1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2011 року м. Полтава Справа № 2а-1670/5807/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Чеснокової А.О.,
при секретарі – Пшенишному В.С.,
за участю:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитно-фінансової торгівельної компанії "Спільне Українсько-Британське підприємство "Єврокрим" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
06 липня 2011 року позивач ТОВ Кредитно-фінансова торгівельна компанія "Спільне Українсько-Британське підприємство "Єврокрим" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської ОДПІ, ГУДКУ у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000162301, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 758535,00 грн. (позовні вимоги в редакції від 18 липня 2011 року).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 758535,00 грн., що є наслідком порушення позивачем вимог пунктів 1.3, 18. статті 1 підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з відсутністю підтвердження взаєморозрахунків між контрагентами по ланках постачання до виробника, що стало підставою про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України. Разом із тим, позивач, переконаний у правомірності своїх вимог, просив стягнути з бюджету належну йому суму бюджетного відшкодування та скасувати податкове повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача Миргородської ОДПІ проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, дії Миргородської ОДПІ вважають правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства та заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, за якими відсутнє підтвердження взаєморозрахунків між контрагентами по ланках постачання.
Представник ГУДКУ в Полтавській області проти позову заперечував в частині стягнення суми з Державного бюджету України, зазначаючи, що позовні вимоги позивача про стягнення суми бюджетного відшкодування є передчасними у зв'язку із неузгодженістю спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ КФТК "СУБП "Єврокрим" 03 березня 1998 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 14274847) виконавчим комітетом м. Сімферополя. Позивач перебуває на податковому обліку у Миргородській ОДПІ та є платником податку на додану вартість.
21 березня 2011 року Миргородською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ КФТК "СУБП "Єврокрим" з питань достовірності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за період з 01 грудня 2009 року по 30 листопада 2011 року. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що стало наслідком завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на суму в розмірі 758535,00 грн.: згідно з поданими ТОВ КФТК "СУБП "Єврокрим" до Миргородської ОДПІ податковими деклараціями з податку на додану вартість та розрахунками сум бюджетного відшкодування, сума що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складала 3743617,00 грн.:
- за грудень 2009 року (податкова декларація від 20 січня 2010 року № 9002724653) - 504559,00 грн.;
- за січень 2010 року (податкова декларація від 22 лютого 2010 року № 9000397375) - 729796,00 грн.;
- за лютий 2010 року (податкова декларація від 22 березня 2010 року № 9000774905) - 407691,00 грн.;
- за березень 2010 року (податкова декларація від 20 квітня 2010 року № 9001223274) - 454982,00 грн.;
- за травень 2010 року (податкова декларація від 21червня 2010 року № 9002271058) - 388584,00 грн.;
- за червень 2010 року (податкова декларація від 20 липня 2010 року № 14837) - 269450,00 грн.;
- за серпень 2010 року (податкова декларація від 20 вересня 2010 року № 9003958748) - 368747,00 грн.;
- за вересень 2010 року (податкова декларація від 19 жовтня 2010 року № 9004443353) - 283238,00 грн.;
- за жовтень 2010 року (податкова декларація від 20 листопада 2010 року № 9002724653) - 336570,00 грн.
Вищевказані порушення відображені в акті № 325/23-420/14274847/75 від 21 березня 2011 року.
На підставі вищевказаного акта перевірки від 21 березня 2011 року № 325/23-420/14274847/75 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000162301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму в розмірі 758535,00 грн.:
- за грудень 2009 року - 41484,00 грн.;
- за січень 2010 року - 172826,00 грн.;
- за лютий 2010 року - 58249,00 грн.;
- за березень 2010 року - 107290,00 грн.;
- за травень 2010 року - 144492,00 грн.;
- за червень 2010 року - 63824,00 грн.;
- за серпень 2010 року - 51746,00 грн.;
- за вересень 2010 року - 69698,00 грн.;
- за жовтень 2010 року - 48926,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму в розмірі 758535,00 грн., звернувся до суду з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000162301.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Миргородської ОДПІ від 21 березня 2011 року № 0000162301, суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що висновки податкового органа, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення, ґрунтуються на тому, що в ході опрацювання податкових декларацій з тих чи інших підстав не вдалося здійснити перевірку деяких підприємств, а саме:
- ТОВ "Акцент 2009", що є постачальником у 2 ланці ланцюга постачання першою ланкою якого є позивач;
- ТОВ "Дніпронафторесурс", що є постачальником у 4 ланці ланцюга постачання першою ланкою якого є позивач;
- ТОВ "Мегапромінвест 2007", що є постачальником у 2 та 3 ланці ланцюга постачання першою ланкою якого є позивач;
- ТОВ "Пром Груп 2007", що є постачальником у 3 ланці ланцюга постачання першою ланкою якого є позивач;
- ПП "Полтехкомплект", що є постачальником у 1 ланці ланцюга постачання першою ланкою якого є позивач;
- ТОВ "Мега-Мікс" - у зв'язку з його ліквідацією та зняттям з податкового обліку;
- ТОВ "МаксіБуд", що є постачальником у 2 ланці ланцюга постачання першою ланкою якого є позивач;
- ПП "Тевес Юніон", що є постачальником у 3 ланці ланцюга постачання першою ланкою якого є позивач.
Актом перевірки № 325/23-420/14274847/75 від 21 березня 2011 року зроблений висновок щодо неправомірності вимоги позивача про відшкодування коштів з Державного бюджету, у зв'язку із відсутністю джерела відшкодування, зумовлених неможливістю проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та неможливістю встановити факт сплати податку на додану вартість до державного бюджету контрагентами позивача.
Судом встановлено, що Миргородською ОДПІ не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування суми в розмірі 3743617,00 грн., проте спірним є факт підтвердження суми в розмірі 758535,00 грн., у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника не встановлено факт сплати податку на додану вартість до державного бюджету контрагентами позивача.
З матеріалів справи слідує, що в ході відпрацювання декларацій позивача з ПДВ відповідачем виключено зі складу сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню суми, встановлення сплати яких до бюджету кінцевим покупцем не може бути перевірене податковим органом, а саме по ланцюгам:
позивач –ТОВ "Торгіндустрія" –ТОВ "Акцент 2009".
позивач –ТОВ "Тиса Ойл" –ТОВ "Мегапромінвест 2007"
позивач –ТОВ "Квант плюс" –ТОВ "Нафтосервіс" - ТОВ "Мегапромінвест 2007"
позивач-ПП "Полтехкомплект"-ТОВ "Меркурій С"-ТОВ "СФГ плюс"-ТОВ "Дніпронафторесурс"
позивач –ТОВ "Квант плюс" –ТОВ "Нафтосервіс" - ТОВ "Промгруп"
позивач - ПП "Полтехкомплект" - ТОВ "МаксіБуд"
позивач - ТОВ "Тиса Ойл" - ТОВ "Квант-Сервіс" - ПП "Тевес Юніон"
Надаючи оцінку даним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05 листопада 2009 року, 22 червня 2010 року та 06 серпня 2010 року між позивачем та ТОВ "Торгіндустрія" укладено договори купівлі-продажу товару б/н (а.с. 28-30, 36-38 та 40-42 том ІІ) на умовах повної оплати на момент готовності продукції до відвантаження /пункт 6.1 договору/. Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ТОВ "Торгіндустрія") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений специфікацією, відповідно до цього договору та Додатків до нього. Додатки до договору є його невід'ємною частиною. Умовами поставки передбачено, що товар поставляється Покупцеві на умовах самовивозу зі складу Продавця, якщо інше не передбачено у специфікації.
Первинні документи, а саме: договори, специфікації до них, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, видаткові накладні складені на підтвердження правомірності оформлення угод між позивачем та його контрагентом наявні в матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
З матеріалів справи слідує, що 23 вересня 2009 року № 01/09/2009, 22 червня 2010 року від 09 грудня 2009 року № 2/12/2009 та № 03/12/2009 між позивачем та ТОВ "Квант-Плюс" укладено договори купівлі-продажу товару (а.с. 2-5, 12-15 та 7-10 том ІІ). Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ТОВ "Квант-Плюс") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений у відповідних специфікаціях, що є його невід'ємною частиною. Умови оплати товару, його кількість, найменування та ціна визначаються у специфікаціях.
Первинні документи, а саме: договори, специфікації до них, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти на списання бурових труб складені на підтвердження правомірності оформлення угод між позивачем та його контрагентом наявні в матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25 листопада 2009 року між позивачем та ПП "Тиса-Оіл" укладено договір купівлі-продажу товару б/н (а.с. 21-22 том ІІ) на умовах 50% передоплати /пункт 4.2.1 договору/. Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ПП "Тиса-Оіл") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений Договором, а саме: буровий реагент КССБ-2М в кількості 30 тон, вартість 1 тони з ПДВ складає 11100,00 грн., на загальну суму 333000,00 грн. в тому числі ПДВ - 55500,00 грн. Умовами поставки передбачено, що товар поставляється на склад Покупця протягом 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, при цьому товар вважається поставленим з моменту підписання обома сторонами товарних накладних та акту прийому-передачі Товару.
Первинні документи, а саме: договори, податкові накладні, накладні, акти на списання бурового реагенту, платіжні доручення, рахунки-фактури складені на підтвердження правомірності оформлення угод між позивачем та його контрагентом наявні в матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
З матеріадів справи слідує, що 20 жовтня 209 року між позивачем та ПП "Полтехкомплект" укладено договір купівлі-продажу № 74 (а.с. 17-18) на умовах повної передоплати /пункт 3.1 договору/. Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ПП "Полтехкомплект") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити дизельне пальне, пічне паливо та мастильні матеріали (Товар). Ціна на кожну партію товару визначається згідно специфікації, в якій вказується марка та завод-виробник, та яка є невід'ємною частиною договору. Номенклатура, кількість товару визначається видатковими накладними на товар, що є невід'ємною частиною договору. Доставка товару здійснюється транспортом продавця за його власний рахунок. Приймання товару здійснюється відповідно до товаросупроводжувальних документів при цьому право власності на товар до покупця переходить після підписання товаросупроводжувальних документів уповноваженими представниками обох сторін.
На підтвердження даних правовідносин позивачем надані наступні документи: договір, специфікації до нього, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти списання ПММ, складені на підтвердження правомірності оформлення угод між позивачем та його контрагентом наявні в матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства. На виконання умов Договору між вказаними контрагентами, позивачу надано паспорти, сертифікати якості, сертифікати відповідності, що підтверджують якість поставлених ППМ.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ ПП "Мега-Мікс" укладено договори купівлі-продажу № 21/4-У (а.с. 23-26 том ІІ) на умовах повної передоплати /пункт 7.4 договору/. Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ПП "Мега-Мікс") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений специфікацією, оформленою у вигляді додатку до договору, та є його невід'ємною частиною. Асортимент, кількість, ціна та вартість продукції, що постачається за даним договором, визначається у Додатку № 1 до договору та є його невід'ємною частиною.
Первинні документи, а саме: договір, специфікація № 1 до нього, накладна, податкова накладна, платіжні доручення, рахунок складені на підтвердження правомірності оформлення угод між позивачем та його контрагентом наявні в матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими на виконання вищевказаних договорів, включено позивачем до податкового кредиту за відповідний період та належним чином відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.
Судом також встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь продавців, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Податковим органом не заперечувалось, що безпосередні контрагенти позивача на момент укладення договорів та складення податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Також Миргородською ОДПІ не спростований той факт, що на момент укладення договорів з ТОВ "Торгіндустія", ТОВ "Тиса Ойл", ТОВ "Квант плюс", ПП "Полтехкомплект", ПП "Мега-Мікс" останні значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому включення позивачем сум на підставі податкових накладних, оформлених вищезазначеними підприємствами, до бюджетного відшкодування є правомірним.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що податковий орган ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду не надав доказів, які б свідчили щодо неперерахування вищезазначеними контрагентами сум податку на додану вартість до бюджету.
Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, відповідно до умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання сумнівними -відсутні.
Разом із тим посилання податкового органу на те, що неможливо перевірити факт сплати сум ПДВ до бюджету кінцевими покупцями продукції по ланцюгам:
позивач –ТОВ "Торгіндустрія" –ТОВ "Акцент 2009".
позивач –ТОВ "Тиса Ойл" –ТОВ "Мегапромінвест 2007"
позивач –ТОВ "Квант плюс" –ТОВ "Нафтосервіс" - ТОВ "Мегапромінвест 2007"
позивач-ПП "Полтехкомплект"-ТОВ "Меркурій С"-ТОВ "СФГ плюс"-ТОВ "Дніпронафторесурс"
позивач –ТОВ "Квант плюс" –ТОВ "Нафтосервіс" - ТОВ "Промгруп"
позивач - ПП "Полтехкомплект" - ТОВ "МаксіБуд"
позивач - ТОВ "Тиса Ойл" - ТОВ "Квант-Сервіс" - ПП "Тевес Юніон", судом відхиляються з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що визначальним для проведення бюджетного відшкодування є факт сплати податку на додану вартість до Державного бюджету кінцевим отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені пунктом 10.1 статті 10 вказаного Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону.
Таким чином, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента.
При цьому суд відзначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлював обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
Відповідно до положень вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійснені господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Позивачем доведена обґрунтованість сум, заявлених до бюджетного відшкодування, а отже суд приходить до висновку про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000162301 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 21 березня 2011 року № 0000162301.
Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 758535,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів пунктів 200.10-200.11 статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Згідно вимог пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.15. Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Отже, формування відповідного висновку можливе тільки після закінчення перевірки, а в разі оскарження платником податків прийнятих за такою перевіркою податкових повідомлень-рішень по закінченню адміністративного або судового розгляду скарг (позовів).
Таким чином, вказана вимога позивачем заявлена передчасно, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки право позивача щодо формування відповідачем та направлення органу Державного Казначейства висновку на час звернення з позовом не порушено.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами представника відповідача - ГУ ДКУ в Полтавській області щодо відмови у задоволені позовних вимог в цій частині, оскільки дана вимога є передчасною.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення - рішення від 21 березня 2011 року № 0000162301.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитно-фінансової торгівельної компанії "Спільне Українсько-Британське підприємство "Єврокрим" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 21 березня 2011 року № 0000162301.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитно-фінансова торгівельна компанія "Спільне Українсько-Британське підприємство "Єврокрим" (38100, Полтавська область, Миргородський район, с. Зубівка, р/р 26005054505625 в ПРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, ЄДРПОУ 14274847) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2011 року.
Суддя А.О. Чеснокова