АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду міста Києва з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - Стрижко С.І.,
суддів - Лясковської В.І., Кузьміна А.С.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Солом’янського районного суду міста Києва від 27 січня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, останній раз:
- 19 травня 2010 року Макарівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням, призначено іспитовий строк на 3 (три) роки,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, частково приєднана не відбута частина покарання за вироком суду від 19 травня 2010 року та остаточно призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 07 вересня 2010 року о 21 годині 50 хвилин, знаходячись в приміщені будинку АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно вчинив відкрите викрадення майна за наступних обставин.
Реалізуючи злочинний намір, погрожуючи застосувати та застосовуючи до ОСОБА_2 насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, незаконно заволодів майном потерпілої, а саме: гаманцем, вартістю 60 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 400 гривень та дисконтні картки магазинів, зв’язкою з чотирьох ключів від квартири потерпілої, поліетиленовим пакетом, в якому знаходились продукти харчування на загальну суму 44 гривні 19 копійок, в результаті чого спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 504 гривні 19 копійок.
В подальшому ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, але невдовзі був затриманий співробітниками міліції та викрадене було вилучено.
Справа розглянута районним судом в порядку ст. 299 КПК України.
Судом вирішено питання щодо речових доказів та цивільного позову по справі.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій, не оспорюючи правильності юридичної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, посилаючись на допущені судом істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті в іншому складі суду.
В обґрунтування апеляції прокурор вказує на порушення вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, оскільки обставини, які встановлені в суді не узгоджуються з тими, що доведені під час досудового слідства, у зв’язку з чим суду необхідно було обрати загальний порядок дослідження доказів.
Крім того, всупереч ст. 287 КПК України, суд не роз’яснив учасникам судового розгляду належне їм право відводу, а у вступній частині вироку не зазначив про присутність потерпілої ОСОБА_2, чим порушив вимоги ст. 333 КПК України.
На думку апелянта, судом, в порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, не враховано рецидив злочину, як обставину, що обтяжує покарання засудженому, а також не в повній мірі прийнято до уваги тяжкість злочину, який ОСОБА_1 вчинив, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння. Також на несправедливість призначеного покарання вказує те, що засуджений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі і аналогічних злочинів проти власності, але на шлях виправлення не став, а завдану потерпілій злочином шкоду не відшкодував.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію в частині посилання на порушення судом вимог ч. 3 ст. 299, ст. 333 КПК України, та невідповідність призначеного засудженому покарання у зв’язку з м’якістю, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляція підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
За даними протоколу судового засідання, сторони погодилися на скорочений порядок дослідження доказів у справі, оскільки засуджений визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому дій та погодився давати показання.
Проте, як вбачається з пояснень засудженого та потерпілої, наведених в протоколі судового засідання, не було встановлено тих обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, які наведені в мотивувальній частині вироку.
З урахуванням того, що обставини справи, які встановлені під час провадження досудового слідства, не відповідають тим, що були встановлені в судовому засіданні, суду необхідно було обрати загальний порядок дослідження доказів.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Однак, вирок суду, в порушення вимог кримінально-процесуального закону, істотно суперечить фактичним обставинам справи, які встановлені на різних стадіях провадження даної кримінальної справи.
Крім того, в порушення вимог ст. 333 КПК України, суд у вступній частині вироку не вказав про присутність у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2, яка є учасником процесу.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що, у відповідності до вимог ст. 369 КПК України, є безумовною підставою для скасування вироку, а справа направленню на новий судовий розгляд, при якому необхідно належно виконати вимоги кримінально-процесуального закону та прийняте законне й обґрунтоване рішення.
Доводи прокурора в апеляції в частині порушення судом вимог ст. 287 КПК України є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
Питання про призначення справедливого та достатнього для виправлення ОСОБА_1 покарання, вирішується судом, в силу вимог ст. 65 КК України, після розгляду справи за обсягом встановлених та досліджених обставин справи по суті пред’явленого обвинувачення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вбачає істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, які є підставою для скасування вироку суду.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Солом’янського районного суду міста Києва від 27 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Кримінальну справу повернути до Солом’янського районного суду міста Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без зміни.
Судді:
________________________________________________________________
Стрижко С.І. Лясковська В.І. Кузьмін А.С.