У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 квітня 2011 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Стрижко С.І.,

суддів Сілкової І.М.., Кузьміна А.С.,

за участю прокурора Солодкої О.П.,

скаржника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію ОСОБА_5 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 2 лютого 2011 року, -

                                           В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою скарга ОСОБА_5 на бездіяльність МВС України та відшкодування матеріальної і моральної шкоди залишена без розгляду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення законодавчим обмеженням, в рамках положень ст. 234 КПК України, повноважень суду з приводу контролю за досудовим слідством, при цьому роз’яснивши контрольні функції суду за досудовим слідством, що передбачені кримінально-процесуальним законодавством України.

Крім того, суд зазначив про те, що рішення в порядку кримінально-процесуального законодавства за заявою ОСОБА_5 не приймалось, а вимога скаржниці про відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди не може бути розглянута в порядку кримінально-процесуального кодексу України.

В апеляції скаржник  ОСОБА_5 просить постанову суду скасувати та винести нове рішення за її скаргою.

В обґрунтування апеляції, ОСОБА_5 посилається на порушення її прав, передбачених Конституцією України, ст. 13 Конвенції з прав людини та ст. 2 КПК України.

 Крім того, апелянт вказує на те, що, відповідно до положень ст. ст. 234-236 КПК України, дії прокурора, в тому числі  й бездіяльність щодо неприйняття рішень в порядку ст. 97 КПК України, можуть бути оскаржені до вищестоящого прокурора чи до суду, і що кримінально-процесуальне законодавство регламентує сферу застосування положень кримінально-процесуального кодексу України та порядок судового провадження і допускає розгляд таких заяв.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5, в підтримку апеляції, пояснення прокурора, який просив постанову суду залишити без зміни, а апеляцію – без задоволення, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляція підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, скарга ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльність МВС України ґрунтується, в основному, на невідповідності позиції МВС України вимогам чинного законодавства, у зв’язку з не реагуванням на заяву скаржника про злочин та не прийняття, за результатами перевірки даної заяви, законного рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Суд першої інстанції, в постанові про залишення даної скарги без розгляду, мотивував своє рішення тим, що процесуального документа в порядку кримінально-процесуального кодексу України за заявою ОСОБА_5 прийнято не було, а тому прийшов до висновку про безпредметність скарги.

Між тим, відповідно до положень ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.

Таким чином, розгляд заяв і повідомлень про злочини, як діяльність прокурора, слідчого, дізнавача, судді, полягає у їх вивченні, аналізі, оцінці, у разі необхідності перевірці, й прийнятті відповідного рішення по суті.

    Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

    З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що доводи ОСОБА_5 в апеляції є обґрунтованими, а тому, в силу вимог ст. 97 КПК України, наслідки перевірки за заявою скаржника повинні бути відображені процесуальним рішенням - постановою, що є обов’язковим, та можуть бути оскаржені до суду в порядку положень ст. ст. 236-1, 236-7 КПК України.

    За таких обставин скарга ОСОБА_5 на бездіяльність МВС України по розгляду її заяви про злочин є правомірною, а тому підлягає розгляду в суді в порядку кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року про залишення без розгляду скарги ОСОБА_5 на бездіяльність МВС України та відшкодування матеріальної і моральної шкоди – скасувати.

Матеріали справи направити на новий судовий розгляд до Печерського районного суду м. Києва в іншому складі суддів.

                                                      С  у  д  д  і :

Стрижко С.І.                                    Сілкова І.М.                                        Кузьмін А.С.