УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Романець Л.А.,
суддів Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина Грузії, не судимого,
засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина Грузії, не судимого,
засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що вони 28 червня 2007 року в квартирі АДРЕСА_1 після спільного розпивання спиртних напоїв нанесли удари руками і дерев’яною палицею по голові ОСОБА_5, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, після чого заволоділи його майном: двома іконами загальною вартістю 13 750 грн., металевим чайником, мобільним телефоном вартістю 691,60 грн., телефонною трубкою, спортивною сумкою і грошима в сумі 40 грн. Після чого з місця скоєння злочину засуджені зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор порушив питання про скасування вироку у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених і направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання прокурор обґрунтував неповнотою судового слідства, невідповідністю вироку суду вимогам кримінально-процесуального закону, призначенням засудженим невиправдано м’якого покарання без врахування їх ставлення до вчиненого.
Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі просив вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування або перекваліфікувати його дії на ст.ст. 186, 122 КК України або ст. 121 КК України. При цьому засуджений вказав на відсутність між ним та ОСОБА_3 попередньої змови на вчинення будь-яких злочинів, на те, що в вдень убивства вони не перебували у стані алкогольного сп’яніння, не мали корисливого мотиву для вчинення інкримінованого їм злочину, а також на вчинення щодо нього фізичного тиску з боку працівників міліції під час досудового слідства.
Засуджений ОСОБА_3 у касаційній скарзі та доповненні до неї просив скасувати вирок, а справу направити на нове розслідування. Свої вимоги засуджений мотивував неправильною кваліфікацією його дій, відсутністю між ним та ОСОБА_2 попередньої змови на пограбування і вбивство, а також тим, що ОСОБА_2 його обмовив під тиском працівників міліції під час досудового слідства, а вирок суду ґрунтується виключно на припущеннях.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав подані ним скарги та скарги засуджених, пояснення захисника на підтримання поданих засудженими скарг та часткове підтримання скарг прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.
Однак, як убачається з матеріалів кримінальної справи, ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону при її розгляді судом дотримані не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені, частина їх досліджена з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку. Суд також порушив вимоги кримінально-процесуального закону і щодо складання вироку, зокрема, його мотивувальної частини.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного з засуджених, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об’єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочинів, а потім докази в обґрунтування цих висновків.
Як вбачається з вироку суду, обвинувачення, яке визнане судом доведеним, щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сформульовано не конкретно, без визначення ознак об’єктивної та суб’єктивної сторони складів злочинів, за які засуджено ОСОБА_2 і ОСОБА_3, їх кваліфікуючих ознак.
Не дотримані також судом вимоги кримінально-процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів по справі. Суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви в їх достовірності.
У вироку суду щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд перерахував докази, в тому числі й ті, які не досліджував, коротко розкрив зміст лише частини доказів, не зазначаючи, які обставини ними підтверджуються або спростовуються. Тобто суд в обґрунтування своїх висновків щодо винності засуджених не проаналізував докази у справі і фактично не дав їм ніякої оцінки.
Крім того, відповідно до ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Лише після безпосереднього дослідження доказів суд може посилатися на них у вироку в обґрунтування своїх висновків. Порядок допиту свідків та потерпілих у судовому засіданні встановлено ст.ст. 303, 308 КПК України, а ст. 306 КПК України передбачено, що оголосити показання свідка і потерпілого, дані ними під час дізнання чи досудового слідства,суд може з власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу у випадках наявних суперечностей між показаннями, даними в суді та під час слідства, неявки в судове засідання свідків або потерпілих, якщо явка їх з тієї чи іншої причини є неможливою, а також в інших передбачених законом випадках.
На порушення вищезазначених вимог закону суд не навів даних про своєчасне та належне повідомлення свідків про їх виклик у судове засідання та не з’ясував причини неявки, оголосив показання двох із них на досудовому слідстві і послався на них у вироку в обґрунтування обвинувачення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Показання інших недопитаних свідків суд за власною ініціативою вирішив не досліджувати, оскільки цим свідкам, як зазначено у вироку, нічого невідомо про обставини вчинення злочину.
Порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді справи щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3, є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку.
З цих підстав колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.
Інші доводи, які наведені у касаційних скаргах прокурора та засуджених, слід перевірити при новому розгляді справи, а також необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об’єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дати їм належну оцінку і постановити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційні скарги прокурора та засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
С у д д і:
Л.А.Романець Н.О.Марчук Є.Б.Пузиревський