ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
05.10.2006 | Справа №2-22/11202-2006 |
За позовом - ДП «Газ-тепло», м.Київ
Довідповідача - ЗАТ “Теодосія”, м.Феодосія
Про стягнення 219724,89 грн.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача - Череповський Є.В. – пред-к, дов. від 05.05.2006 р.
Від відповідача – Козловський Є.В. – пред-к, дов. від 10.01.2006 р.
Сутність спору: ДП «Газ-тепло». (далі позивач) звернулось до суду з позовною заявою, у якій просило спонукати- ЗАТ “Теодосія” ( далі відповідач) до укладення додаткових угод № 1 від 31.10.2005 р., №2 від 16.01.2006 р., №3 від 23.01.2006 р., № 4 від 01.03.2006 р. до укладеного між сторонами 01.09.2005 р. договору № 16/05-383, до укладення актів приймання – передачі природного газу за грудень, лютий та березень 2006 р., стягнути з відповідача 219724,89 грн. Вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення положень ГК України та ЦК України, умов договору № 16/05-383 відмовляється від укладення додаткових угод, якими змінюються положення зазначеного договору, не здійснює у повному обсязі оплату за отриманий природний газ.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов ( вих № 955 від 13.07.2006 р.), в якому з позовними вимогами не погодився , вказавши, що здійснив оплату за отриманий від позивача по договору № 16/05-383 природний газ у повному обсязі , пропозиції позивача по зміні умов договору щодо ціни на природний газ не можуть бути прийняти у зв’язку з тим що він використає отриманий природний газ для виробництва теплової енергії для потреб населення та бюджетних установ і організації, тому згідно з Постановою Верховної ради України № 3020-IU від 20.10.2005 р. не може бути змінена ціна на природний газ.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представників учасників процесу, суд
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем та відповідачем 01.09.2005 р. був укладений договір № 16/05-383, предметом якого була передача у власність останнього природного газу(п.1.1). Газ , який передавався за цим договорам, використовувався відповідачем виключно на виробництво теплової енергії для потреб населення та бюджетних установ і організації (п.1.2).
Відповідно до п. 4.1. договору сторони складали щомісячно Акт приймання-передачі природного газу, в якому зазначали обсяги фактично переданого газу за відповідний період, з обов’язковим розподілом обсягів природного газу призначеного на виробництво теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ і організації та господарсько-розрахункових підприємств. Такий акт складався не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним. У разі відмови відповідача в підписанні Акту приймання – передачі природного газу позивач приймав в розрахунок обсягів, наданих газорасподільним підприємством (п. 4.2).
У п. 6.1 договору визначено, що ціна 1000,0 куб.метрів газу, переданого на виробництво теплової енергії для потреб населення , бюджетних установ і організації без врахування вартості транспортування газу по території України становила 153,75 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ ( 1000,0 куб.м.) у розмірі 2% становить 3,075 грн., крім того ПДВ – 0,00%.
Сторони домовились, що ціна на газ , яка була вказана у зазначеному договорі, могла бути змінена нормативними актами уповноважених державніх органів, Наказами НАК “Нафтобаз України”№, і була обов’язковою для сторін за цим договором з моменту її визначення ( встановлення) відповідними актами. У разі зміни ціни на газ сторони мали укладати додаткову уоду про її зміну ( п.6.3).
Порядок проведення розрахунків за природний газ, отриманий відповідачем по вказаному договору, був визначений у п. 7.1. Відповідач був зобов’язаний здійснити остаточний розрахунок за отриманий у звітному місяці газ на підставі акту приймання-передачі газу ( за звітний місяць) до 08 числа місяця, наступного за завітним.
Договір набирав сили з моменту його підписання сторонами та діяв до повного виконання сторонами своїх зобов’язань ( п.11.1). Всі зміни та доповнення до договору мали силу лише у випадку , якщо вони складені у письмовій формі, підписани уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками ( п. 11.2).
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Майново-господарські зобов’язання , які виникають між суб’єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов’язаннями (ст. 179 ГК України). Ст. 180 ГК України визначає, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений у ст.188 ГК України, яка встановлює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивілних прав та обов’язків (ст.202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін ( ст.651 ЦК України).
Ст.652 ЦК України визначає порядок зміни ( розірвання) договору у зв’язку з істотними змінами обставин та визначає, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов’язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили ( ст. 653 ЦК України).
У матеріалах справи є додаткова угода №1 до договору № 16/05-383 від 01.09.2005 р., яка датована 31.10.2005 р. та змінює р. 12 вказаного договору в частині банківських реквізитів.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не тільки отримав вказану додаткову угоди, но і здійснював перерахування вартості отриманого по договору природного газу на рахунок, який визначений позивачем у додатковій угоді № 1 від 31.10.2005 р. Представник позивача підтвердив одержання цих коштів.
В силу викладеного суд приходить до висновку, що сторони у порядку , передбаченому ст.188 ГК України, 651,652 ЦК України, досягли згоди на зміну умов договору № 16/05-383 щодо банківських реквізитів позивача, відповідач фактично виконував ці умови. Його виконання прийнято позивачем. За таких обставин суд вважає, що згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню провадження у справі щодо вимог по спонуканню відповідача до укладення додатковій угоди №1 від 31.10.2005 р.
Позивачем надана додаткова угода №2 до вказаного договору від 16.01.2006р., відповідно до якої, керуючись Наказом НАК “Нафтобаз України” від 31.12.2005 р. № 773 та Постановою НКРЕ від 30.12.2005 р. № 1272 п. 11.3. договору, позивач запропонував відповідачу викласти у новій редакції п.11.1 р. 1 та п.6.1. р. 6 договору № 167/05-383 . У матеріалах справи є копія листа відповідача № 85 від 09.02.2006 р. , в якому він доводить до відома позивача свої заперечення на його пропозицію про укладення додаткової угоди № 2 від 16.01.2006 р. до договору № 16/05-383 ,яка була їм отримана 24.01.2006 р.
В силу викладеного суд вважає, що позивачем виконаний передбачений ст.188 ГК України та гл. 53 ЦК України порядок внесення змін до договору № 16/05-383.
Вивчивши заперечення відповідача, пояснення позивача, суд , приймаючи до уваги п. 6.3 договору № 16/05-383 , прийняття НКРЕ 30.12.2005 р. постанови № 1272, вважає, що підлягають задоволенню вимоги по спонуканню відповідача укласти додаткову угоду №2 від 16.01.2006 р.
Позивач наполягає на задоволенні вимог по спонуканню відповідача укласти додаткову угоду № 3 до договору № 16/05-383, яка датована 23.01.2006 р. Вказана додаткова угода запропоновує зміну умов договору щодо порядку здійснення відповідачем з 01.02.2006 р. оплати за природний газ.
Позивачем в порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, незважаючи на вимоги суду , не надані докази направлення відповідачеві вказаної додаткової угоди. За таких обставин суд вважає, що не знайшов підтвердження факт дотримання позивачем порядку внесення змін у вказаний договір , встановленого у ст. 188 ГК України та гл.53 ЦК України. За таких обставин підлягає залишенню без розгляду згідно з п. 3 ст. 81 ГПК України позовні вимоги по спонуканню відповідача укласти додаткову угоду № 3 від 23.01.2006 до договору № 16/05-383.
У матеріалах справи є додаткова угода № 4 від 01.03.2006 р. до договору № 16/05-383, яка отримана відповідачем 20.03.2006 р. Відповідно до тексту вказаної додаткової угоди позивач запропонував відповідачеві зміну з 01.01.2006 р. умов п. 6.1. договору № 16/05-383 щодо вартості 1000 куб метрів природного газу.
Вивчивши текст вказаної додаткової угоди, приймаючи до уваги дату її складання , а саме 01.03.2006р., суд , керуючись ст.179 ГК України, ст. 202 , 627 ГК України, вважає, що вказана додаткова угода , якою запропоновано 01.03.2006 р. змінити з 01.01.2006 р . істотні умови договору , а саме його ціну, порушує вільність відповідача в укладенні ( зміні) умов договору. В силу викладеного не підлягають задоволенню вимоги по спонуканню відповідача укласти додаткову угоду № 4 від 01.03.2006 р. до договору № 16/05-383.
Надані сторонами документи свідчать про те, що на час звернення позивача до суду відповідач у повному обсязі здійснив розрахунки за природний газ отриманий по договору № 16/05-383 за ціною, узгодженою сторонами під час його укладення. За таких обставин, керуючись ст. 653 ЦК України, приймаючи до уваги те, що судом задоволенні вимоги позивача щодо спонукання відповідача укласти додаткової угоди № 2 від 16.01.2006 р. до договору № 16/05-383, якою змінено ціну газу, суд приходить до висновку що не знайшов підтвердження факт наявності заборгованості останнього за отриманий природний газ на час звернення позивача до суду, в силу чого не підлягають задоволенню вимоги по стягненню 219724,89 грн. заборгованості за отриманий відповідачем природний газ .
Відповідачем надані акти приймання-передачі природного газу за грудень, лютий та березень 2006 р., яки відповідно до умов договору № 16/05-383 підписани газорозподільним підприємством та направлені на адресу позивача. За таких умов суд вважає, що знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем р.4 договору № 16/05-383 в редакції на час його укладення, в силу чого не підлягають задоволенню позовні вимоги по спонуканню відповідача укласти акти приймання-передачі природного газу за грудень, лютий, березень 2006 р.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у розмірі задоволених вимог.
За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 05.10.2006 р., оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Згідно зі ст. 84 ГПК України рішення оформлене та підписане 16.10.2006 р.
Керуючись ст.ст. 49, 80,81, 82- 85 ХПК України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Спонукати Закрите акціонерне товариство “Теодосія” ( м.Феодосія, вул. Володарського 39-В, ЗКПО 30689644) до укладення додаткової угоди №2 до договору № 16/05-383 на постачання природного газу.
3. У частини спонукання Закритого акціонерного товариства “Теодосія” (м.Феодосія, вул. Володарського 39-В, ЗКПО 30689644) до укладення додаткової угоди №1 до договору № 16/05-383 на постачання природного газу – провадження у справі припинити.
4. У частини спонукання Закритого акціонерного товариства “Теодосія” (м.Феодосія, вул. Володарського 39-В, ЗКПО 30689644) до укладення додаткової угоди № 3 до договору № 16/05-383 на постачання природного газу – позов залишити без розгляду.
5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Теодосія” (м.Феодосія, вул. Володарського 39-В, ЗКПО 30689644 п/р 26000023315 у КФ ВАТ “Ір банк” МФО 384482 та інших рахунків) на користь Дочірнього підприємства “Газ-тепло” ( м.Київ, бул. І.Лепсе 16, п/р 260083016264 в ГОУ ПІБ м.Києва, МФО 300012, ЗКПО 32587579) 12,50 грн.. – держмита, 19,67 грн. – витрат на ведення процесу.
6. В іншій частини – у позові відмовити
Накази видати після набрання рішенням законої сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.