в с т а н о в и в:
Відповідач згідно звіту за формою № 10-П1 “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 р “ повинен був створити у 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. Фактично за вказаний період часу не був працевлаштован інвалід.
Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості тих, що працюють, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене законом.
Ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює, що підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Згідно ч.3,4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи, організації здійснюють згідно закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути стягнути шляхом звернення стягнення на майно підприємства(об'єднання), установи, організації у встановленому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002р. затверджено Положення про Фонд соціального захисту інвалідів ( далі Положення № 1434) , п.п.1,2 якого визначає, що Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного керування, що діє у складі Мінпраці й підпорядковується йому. Фонд у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, актами Президента України й Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та цим Положенням.
До завдань Фонду, передбачених у п. 3 Положення № 1434 , відноситься і здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 ( далі Положення № 314) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створени необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову численість штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач виконав у повному обсязі вимоги, встановленні у Положенні № 314 , щодо створення робочого місця інваліда, він згідно з Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» надсилав щомісячно звіти за формою № 3 –ПН до Керченського міського центру зайнятості, звертався у виконком Керченської міської ради з вимогами щодо працевлаштування інваліду на створене робоче місце, щомісячно надавав управлінню праці та соціального захисту населення Керченської міської ради відомості щодо вакансії для працевлаштування інвалідів. У матеріалах справи є також лист Керченського міського товариства інвалідів № 26 від 07.09.2006 р., яким підтверджується звернення відповідача протягом 2005 р. з проханнями здійснити працевлаштування інваліда на створене їм робоче місце.
За таких обставин суд вважає, що знайшов підтвердження факт виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо інформування центру зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділень Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того суд приймає до уваги те, що відповідно до установчого договору від 02.07.2000 р. відповідач фінансується за рахунок бюджету Керченської міської ради на підставі визначених сесією розміру та порядку. У матеріалах справи є копія Рішення Виконкому Керченської міської ради № 229 від 11.02.1994 р. , згідно з яким майно відповідача відноситься до комунальній власності м.Керч.
Ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає, що сплата штрафних санкції підприємства (об’єднання), установи і організації проводиться відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’яковвих платежів) , у разі відсутністі кощтів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об’єднання), установи і організації в порядку передбаченому законом.
За таких обставин суд вважає, що, приймаючи до уваги те, що відповідач фінансується за рахунок бюджету Керченської міської ради та використовує у своїй діяльності тільки майно, яке віднесено до комунальній власності, у разі задоволення вимог по стягненню штрафних санкції, які направляються до держбюджету м.Керчі, відбудеться перерасподіл коштів бюджету м. Керч , що не призведе до отримання додаткових доходів, яки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285 спрямовуються на програми по соціальному захисту інвалідів.
Під час судового засідання, яке відбулось 03.10.2006 р. були оголошені вступна та резолютивна частини поставни. Згідно з ст. 163 КАСУ постанова була оформлена та підписана 05.10.2006 р.
Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У позові відмовити .
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.