ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р. | № 20-2/088 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької Л.І. Рогач |
за участю представників: |
позивача | Бондар В.І. |
відповідача | Жилін І.Б. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Ален” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2006 року |
у справі | № 20-2/088 господарського суду міста Севастополя |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Югстройінвест” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Ален” |
про | стягнення 94931,62грн. |
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Югстройінвест” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Ален” про стягнення 94931,62грн., в тому числі 68323,3грн. заборгованості за фактично виконані роботи та 26608,32грн. штрафу за неповну оплату відповідачем виконаних робіт, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов’язань та вимог чинного законодавства України, зокрема, статей 875, 882 Цивільного кодексу України, державних будівельних норм та правил. Вказує, що до підписаного сторонами акту виконаних робіт за грудень 2005р. помилково не було включено всі витрати, які є складовою ціни робіт за договором підряду та відшкодовуються за рахунок замовника робіт, акт прийому виконаних робіт за грудень 2005р. на суму 78004грн. не відповідає встановленій формі КБ-2, відмова відповідача від оплати загальнобудівельних робіт за актом за грудень 2006 року суперечить порядку визначення ціни робіт за договором підряду.
Відповідач не визнав позовні вимоги з мотивів припинення його зобов’язань за спірними правовідносинами їх виконанням у розмірі, визначеному згідно підписаного сторонами акту прийому виконаних робіт за грудень 2005р. на суму 78004грн., вважає, що вимоги ДБН 1.1.-1-2000 не стосуються спірного акту, як складеного без попереднього погодження документації на виконання робіт за договором підряду, які виконувались позивачем на власний ризик, підстави для відшкодування ним витрат позивача з виконання умов договору відсутні.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.05.2006р. (суддя Шевчук Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено; рішення вмотивовано недодержанням сторонами передбаченого у договорі порядку визначення ціни та обсягу робіт, відсутністю у відповідача обов’язку оплачувати роботи, виконані позивачем на свій ризик, частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. (судді: Горошко Н.П. –головуючий, Борисова Ю.В., Плут В.М.) рішення господарського суду скасовано; позов товариства з обмеженою відповідальністю “Югстройінвест” задоволено; з відповідача на користь позивача стягнуто 94931,62грн. заборгованості та штрафу, а також 1067,32грн. судових витрат.
При цьому апеляційний господарський суд керувався положеннями частини 3 статті 843 та статті 853 Цивільного кодексу України, статті 321 Господарського кодексу України щодо порядку визначення ціни робіт за договором підряду, позаяк згідно вказаних норм до неї включаються як плата за виконану роботу, так і витрати підрядника під час виконання робіт.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, а саме: суд в порушення вимог статей 42, 43, 33, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України погодився з доводами позивача без мотивованої оцінки і відхилення доводів відповідача, поклавши в обґрунтування постановленого рішення недоведені обставини справи, неправильно застосував статті 843, 844, 847 Цивільного кодексу України та статтю 321 Господарського кодексу України та не застосував до спірних правовідносин статтю 632 Цивільного кодексу України, за якою ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та не допускається її зміна після його виконання.
Позивач у письмовому відзиві доводи касаційної скарги відхилив, зазначивши про відповідність постанови апеляційного суду нормам чинного законодавства та обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами було укладено договір генерального підряду № 433/пс від 26.07.2005р., відповідно до умов якого позивач прийняв на себе функції генерального підрядника та зобов’язався власними та залученими силами виконати у відповідності з проектною документацією і умовами цього договору роботи по будівництву об’єкту –торгового комплексу “Ален” з автопарковкою по вул. Борисова у м. Севастополі.
Умовами договору передбачено, що відповідач (замовник) надає позивачу (підряднику) проектну документацію для виконання етапу робіт, після чого останній на протязі п’яти днів після дати отримання такої документації надає замовнику договірну ціну на ці роботи по формі, згідно діючих будівельних норм та правил, яку сторони повинні погодити протягом наступних п’яти робочих днів.
Підрядник приступає до виконання чергового етапу робіт після погодження договірної ціни та тривалості етапу робіт; за наслідками закінчення календарного місяця або повного етапу робіт підрядник повідомляє замовника про частину робіт, виконану протягом календарного місяця або закінчення робіт по повному етапу у відповідності з договірною ціною, та надає на розгляд замовнику акт фактично виконаних робіт по кожному етапу за цей період по формі згідно діючих норм; замовник підписує вказаний акт протягом п’яти робочих днів, або письмово надає підряднику аргументовані зауваження.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд першої інстанції з’ясував, що сторонами за додатком № 1 було узгоджено перелік етапів робіт та орієнтовний календарний графік їх виконання, натомість безпосередньо у тексті договору не було визначено договірну ціну робіт, обсяг робіт, їх кошторис.
Також судом першої інстанції встановлено, що здані підрядником та прийняті замовником підрядні роботи по актах форми КБ-2в підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, оплачені відповідачем та спору з приводу їх оплати немає.
Натомість судом вказано, що предметом спору в даній справі є вимоги позивача про оплату вартості матеріалів, робіт, та інших витрат, що не були включені у вищевказані акти приймання виконаних робіт, а вказані позивачем у додатково складених актах приймання виконаних робіт за грудень 2005р., січень 2006р. у порядку виправлення помилок (за поясненнями позивача).
Таким чином, встановивши, що виконання підрядних робіт здійснено позивачем (підрядником) без попереднього погодження їх обсягу та договірної ціни та застосувавши частину 1 статті 837 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується оплатити та прийняти виконану роботу, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на відсутність обставин, що б свідчили про обов’язок відповідача оплачувати заявлені до стягнення суми.
Натомість, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого суду щодо встановлених обставин справи, та зазначив, що умовами договору від 26.07.2005р. передбачено спосіб визначення сторонами вартості робіт згідно діючих державних будівельних норм та правил; ціна виконаного етапу робіт згідно підписаного сторонами акту за грудень 2005р. визначена з порушенням умов договору та норм чинного законодавства, зокрема, частини 3 статті 843 Цивільного кодексу України, за якою витрати підрядника включаються у ціну робіт у договорі підряду; підписаний сторонами акт за грудень 2005р. не відповідає вимогам ДБН 1.1.-1-2000.
Прийнявши в якості належних та допустимих доказів, що підтверджують витрати позивач та фактичну ціну робіт за договором підряду надані позивачем первинні документи, з’ясувавши прийняття відповідачем від позивача загальнобудівельних робіт за договором за відсутності звернень з приводу недоліків у роботах за спірними актами, відсутність обґрунтованих та законних мотивів відмови від підписання акту виконаних робіт за січень 2006 року, умови договору, за якими за відсутності аргументованих зауважень замовника акт виконаних робіт визнається підписаним п’ятим днем після його отримання, а за порушення умов договору передбачено штрафні санкції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору та положень чинного законодавства, в зв’язку з чим задовольнив позов.
Судова колегія погоджується з постановою апеляційної інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Правовідносини сторін за договором підряду регулюються главою 61 Цивільного кодексу України та главою 33 Господарського кодексу України.
Згідно частини 1 статті 321 Господарського кодексу України у договорі підряду сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення; за частиною 3 статті 843 Цивільного кодексу України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
При цьому згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані довести належними та допустимими доказами обставини справи, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд посилався на встановлені належними та допустимими доказами обставини справи щодо визначення позивачем ціни робіт за договором підряду згідно положень договору та чинного законодавства, наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов’язань, врахував вище вказані норми законодавства та застосував їх відповідно до встановлених обставин справи.
Доводи відповідача щодо відсутності передбачених законодавством підстав для задоволення позовних вимог суперечать вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядаючи справу, всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував зобов’язальні правовідносини сторін, що виникли та існували між сторонами, та з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду, якими спростовано доводи відповідача, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наведених у постанові суду.
Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ален” залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року у справі № 20-2/088 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач