КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2008 № 8/308/28
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - повідомлений, але не з'явився;
від відповідача - повідомлений, але не з'явився;
від третьої особи -Іллюшко Л.В. - начальник юридичного відділу (дов. № 6797 від 26.12.2007);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2007
у справі № 8/308/28
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 1218,22 грн.
та за заявою 3 оїособи з самостійними вимогами на предмет спору Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта”
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 929,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2007 у справі № 8/308/28 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1задоволено повністю; за рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 165,62 грн. боргу та 52,60 грн. пені; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 102 грн. державного мита та 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр”; позовні вимоги третьої особи - Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь третьої особи 832,58 грн. боргу по орендній платі, 52,76 грн. боргу по сплаті компенсаційних витрат, 97,15 грн. державного мита та 112,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог третьої особи відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що: в порушення умов договору оренди № 107-06 від 09.06.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, та в порушення ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” відповідачем не сплачувалася орендна плата за користування орендованим приміщенням протягом періоду з 10.06.2006 по 31.08.2006 у розмірі 1165,62 грн.; оскільки орендна плата у строки визначені договором оренди відповідачем не була сплачена, то з відповідача підлягає стягненню орендна плата у розмірі 1165,62 грн.; крім того, відповідно до п.9.2. договору оренди № 107-06 з орендаря підлягає стягненню пеня у розмірі 52, 60 грн.; враховуючи, що відповідно до пункту 3.3 договору оренди відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату за орендоване приміщення у розмірі 30% - балансоутримувачу даного приміщення, то суд дійшов висновку, що вимоги 3-ої особи в частині стягнення 832 грн. 58 коп. по оплаті орендної плати за період з 10.06.2006 по 31.08.2006 також підлягають задоволенню; оскільки відповідачем не надані докази сплати заборгованості за договором № 17/032-К про компенсацію витрат балансоутримувача на комунальні послуги, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 52,76 грн. боргу по сплаті компенсаційних витрат; в частині стягнення 44,16 грн. пені за прострочення сплати орендної плати господарським судом в позові 3-й особі відмовлено, в зв'язку з тим, що із тексту договору оренди № 107-06 від 09.06.2006 вбачається, що 3-я особа не є стороною за вказаним договором, тобто між 3-ю особою та відповідачем відсутні письмові домовленості щодо визначення розміру та сплати пені.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2007 у справі № 8/308/28 повністю з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та залишити позов Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” без розгляду.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник вказує на те, що передача об'єкта оренди здійснювалась в офісі позивача і орендар був позбавлений права навіть оглянути приміщення, в зв'язку з чим не мав можливості переконатись у справності речі в присутності наймодавця. Згідно з табл. 2.3. „Звіту про оцінку майна” в оренду передавалось майно з системою індивідуального опалення та центрального газопостачання, натомість, як випливає з акту обстеження технічного стану будівлі, передано приміщення лише з електропостачанням.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору № 17/032-К про компенсацію витрат балансоутримувача оплата витрат на електроенергію повинна компенсуватися згідно з показниками електролічильника, який відсутній, що вказує на незадовільний стан обладнання; відсутність рахунків за електропостачання від балансоутримувача свідчить про те, що відповідач ніколи не користувався зазначеним приміщенням, також та обставина, що ключі від орендованого приміщення наймачу не передавались до самого моменту розірвання договору свідчить про те, що останній не міг користуватися нежитловим приміщенням з незалежних від нього причин, тому орендна плата не може стягуватись, але вищезазначена обставина не знайшла правової оцінку в рішенні суду першої інстанції.
Також скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом не досліджена та обставина, що позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору підписана не уповноваженою на те особою, в той час як відповідно до пункту 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, що судом зроблено не було.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на наступне: за умовами договору оренди № 107-06 від 09.06.2006 орендодавець за актом приймання - передачі передає, а орендар приймає у платне строкове орендне користування нерухоме майно; актом приймання-передачі підтверджується факт передачі приміщення; вказаним актом приймання-передачі та актом обстеження даного приміщення від 27.03.2006, які підписані орендарем без зауважень, також підтверджується, що приміщення знаходиться в задовільному стані, придатному для використання; отже, даний факт спростовує твердження апелянта про те, що він був позбавлений права оглянути орендоване приміщення та про те, що майно перебувало в неналежному стані; крім того, позивач зазначає, що між сторонами було оформлено угоду про розірвання договору оренди № 107-06 від 09.06.2006 за взаємною згодою сторін з 01.09.2006, повернення орендованого майна було оформлено відповідним документом - актом приймання-передачі від 31.08.2006, підписаним сторонами; однак, це не означає, що орендар - ПП ОСОБА_1. не повинна виконувати свої зобов'язання, які виникли під час дії договору, а саме, стосовно оплати заборгованості по орендній платі та нарахованій пені за несвоєчасну її сплату, оскільки нормами ст. 631 ЦК України передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору; таким чином, позивач стверджує, що несплата орендної плати та пені з боку відповідача є порушенням вимог чинного законодавства України, також всі посилання відповідача на те, що останній не користувався і не міг користуватись орендованим майном з вини позивача та третьої особи є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
Українське державне підприємство поштового зв'язку „Укрпошта” у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2007 у справі № 8/308/28 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1без задоволення, зокрема зважаючи на те, що прийняте рішення є законним та обґрунтованим.
Через канцелярію суду надійшов лист від позивача від 09.02.2008, в якому останній просить суд розглядати дану справу за відсутності представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області за наявними доказами у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України його належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 11.01.2008, а саме рекомендованого листа за № 374417, згідно з яким була надіслана ухвала Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2007 у справі № 8/308/28 про порушення апеляційного провадження, та відмітка канцелярії апеляційного господарського суду, здійснена на зворотному боці ухвали про відкладення розгляду справи від 29.01.2008 згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 за № 75.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представника третьої особи з самостійними вимогами, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
09.06.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, за договором орендодавець, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, за договором орендар, укладено договір оренди № 107-06 нерухомого майна (далі по тексту - договір), що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно нежитлових приміщень будівлі відділення поштового зв'язку площею 64,1 кв. м., за адресою:АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Чернігівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта”.
Згідно із пунктом 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.
Передача майна в оренду здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі майна, який підписується сторонами одночасно з цим договором за погодженням з балансоутримувачем (пункт 2.2 договору).
Позивач та відповідач погодили розмір орендної плати, яка, як вбачається із п. 3.1. договору оренди, визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2006 604,62 грн.; орендна плата за перший місяць оренди - червень 2006 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень 2006.
Згідно із пунктом 3.3 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
23.11.2006 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області звернулося до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_11165,62 грн. боргу по оплаті орендної плати за період з 09.06.2006 по 31.08.2006 за користування орендованим приміщенням. Підставою для звернення до суду стало невиконання відповідачем в період з 09.06.2006 по 31.08.2006 своїх договірних зобов'язань по сплаті орендної плати за орендоване приміщення, що призвело до утворення заборгованості.
Господарський суд першої інстанції своїм рішенням від 18.01.2007 у справі № 8/308/28 повністю задовольнив позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області. Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, що у спірний період, а саме: за період з 09.06.2006 по 31.08.2006 відповідач, в порушення умов договору оренди, не виконав основного обов'язку орендаря, орендні платежі повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 1165,62 грн.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав умов договору оренди по сплаті орендних платежів, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1165,62 грн. є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги позивача не обмежувались стягненням основної заборгованості, позивач також просив суд стягнути з відповідача відповідно до п. 3.5 договору, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України пеню у розмірі 52,60 грн. за період з 10.06.2006 по 20.11.2006.
Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача 52,60 грн. пені відповідно до проведеної судом перевірки правильності розрахунку позовних вимог в заявленій частині.
Апеляційний господарський суд погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, оскільки позовні вимоги позивача в частині стягнення пені є нормативно обґрунтованими та відповідають умовам договору оренди.
Українське державне підприємство поштового зв'язку „Укрпошта” на підставі ст. 26 ГПК України також звернулось до місцевого господарського суду в якості третьої особи з самостійними вимогами з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. про стягнення 832,58 грн. заборгованості з орендної плати та 52,76 грн. заборгованості за витрати на утримання об'єкта оренди та комунальні послуги згідно з договором № 17/032-К, крім того 44, 16 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за договором оренди за період з 09.06.2006 по 31.08.2006.
Позовні вимоги 3-ої особи в частині стягнення орендної плати обґрунтовані тим, що на підставі пункту 3.3 договору оренди від 09.06.2006 № 107-06 орендар зобов'язався сплачувати 30% орендної плати балансоутримувачу.
Враховуючи, що пунктом 3.3 договору оренди передбачено сплату 30% орендної плати балансоутримувачу, то останній виставив відповідачу рахунки на оплату орендної плати, а саме: № 427 від 30.06.2006 на суму 221,92 грн.; № 475 від 31.07.2006 на суму 305,33 грн.; № 538 від 31.08.2006 на суму 305,33 грн., всього на суму 832,58 грн.
Матеріали справи свідчать, що 09.06.2006 між Українським державним підприємством поштового зв'язку „Укрпошта” та Приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 17/032-К на компенсацію витрат балансоутримувача на комунальні послуги за договором оренди № 107-06 від 09.06.2006.
Відповідно до пункту 2.1.1 вищезазначеного договору відповідач зобов'язався компенсувати 3-ій особі витрати на утримання приміщень та комунальних послуг.
Перерахування компенсації витрат проводиться субспоживачем щомісячно до 25 числа місяця наступного за звітним (пункт 2.1.1 договору).
В свою чергу споживач, згідно із пунктом 2.2.2 договору, зобов'язався надавати рахунки на компенсацію витрат відповідно до пункту 2.1.1.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Частина 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 29.01.2008 зобов'язав надати третю особу: рахунки-фактури № 427 від 30.06.2006, № 475 від 31.07.2006, № 538 від 31.08.2006, на підставі яких здійснюється розрахунок заборгованості та докази їх надсилання (вручення) відповідачу; відповідача - докази сплати виставлених третьою особою рахунків-фактур № 427 від 30.06.2006, № 475 від 31.07.2006, № 538 від 31.08.2006 на підставі договору № 17/031-К від 09.06.2006.
На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду 3-я особа надала рахунки-фактури № 427 від 30.06.2006, № 475 від 31.07.2006, № 538 від 31.08.2006, які виставлені на підставі договору оренди, та рахунки-фактури № 315 від 21.07.2006, від 10.08.2006 № 351, від 11.09.2006 № 389, які були виставлені на підставі договору № 17/031-К від 09.06.2006, а також докази їх надсилання (вручення) відповідачу.
Відповідач на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 29.01.2008 не надав доказів сплати 3-ій особі виставлених рахунків, тобто будь-якими належними та допустимими доказами не підтвердив факт сплати заборгованості як за договором оренди, так і за договором № 17/032-К на компенсацію витрат балансоутримувача.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Апеляційний господарський суд, перевіривши надані 3-ою особою, а також наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що відповідач, всупереч вищенаведеним нормам та умов договору оренди, договору № 17/032-К на компенсацію витрат балансоутримувача протягом періоду з 09.06.2006 по 31.08.2006 не виконував свого обов'язку по своєчасній та в повному обсязі оплаті орендних платежів та витрат на утримання орендованого майна, а тому погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог 3-ої особи в частині стягнення 832,58 грн. заборгованості з орендної плати та 52,76 грн. заборгованості за витрати на утримання об'єкта оренди та за комунальні послуги.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду також погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь 3-ої особи 44.16 грн. пені за прострочення сплати орендної плати, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, тобто розмір пені повинен бути погоджений сторонами в договорі, однак 3-я особа не є стороною за договором оренди, а тому в останньої відсутні підстави для нарахування пені на підставі пункту 3.5 договору оренди від 09.06.2006 № 107-06, за яким вона не є стороною.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що передача об'єкта оренди здійснювалась в офісі позивача і орендар був позбавлений права навіть оглянути приміщення, в зв'язку з чим не мав можливості переконатись у справності речі в присутності наймодавця не можуть бути прийняті до уваги апеляційним господарським судом, враховуючи наступне.
Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення будівлі поштового відділення, яке розташоване за адресою:АДРЕСА_1 від 09.06.2006, підписаного представником орендодавця, орендарем та погоджено з балансоутримувачем (арк. с. 91).
Із змісту вказаного акту вбачається, що: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення будівлі відділення поштового зв'язку загальною площею 64,1 кв. м., що знаходиться на балансі Чернігівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” і розташоване за адресою:АДРЕСА_1; приміщення знаходиться у задовільному стані, придатному для використання, зазначеному в акті обстеження від 27.03.2006.
При цьому в акті обстеження від 27.03.2006 (арк. с. 13) комісією, членом якої був і Приватний підприємець ОСОБА_1., встановлено, що стан приміщення, яке передається в оренду, задовільний і воно придатне для здачі в оренду, приміщення не потребує ремонту.
Угодою про розірвання договору оренди № 107-06 від 09.06.2006 нерухомого майна, яке належить до державної власності від 28.08.2006 (арк. с. 92) сторони за взаємною згодою домовились про розірвання з 01.09.2006 договору оренди № 107-06 від 09.06.2006 та передбачили, що договір про розірвання вступає в силу з дати підписання сторонамм акту приймання-передачі орендованого майна.
31.08.2006 між сторонами за договором оренди був підписаний акт приймання-передачі з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, яке розташоване за адресою:АДРЕСА_1.
З огляду на вищенаведене колегія суддів не може погодитися і з твердженням відповідача про те, що він повинен бути звільнений від сплати орендної плати, в зв'язку з тим, що йому ключі від орендованого приміщення не передавались до самого моменту розірвання договору, а тому він не міг користуватися нежитловим приміщенням з незалежних від нього причин.
Посилання скаржника на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом не досліджена та обставина, що позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору підписана не уповноваженою на те особою, в той час як відповідно до пункту 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, не може бути прийняте до уваги з врахуванням наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Як вбачається із тексту позовної заяви Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” позовна заява підписана директором Чернігівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” ОСОБА_2на підставі довіреності Генерального директора Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта”
ОСОБА_3. від 24.12.2004 (див. арк. с. 72), що узгоджується із приписами ст. 54 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Господарський суд Чернігівської області вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст.43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2007 у справі № 8/308/28 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи № 8/308/28 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді