ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2011 р. Справа № 81427/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Гуляка В.В.,
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни,-
встановила:
У травні 2009 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача, в якому з урахуванням змінених позовних вимог просив, стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу, як учаснику війни до 5 травня за 2009 рік, у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що їй як учаснику війни відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинна виплачуватись разова грошову допомогу в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Однак у 2009 році була виплачена не в повному розмірі.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19.10.2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу разову грошову щорічну допомогу як учаснику війни до Дня перемоги (9 травня) у 2009 році в повному обсязі, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 1424 грн.. В задоволенні решти позовних відмовлено.
Не погоджуючись із даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Зокрема апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що управління праці та соціального захисту населення не є розпорядником державних коштів, а тому виплату позивачу допомоги до 5 травня, як учаснику війни, здійснювало в межах виділених на Державним бюджетом України на відповідний рік коштів. Також вважає, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач згідно зі ст. 8 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (в редакції від 15.12.2005 року) учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 14 цього Закону, передбачено пільги для учасників війни, частиною п’ятою якої визначено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законом України від 19.06.2003 р. N 968-IV вище згаданий Закон доповнено статтею 171 відповідно до частини 4 якої, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є учасником бойових дій згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується відповідним посвідченням.
Як вбачається з наданого відповідачем суду першої інстанції листа, позивачем 29.04.2009 року отримано одноразову грошову допомогу, як учасник війни за 2009 рік у розмірі 70 гривень.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників бойових дій, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів, приймає до уваги посилання апелянта на те, що Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмежувалась дія (була зупинена та вносились зміни) ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 і від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнавались неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 і 2008 роки», якими зупинялись на ці роки дія та вносились зміни до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки норми Законів, якими обмежувалась дія ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 3551-XII від 22.10.1993 року визнані неконституційними і втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідних Рішень, то відповідно з 22.05.2008 року відновила свою дію ст. 14 цього Закону у редакції від 15.12.2005 року, відповідно до якої, щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що на 2009 рік дія даної статті не обмежувалась.
Однак всупереч приписів даної статті відповідачем дана допомога позивачу виплачена в меншому розмірі, аніж це передбачено ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вище наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про протиправність дій відповідача щодо не нарахування на невиплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня 2009 року, як учаснику війни у розмірі 3 мінімальних пенсій.
Разом з тим, судом першої інстанції не зазначено, що при нарахуванні та виплаті щорічної одноразової грошової допомоги позивачу, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Хоч і ч. 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також, суд першої інстанції помилково зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу конкретну суму, а саме 1424,00 грн., оскільки відповідно до ч. 1 ст. 171 Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення, і суд не може перебирати на себе повноваження, які законом покладені на органи праці та соціального захисту населення.
Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив праву, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувану постанову слід змінити.
Керуючись ст. ст. 11, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів –
постановила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області – задоволити частково.
Змінити пункт 2 резолютивної частини постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2009 року у справі № 2а–342/09/0915 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни, та викласти його в наступній редакції:
«Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, як учаснику війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року, відповідно до частини 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 3 (трьох) мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як учаснику війни разову грошову допомогу до 5 травня 2009 року, відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 3 (трьох) мінімальних пенсій за віком з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В решті постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2009 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький