Судове рішення #1828380
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

 13 березня 2008 р.                                                                                   

№ 5/568пн 

 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:

Кочерової Н.О.,

 

суддів:

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

 

                                      за участю представників сторін:

 

від позивача -

не з'явилися;

 

від відповідача -

Голоколосова А.І.;

 

розглянувши  матеріали касаційної  скарги 

 ПП ОСОБА_1

 

на  постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 13.11.2007р.

 

у справі

№5/568пн господарського суду Луганської області

 

за позовом

ПП ОСОБА_1

 

до

ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії

 

про

визнання відсутності права вимоги сплати заборгованості

 

ВСТАНОВИВ:

 

СПД-ФО ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання у                     ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання в особі Луганської філії м. Луганськ відсутності права вимоги щодо сплати заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії на підставі рахунків № 37136 від 17.10.2006, № 43112 від 29.11.2006, № 259 від 19.02.2007, № 2275/3/3 від 19.03.2007, № 2275/6/3 від 16.06.2007, № 2275/7/3 від 23.07.2007 у зв'язку з порушенням порядку та строків їх складання та пред'явлення до оплати.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати відсутнім у позивача права вимоги грошових коштів в сумі 17643 грн. 25 коп. на підставі рахунків № 2275/5/3 від 06.06.2007, № 2275/6/3 від 16.06.2007,                № 2275/7/3 від 23.07.2007.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.2007 у справі № 5/568 пн позов задоволено.

Визнано відсутнім у ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії права на вимогу до СПД-ФО ОСОБА_1 суми у розмірі 17643,25 грн. на підставі рахунків № 2275/5/3 від 06.06.2007, № 2275/6/3 від 16.06.2007, № 2275/7/3 від 23.07.2007.

Суд визнав доведеним позивачем факту порушення відповідачем його права, а вибраний спосіб його захисту таким, що відповідає змісту ст. 20 Господарського  кодексу України.

Крім цього, за висновком суду, заборгованість у споживача (позивач у справі) була відсутня внаслідок відсутності перевищення договірних величин споживання електричної енергії з підстав її корегування відповідно до заявок споживача у квітні, травні та червні місяцях 2007 року.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 зазначене судове рішення скасовано.

У позові відмовлено.

Суд встановив, що відповідно з приписами ст. 16 ЦК України предмет позову не відповідає визначеним діючим законодавством способам захисту прав.

Суд визнав позов необгрунтованим, оскільки фактично постачальником електроенергії коригування договірної величини електроенергії у спірних періодах не відбулось у зв'язку з несвоєчасною подачею споживачем (позивачем) заяв про таке коригування.

У поданій касаційній скарзі позивач (споживач) просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 як таку, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, які пов'язані з підтвердженням наявності факту коригування відповідачем (постачальником) договірної величини споживання електроенергії  у спірних періодах, правомірності визначення ним способу захисту свого права, яке могло бути порушено відповідачем шляхом обмеження постачання електроенергії; рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2007 у справі № 5/568пн залишити без зміни.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи, що було також предметом дослідження при апеляційному провадженні у справі, підтверджується наступне.

Між сторонами у справі був укладений договір № 2275 від 02.04.2004 "Про постачання електроенергії" (а.с. 10-13).

30.09.2005 сторонами цього договору  була узгоджена Додаткова угода до нього № б/н.

За умовами вказаного договору та Додаткової угоди до нього сторони погодили порядок визначення величини спожитої електроенергії та умови її оплати (п.2.2.2, 2.2.3, 2.2.7), право Постачальника щодо обмеження або припинення постачання електроенергії (п.3.1.2) і споживача здійснювати коригування договірних величин споживання електричної енергії (п.3.2.1) у порядку, визначеному розділом 5 договору.

Цим розділом договору та Додатковою угодою до нього передбачений порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, тобто надання Споживачем заявок у узгоджений термін (п.5.1), а також період визначення договірних величин споживання потужності (п.5.6).

Додатком "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" № б/н від 28.12.2006 до Договору № 2275 від 02.07.2004 "Про постачання електричної енергії" встановлені договірні величини споживання електроенергії на квітень-червень 2007р.

Споживачем (позивачем) будь-яких заперечень щодо встановлених йому величин споживання електроенергії заявлено не було.

Споживач має право звернення до Постачальника із заявою про коригування договірної величини споживання електроенергії не пізніше останнього числа поточного розрахункового місяця (п.ю11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затв. Постановою КМ України № 441 від 24.03.1999 в редакції постанови КМ України № 475 від 09.04.2002.

В матеріалах справи наявні такі заяви за квітень-червень 2007 року (а.с. 86-88). Але відповідно до умов договору сам факт подачі таких заяв не породжує у Постачальника обов'язку коригування договірної величини споживання електроенергії в сторону її збільшення.

Відповідно з Порядком розрахунків (Додаток до Договору постачання електроенергії від 02.04.2004 № 2275, а.с. 30) споживач електроенергії не пізніше чим за 3 банківські дні до кінця розрахункового періоду (місяця) здійснює оплату електроенергії, яка буде спожита ним понад договірну величину електроспоживання.

Споживач здійснює попередньо оплату самостійно шляхом подання до установ банків платіжних доручень (п.7).

Таким чином, пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником його заяви до закінчення розрахункового періоду.

Позивачем не надано доказів про виконання зазначених умов договору, що зумовлює правомірність проведених Постачальником донарахувань за понаддоговірне споживання електроенергії.

Крім викладеного апеляційна інстанція правомірно прийшла до висновку, що у такій формі, в якій заявлена позовна вимога, не може здійснюватись захист права, шляхом заборони іншій стороні заявляти вимогу стосовно виконання будь-яких дій по захисту ще непорушеного права.

Діючим законодавством України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів                    (ч.2  ст. 20 Господарського  кодексу України).

За захистом свого особистого немайнового або майнового права може звернутися кожна особа (ст. 16 ЦК України).

Ця ж цивільно-правова норма визначає і способи захисту, серед яких визначений позивачем у справі спосіб не зазначений.

Судом першої інстанції мало було з'ясовано питання щодо відповідності пред'явленого позову по справі встановленого законом способу захисту права та чи дотримані позивачем при цьому норми процесуального права.

Позивач у справі звернувся до суду першої інстанції з вимогою щодо захисту ще не порушеного свого права, можливість порушення якого він тільки припускав на власну думку, виходячи зі свого власного суб'єктивного міркування.

Позивач не позбавлений права звернутися з позовом, згідно діючого законодавства, при порушенні його права, передбаченого діючим законодавством України способом.

Зазначене свідчить про повноту встановлення апеляційною інстанцією обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 у справі  № 5/568 пн  -без зміни.

 

 

Головуючий, суддя                                                                   Н.Кочерова

 

 

Судді                                                                                                    В.Рибак

 

 

                                                                                                   М.Черкащенко

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація