ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2008 р. | № 2-21/6394-2007 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: | Кочерової Н.О., |
суддів: | Рибака В.В., Черкащенка М.М., |
за участю представників сторін: |
від позивача – | Коцура А.В. - прокурор Ген. прокуратури України; Федоров Д.Я.; |
від відповідача – | не з'явилися; |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Центру медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки льотного складу повітряних сил збройних сил України |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2007р. |
у справі | № 2-21/6394-2007 господарського суду АРК |
за позовом | Військового прокурора Феодосійського гарнизону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Центру медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки льотного складу повітряних сил збройних сил України |
до | ТОВ "Фонд соціальної безпеки" |
про | визнання недійсним договору |
По справі оголошувалась перерва з 06.03.2008р. на 13.03.2008р.
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України звернувся з позовом до ТОВ "Фонд соціальної безпеки" про визнання договору № 8 від 01.09.04 недійсним та таким, що укладений всупереч вимогам чинного законодавства.
У судовому засіданні 09.08.07 в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із правонаступництвом, проведено заміну позивача з Центру санаторного лікування Повітряних Сил Збройних сил України на Центр медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки льотного складу Повітряних Сил Збройних Сил України.
Рішенням господарського суду АР Крим від 09.08.07 у справі № 2-21/6394 позов Військового прокурора Феодосійського гарнізону задоволено.
Визнано договір № 8 від 01.09.04 недійсним та таким, що укладений всупереч вимогам чинного законодавства,крім того не був реалізований.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що повноваження командира військової частини, що уклав договір від імені позивача, були обмежені необхідністю узгодження цього договору з відповідними підрозділами і, незважаючи на це, спірний договір був підписаний без врахування цих обмежень (за відсутністю відповідних попередніх узгоджень з фінансового та юридичного службами, та неврахування кошторису, яким не були передбачені такі витрати).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.07 зазначене судове рішення скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позивачу в позові відмовлено.
При цьому, судова колегія погодилась з доводами ТОВ "Фонд соціальної безпеки" –відповідача про те, що командир Центру медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки льотного складу Повітряних Сил Збройних Сил України діяв в межах наданих йому нормативно-правовим актами повноважень, а факт відсутності узгодження цього договору з окремими посадовими особами Центру, а саме начальником фінансової служби та юрисконсультом військової частини не може бути підставою для визнання його недійсним.
У поданій касаційній скарзі Центр медичної реабілітації санаторного лікування та спеціальної підготовки льотного складу Повітряних Сил Збройних Сил України просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.07, а рішення господарського суду АР Крим від 09.08.07 залишити без зміни.
Касаційна скарга ґрунтується на тому, що керівник закладу, тобто юридичної особи публічного права (позивач), яка є структурним підрозділом Міністерства оборони України та фінансується виключно за бюджетні кошти при підписанні договорів (угод) зобов’язаний дотримуватись норм Положення (установчий документ), загальновійськових статутів, наказів та директив МО України, законів України, що командиром вказаного Центру дотримано не було і тим самим було порушено процедуру підписання договорів та їх реєстрації, встановлену Міністром оборони України наказом № 300 від 16.07.07 зареєстрований в МО України 27.12.97 за № 615/2419.
Судова колегія розглянувши наявні матеріалами справи, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
01.09.04 між Центром санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України, правонаступником якого є Центр медичної реабілітації санаторного лікування та спеціального підготування льотного складу Повітряних Сил Збройних Сил України, та ТОВ "Фонд соціальної безпеки" був укладений договір № 8 "Про охорону об’єктів".
Сторони погодили те, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.04 р.
З боку Центру санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України договір був підписаний його командиром.
Права та обов'язки посадових осіб визначаються Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.97 № 300 та зареєстрованого в МО України 22.12.97 за № 615/2419 (а.с.66).
Зазначений нормативний акт наділяв командира повноваженнями укладати угоди від імені військових частин, як юридичних осіб, у межах виділених коштів з метою чого передбачалось обов'язкове письмове погодження їх проектів з фінансовою службою військової частини в особі його начальника.
При підписанні спірного договору внутрішня воля командира військової частини сформувалась невірно, оскільки ним не було з'ясовано наявність фінансування, його виконання шляхом погодження проекту з фінансовою службою військової частини.
За таких умов цей правочин є оспорюваним, тобто таким недійсність якого прямо не випливає із закону, але його дійсність заперечується однією із сторін в судовому порядку на підставах, встановлених законом.
Відповідно до приписів ст. 227 ЦК України угоди юридичної особи, здійснені нею без відповідного дозволу, можуть бути визнані судами недійсними, що зумовлює правомірність дій господарського суду першої інстанції, спростовує висновки Севастопольського апеляційного господарського суду відносно чинності зазначеного вище договору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.07 у справі № 2-21/6394-2007 скасувати, а рішення господарського суду АР Крим від 09.08.07 у справі № 2-21/6394 залишити без зміни.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко