У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого  Романець Л.А.,

суддів:  Пузиревського Є.Б., Марчук Н.О.,

за участю прокурора  Голюги В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 4 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною постановою                                  

                                                   ОСОБА_5,

                                                                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

           громадянина України, не судимого

           в силу ст. 89 КК України,

звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а провадження в кримінальній справі закрито.

    Як встановив суд, приблизно о 15 годині 14 жовтня 2010 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись по вул. Коцюбинського в м. Луцьку, незаконно придбав, шляхом привласнення знайденого, особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, загальною масою згідно висновку експерта 117,15 г, який став зберігати при собі для власного вживання без мети збуту. Приблизно о 1 годині 15 жовтня 2010 року біля будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 був затриманий працівниками міліції, які під час огляду виявили та вилучили у нього вказаний наркотичний засіб.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційній скарзі заступник прокурора області, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування постанови та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що ОСОБА_5, відповідно до матеріалів справи, не страждав на наркоманію та не потребував лікування від неї, а тому суд безпідставно звільнив його від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суду необхідно з’ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватись від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. При цьому особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, але до закінчення судового слідства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 після порушення кримінальної справи та до початку розгляду справи в суді з 28 жовтня по 5 листопада 2010 року проходив курс амбулаторного лікування у Волинському обласному наркологічному диспансері (а.с. 78).

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та підсудний ОСОБА_5 звернулись з клопотанням про звільнення останнього від кримінальної відповідальності в зв’язку з добровільним проходженням курсу лікування. При цьому прокурор також не заперечував проти звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_5 звертався до лікувальної установи вимушено, маючи на меті ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, а не вилікуватися від наркоманії.

Наркологічна експертиза, на яку посилається в касаційній скарзі прокурор, та відповідно до якої ОСОБА_5 не страждає наркоманією і не потребує примусового протинаркоманійного лікування, була проведена 7 грудня 2010 року, тобто після лікування ОСОБА_5, а тому її висновок не можна приймати до уваги.

Таким чином, доводи прокурора щодо необґрунтованого звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності  є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судового рішення по справі, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394 – 396 КПК України, колегія суддів

                                        УХВАЛИЛА:

    Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Волинської області – без задоволення.

                                                       С у д д і:

          Л.А. Романець Є.Б. Пузиревський Н.О. Марчук