ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.10.2006 | Справа №2-22/12563-2006А |
За позовом - ВАТ «Електромашинобудівний завод фірма «Селма» (м. Сімферополь, вул.Генерала Васильєва, 32-А)
До відповідача - ДПІ в м. Сімферополі ( м. Сімферополь, вул.М. Залкі 1/9).
Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та спонукати вчинити певні дії.
Суддя Яковлєв С.В.
За участю секретаря ДулімовоїВ.І.
Представники:
Від позивача – Шевченко О.В, предст., дов. № 59 від 17.08.2006 р.
Від відповідача – не з'явився.
Сутність спору: ВАТ «Електромашинобудівний завод фірма «Селма» ( далі позивач) звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0007692301/1 від 17.07.2006 р. , яке винесене Державною податковою інспекцією у м.Сімферополь ( далі відповідач) , спонукання відповідача відновити на його особистому рахунку суму бюджетного відшкодування у розмірі 141705,00 грн. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.
Представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 25.09.2006 р., надав відзив на позовну заяву( вих. № 16421/9/10 від 25.09.2006 р.) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що у позивача згідно з законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум з податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв’язку з тим, що фактично вказана позивачем сума не була сплачена до державного бюджету.
Під час судового засідання, яке відбулось 05.10.2006 р. згідно зі ст. 150 КАСУ по справі оголошено перерву до 11.10.2006р ., після перерви слухання справи продовжено, за участю представника позивача. Відповідач участь свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та день його проведення був сповіщений належним чином.
За таких обставин, приймаючи до уваги участь представника відповідача у попередніх судових засіданнях, відсутність доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, ненадіслання клопотання про відкладення розгляду справи, суд керуючись ст.128 КАСУ, вважає можливим продовжити розгляд справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
встановив :
Позивач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності виконкомом Сімферопольської міської ради 30.05.1997р.
Відповідач 21.06.2006р. виніс податкове повідомлення-рішення № 0007692301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 141705 грн.
Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення акт виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період березень 2006 р. № 3615/23-4/20732066 від 13.06.2006 р.
Позивач відповідно до пункту 5.2 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 р. 29.06.2006 р. звернувся до відповідача зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення № 0007692301/0 від 21.06.2006 р. (вих. №1505 від 29.06.2006р.).
Відповідач 07.07.2006 р. прийняв рішення за результатами розгляду вказаної скарги позивача про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0007692301/0 від 19.06.2006 р. та відмову у задоволенні вказаної скарги.
Відповідач 17.07.2006 р. прийняв податкове повідомлення- рішення № 0007692301/1 на підставі акта перевірки № 3615/23-4/20732066 від 13.06.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 141705 грн.
Позивач 17.07.2006 р. подав скаргу до ДПА в АР Крим, відповідь на яку не отримав.
Матеріали справи свідчать про те, що у період з 24.05.2006 р. по 09.06.2006 р. відповідач здійсни документальну виїзну позапланову перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2006р., про що був складений 13.06.2006 р. акт № 3615/23-4/20732066. За результатом перевірки відповідачем був зроблений висновок про те, що в порушення п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завишено суму бюджетного відшкодування за березень 2006 р. на 141705 грн.
Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених у законі.
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону. Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, яка підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладені відповідачем в акті № 3615/23-4/20732066 від 13.06.2006 р. на підставі якого складено спірне податкове повідомлення – рішення, висновок про те, щодо позивач порушив порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім – включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Він вважає, що такій висновок витікає з аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Але на думку суду стаття 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Більш того, якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати від’ємне значення податкових зобов’язань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.
Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена више, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Крім того, пп. 7.7.7 п. 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає: якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган ... у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. Матеріали справи свідчать про те, що у акті № 3615/23-4/20732066 така невідповідність не встановлена. Крім того, вказаною нормою передбачено право податкового органу відмовити у наданні бюджетного відшкодування, тоді як відповідач фактично позбавив позивача права на податковий кредит , зменшивши його суму на 141705 грн.
У вказаному акті перевірки відповідач, посилаючись на пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зробив висновок, що однією з обов’язкових підстав включення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету постачальниками, не вказавши при цьому на те , що мається на увазі сплата податку постачальниками всього ланцюгу господарських операцій, які передують операції з даним платником податку, а не тільки останнім постачальником у цьому ланцюгу. У вказаній нормі Закону не вказано, що умовою включення до податкового кредиту є фактична сплата продавцем грошима до бюджету відповідних сум ПДВ, які заявлені до бюджетного відшкодування покупцем. Більш того, вказаним підпунктом Закону України „Про податок на додану вартість” забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Таким чином, суд приходить до висновку , що відповідач в акті № 3615/23-4/20732066 зробив невірні висновки, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення їм незаконного податкового повідомлення-рішення та безпідставного виключення з особистого рахунку позивача ПДВ у сумі 141705 грн.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги засновані на положеннях Закону України „Про податок на додану вартість” і підлягають задоволенню.
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачена суму судового збору у розмірі 3.40 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п.2 ст. 89 КАС України по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Під час судового засідання, яке відбулось 11.10.2006 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 16.10.2006р.
Керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0007692301/1 від 17.07.2006 р.
3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі відновити на особистому рахунку Відкритого акціонерного товариства «Електромашинобудівний завод «Фірма «Селма» ( м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32-А , ЗКПО 20732066) суму бюджетного відшкодування у розмірі 141705,00 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Електромашинобудівний завод «Фірма «Селма», ( м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32-А, п\р 26002301321048 в КЦО ПІБ, МФО 324430, ЗКПО 20732066) 3грн.40 коп.- судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.