У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду міста Києва з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого – судді Стрижко С.І.,
суддів Лясковської В.І., Кузьміна А.С.,
за участю прокурора Пламадяла І.П.,
захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_6 на постанову попереднього розгляду Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Цією постановою, кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України повернуто прокурору Голосіївського району міста Києва для організації додаткового розслідування.
Згідно з постановою суду, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинувачується в тому, що, обіймаючи посаду генерального директора ТОВ «Біллком-Телеком», являючись службовою особою, в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, - скоїв службове підроблення, а також незаконно привласнив та розтратив майно в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовим становищем за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7, отримавши від засновника ТОВ «Біллком-Телеком» ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 43 000 доларів США на закупівлю обладнання для забезпечення діяльності вказаного Товариства, склавши при цьому розписку від 25.03.2008 року, керуючись умислом направленим на заволодіння коштами ОСОБА_8, придбав більш дешеве обладнання. З метою приховування своїх злочинних дій ОСОБА_7, вступивши в попередню змову з невстановленою слідством особою, підробив специфікацію від 25.03.2008 року, у яку вніс завідомо неправдиві відомості щодо розміру вартості обладнання, якого він в дійсності не купував.
В наслідок цього ОСОБА_7 привласнив та витратив на власні потреби грошові кошти потерпілої ОСОБА_9, у розмірі 17 000 Євро, що у перерахунку на національну валюту по курсу національного банку України станом на 25 вересня 2008 року складало 66 266,16 гривень.
Крім того, ОСОБА_7 повторно, маючи умисел на привласнення чужого майна, яке було йому ввірене, переконав ОСОБА_8 у необхідності надання йому грошових коштів для отримання ліцензії на діяльність ТОВ «Біллком-Телеком».
Так, ОСОБА_7 17 квітня 2008 року, вступивши в попередню змову з невстановленою слідством особою, виготовили договір про надання безпроцентної позики між громадянкою ОСОБА_8 та ТОВ «Біллком-Телеком» в особі директора ОСОБА_10, у якому підпис від імені останньої був виконаний невстановленою слідством особою.
В подальшому, 18 квітня 2008 року, на підставі зазначеного договору, ОСОБА_8 передала ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 264 000 гривень.
Фактично зазначені кошти генеральному директору ТОВ «Біллком-Телеком» ОСОБА_10 передані не були і, відповідно, на рахунок Товариства не надходили.
Як наслідок, привласнивши та витративши ввірені кошти на власні потреби, ОСОБА_7 завдав Товариству матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, на суму 264 000 гривень.
Постановою попереднього розгляду Голосіївського районного суду міста Києва кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України повернута прокурору Голосіївського району міста Києва для проведення додаткового розслідування у зв’язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, неконкретністю пред’явленого підсудному обвинувачення, суперечності при описанні фактичних обставин справи, розбіжності при кваліфікації дій підсудного в постанові про пред’явлення обвинувачення та обвинувальному висновку. Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що перераховані обставини, позбавляють підсудного можливості повноцінного забезпечення свого права на захист.
Крім того, суд, обгрунтовуючи неналежний рівень проведення досудового слідства, посилається на невиконання слідчим вимог ст. 217 КПК України, у зв’язку з неналежним повідомленням потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_8 про закінчення досудового слідства, а також неналежним роз’ясненням їй права на ознайомлення з матеріалами справи.
На вказане рішення суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати в повному обсязі, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду в іншому складі суду, обґрунтовуючи своє прохання тим, що висновки суду є безпідставними, а вказані в постанові порушення не є суттєвими та не перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення захисника, який заперечував проти задоволення апеляції та просив постанову суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задоволення апеляції з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 237 КПК України, суддя при попередньому розгляді справи з’ясовує питання про наявність таких недоліків, допущених під час порушення справи, провадження дізнання та досудового слідства, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Крім того, ст. 246 КПК України передбачає можливість повернення справи з попереднього розгляду суддею з власної ініціативи на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання та досудового слідства були допущені такі порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість призначення справи до судового розгляду, оскільки пред’явлене підсудному обвинувачення не є конкретним, а фактичні обставини вчинення ним злочину та юридична кваліфікація його злочинних дій описані з допущенням суперечностей, що, як наслідок, позбавляє можливості реалізації ОСОБА_7 свого права на захист.
Між тим, як вбачається в матеріалах справи, окремі процесуальні документи, підписані підсудним власноручно, що підтверджує розуміння суті пред’явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
Тобто, підсудний суть пред’явленого йому обвинувачення та перелік своїх прав на досудовому слідстві зрозумів, з матеріалами справи ознайомився, про що поставив власний підпис.
Тому, посилання суду на відсутність можливості забезпечення підсудним свого права на захист під час провадження досудового слідства, внаслідок пред’явлення неконкретного обвинувачення не можна назвати такими, що перешкоджають суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та об’єктивне рішення.
Більш того, згідно вимог ст. 277 КПК України, під час судового розгляду справи прокурор вправі змінити пред’явлене ОСОБА_7 обвинувачення.
Судом дано суттєве зауваження щодо порушення слідчим вимог ст. 217 КПК України з приводу неналежного повідомлення потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_8 про закінчення досудового слідства, а також не повного роз’яснення їй її права на ознайомлення з матеріалами справи.
Проте, наявна прогалина судового слідства не є підставою для повернення справи прокурору на додаткове розслідування та не відноситься до істотних порушень закону.
Так, ст.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» роз’яснює, що вирішення питання про призначення справи до судового розгляду за наявності порушень закону під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, залежить від істотності допущених порушень, наслідків ущемлених прав та інтересів учасників процесу, до яких вони призвели, а також від можливості поновити ці права та інтереси.
Крім того, вимоги ст.217 та ст.255 КПК України, що передбачені для різних стадій провадження кримінальних справ, є тотожними по своїй суті, а тому, як зазначено у постанові, суд вправі самостійно ознайомити учасників процесу з матеріалами справи.
Також, слід звернути увагу, що посилання суду на складність реалізації підсудним свого права на захист, у зв’язку з невизначеною приналежністю суб’єкта вчинення злочину до спеціального, передбаченого умовами ст. 366 КК України, чи до загального, передбаченого ст. 358 КК України, по епізоду використання підроблених документів, свідчить про неналежний рівень проведення досудового слідства , але може бути усунута при судовому розгляді справи.
З урахуванням вищенаведеного, в постанові суду не вбачається істотних беззаперечних доводів про неможливість призначення справи до розгляду.
Між тим, матеріалами справи підтверджується достатній обсяг підстав для призначення справи до судового розгляду.
Таким чином, постанова суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора – задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2010 року про повернення на додаткове розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Кримінальну справу направити до Голосіївського районного суду міста Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
С у д д і :
Стрижко С.І. Лясковська В.І. Кузьмін А.С.