УХВАЛА

іменем   україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого               Романець Л.А.,

суддів             Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б.,

за участю прокурора       Бобровницького А.Е.,

засудженого                   ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2011 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2011 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено   за ч.1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконання організаційно-розпорядчих функцій, строком на 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи начальником воєнізованої охорони (далі ВОХОР) військової частини А 1796 (с. Ушомир Коростенського району Житомирської області), будучи службовою особою, упродовж січня-липня та вересня-грудня 2009 року умисно вніс до офіційних документів – табелів  обліку  робочого  часу  працівників  ВОХОР  військової  частини А1796 завідомо неправдиві відомості, шляхом зниження та завищення кількості фактично відпрацьованих окремими працівниками воєнізованої охорони робочих годин у відповідному місяці, внаслідок чого останнім незаконно та безпідставно обернуто бюджетні кошти з фонду заробітної плати на користь вказаних працівників, чим державі заподіяно матеріальні збитки, а іншим працівникам не нарахована та не виплачена заробітна плата в повному обсязі, з урахуванням надурочних годин роботи на загальну суму 4 868 грн. 80 коп., чим були порушені їх законні права та інтереси на своєчасну і повну оплату праці.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1   просив скасувати вирок та ухвалу у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а кримінальну справу щодо нього закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. Свої вимоги мотивував тим, що судово-бухгалтерська експертиза по справі проведена з порушенням законодавства, пред’явлене обвинувачення та висновки суду ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах.

На касаційну скаргу засудженого прокурор подав заперечення.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої скарги, заперечення прокурора проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та  заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 366 КК України, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними, що містяться в протоколі огляду табелів обліку використання робочого часу працівників команди ВОХОР військової частини А1796, постових відомостях внутрішньої варти військової частини А1796.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

    При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дані про його особу, а саме: його позитивні характеристики та те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

    Таким чином, суд, призначивши ОСОБА_1 покарання, вимог ст.ст. 65- 67 КК України не порушив. Призначене засудженому покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, й обґрунтовано визнав їх безпідставними. Ухвала  апеляційного  суду  відповідає  вимогам ст. 377 КПК України.

    Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.

    Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

С у д д і:

Л.А.Романець Н.О.Марчук Є.Б.Пузиревський