КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-723/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  < Текст >     

Суддя-доповідач:  Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" вересня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого –судді Лічевецького І.О., суддів –Мацедонської В.Е., Земляної Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області про перерахування та виплату недоотриманої суми щомісячної доплати пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю,

ВСТАНОВИВ

  В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області (надалі за текстом –«Управління») про зобов’язання здійснити з 01.06.2010 р. перерахунок доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

          Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог за період з 01.06.2010 р. по 23.06.2010 р. залишено без розгляду у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії відповідача щодо відмови нараховувати та виплачувати доплату до пенсії ОСОБА_2 на підставі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов’язано провести перерахунок доплати до пенсії позивачеві в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 24.06.2010 року.   

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Сторонами не заперечується, що позивач –непрацюючий пенсіонер, зареєстрована та постійно проживає в м. Фастів, Київської області, яке відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року (Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 39   Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом –«Закон № 796-XII») громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов’язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Всупереч ст. 39 Закону № 796-XII позивачу вказана доплата виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанови КМУ № 836 від 26 липня 1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагають положення названого Закону.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни у статтю 39 Закону № 796-XII.

Відповідно до цих змін із названої статті Закону № 796-XII виключено норму, що передбачала виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 9 пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо змін, унесених до статті 39 Закону № 796-XII.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                   Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 39 Закону № 796-XII в їх первинній редакції.

Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на одну мінімальну заробітну плату.

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи виплату підвищення до пенсії у розмірі визначеному Законом «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порушив указане право позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з соціального забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є помилковим.

Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені  ст. 46 Конституції України.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області залишити без задоволення, а постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2011 року –без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий        суддя                                                      І.О.Лічевецький

                         суддя                                                      Г.В.Земляна

                         суддя                                                      В.Е.Мацедонська