УХВАЛА

іменем   україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого               Романець Л.А.,

суддів             Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б.,

за участю прокурора       Міщенко Т.М.,

розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2010 року.

    Цим вироком  

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено   за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

    За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він у період з 1 по 22 березня 2010 року таємно викрав стояки із засувками та трубу, завдавши НГВУ «Долинафтогаз» матеріальної шкоди на загальну суму 12 229,19 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд.

У касаційній скарзі прокурор   порушив питання про скасування вироку та ухвали у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону й невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просив справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивував тим, що суд безпідставно та необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 185 КК України, що призвело до призначення йому невиправдано м’якого покарання.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України підставою для скасування вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Частиною 4 ст. 87 КПК України передбачено, що на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи в суді першої інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.  

Як видно з матеріалів справи, законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_2 12 жовтня 2010 року подав клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами в порядку ст. 87 КПК України (а.с. 25 т. 2).  

Залишаючи вказане клопотання законного представника без вирішення, суд першої інстанції розглянув кримінальну справу без фіксування судового процесу технічними засобами.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК України вирок підлягає скасуванню, якщо перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами.  

Крім того, відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. У ньому має бути вказано, чому суд визнав одні докази достовірними і поклав їх в основу вироку, а інші доводи визнав недостовірними і відкинув їх.

Суд при постановленні вироку щодо ОСОБА_1 не проаналізував показання усіх свідків та інші докази, якими орган досудового слідства обґрунтував висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не дав цим доказам належної оцінки з  точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності.

З огляду на викладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд через допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, перевірити доводи касаційної скарги прокурора та постановити обґрунтоване рішення з дотриманням усіх вимог і положень кримінально-процесуального та кримінального законів.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

С у д д і:

Л.А.Романець Н.О.Марчук Є.Б.Пузиревський