КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2011 № 16/358
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 471/18 від 17.03.2011 року
від відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 02.08.2011 року
у справі № 16/358 (суддя: Ярмак О.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про відшкодування збитків в порядку регресу 24 520,74 грн.
В судовому засіданні 04.10.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 16/358 позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі – відповідач) про відшкодування збитків в порядку регресу 24 520,74 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 24 520, 74 грн. грн. відшкодування, 245, 21 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року та прийняти нове, яким в позові відмовити. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що його не було повідомлено в трьохденний строк після ДТП ані позивачем, ані потерпілою особою, якій безпосередньо було заподіяно шкоду, про настання страхового випадку, а тому, на думку апелянта, обов’язок щодо виплати страхового відшкодування відсутній.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2011 року.
19.09.2011 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача на 04.10.2011 року.
В судове засідання 04.10.2011 року з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 24 520,74 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2008 року у м. Полтава на перехресті вулиць Шевченка та Ватутіна сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення транспортного засобу "ВАЗ 21011", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та транспортного засобу "Ліфан 520 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, у зв'язку з чим транспортний засіб "Ліфан 520 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 04.07.2008 року у справі №3-8535/08 Лученкова В.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Відповідно до Висновку експерта-товарознавця №72, складеного 03.07.2008 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Ліфан 530 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті ДТП 02.07.2008 року складає 22 180,69 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рахунком-фактурою ТОВ "Чайка-авто" № 88 від 14.07.2008 року та наряду-замовлення №452 від 04.07.2008 року вартість наданих послуг по ремонту та деталей застрахованого транспортного засобу "Ліфан 530 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 27 112,80грн.
На момент ДТП пошкоджений автомобіль "Ліфан 530 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, був застрахований у ПАТ "СК "АХА страхування" за договором страхування №038031/05АК наземного транспорту від 16.11.2007 року.
15.07.2008 року страхувальник ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою 3129/17 від 15.07.2008 року про перерахування страхового відшкодування на рахунок ТОВ "Чайка-Авто".
30.07.2008 року позивач, на підставі страхового акту №6973/08/055/17 від 28.07.2008 року, розрахунку страхового відшкодування до нього, виходячи з висновку експерта-товарознавця №72, складеного 03.07.2008 року, відповідно до рахунку-фактури ТОВ "Чайка-авто" №88 від 14.07.2008 року та наряду-замовлення №452 від 04.07.2008 року, з урахуванням 510 грн. франшизи, виплатив страхове відшкодування у розмірі 25 030,74 грн.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виплативши страхове відшкодування у сумі 25 030,74 грн. позивач, у відповідності до вимог ст. 17 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України, набув право регресної вимоги до відповідача в межах суми 24 520,74 грн. (25 030,74 грн. – 510 грн. франшизи).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Цивільно-правова відповідальність Лученкова В.В. була застрахована за полісом №ВА/3255262 від 09.01.2008 року (тип договору-3) у ВАТ "НАСК "ОРАНТА" відповідно до Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
05.10.2010 року позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою за вих. №4421 про відшкодування шкоди на суму 25 030,74 грн. Вказана заява була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв’язку з чим позивач звернувся до місцевого господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача 24 520,74 грн. (за вирахуванням франшизи – 510 грн.) страхового відшкодування в порядку регресу.
Дослідивши наявні в матеріалах докази, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача відповідачем не спростовані, виплати не здійснено, доказів протилежного не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 24 520,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що його не було повідомлено про настання страхового випадку, як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме, повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно з яким регресна вимога за вих. 34421 від 01.10.2010 року була надіслана відповідачу - 05.10.2010 року та отримана останнім - 10.10.2010 року, що засвідчено підписом уповноваженого представника відповідача.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 16/358 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 16/358 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
- Номер:
- Опис: стягнення заборгованості 19004, 65 грн
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 16/358
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Іваненко Я.Л.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.07.2010
- Дата етапу: 05.10.2010