Справа № 22-5720/ 2006 р.                               Головуючий в 1 інстанції - Принцевська Н.М.

Категорія - 32                                                                Доповідач - Могутова Н.Г.

УХВАЛА іменем     України

17 серпня 2006 року в складі:

Апеляційний суд Донецької області

головуючого       Висоцької В.С.

суддів                 Осипчук О.В.,

Могутової Н.Г. при секретарі      Таранець В.О.

за участю: позивача ОСОБА_2., відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна та визнання права власності на 1/2 частину майна, витребування майна з чужого незаконного володіння та зучтрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від ІЗ квітня 2006 року, яким ночов ОСОБА_2 задоволено частково: проведено розподіл майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на килимові доріжки, вентилятор, всього на суму 276 грн.; визнано за ОСОБА_1 право власності на супутникову антену, телевізор „Грюндік", люстру, налає, плиту газову, сантехніку, всього на суму 2590 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок вартості спільно нажитого майна 3087 грн. Суд зобов"язав ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 аудіомагнітолу „Шарп" вартістю 300 грн. В частині вимог ОСОБА_2 про витребування у ОСОБА_1 радіотелефону „Сенао" відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна та витребування майна у ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог і повністю задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з"ясував обставини, що мають значення по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 1996 року проживали сумісно у фактичних шлюбних відносинах, 5 червня 2004 року зареєстрували шлюб. За час спільного проживання сторони придбали майно на загальну суму 7 і 76 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від ІЗ квітня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: проведено розподіл майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на килимові доріжки, вентилятор, всього на суму 276 грн.;   визнано за ОСОБА_1 право власності на супутникову антену, телевізор „Грюндік", люстру, палас, плиту газову, сантехніку, всього на суму 2590 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок вартості спільно нажитого майна 3087 грн. Суд зобов'язав ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 аудіомагнітолу „Шарп" вартістю 300 грн. В частині вимог ОСОБА_2 про витребування у ОСОБА_1 радіотелефону „Сенао" відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна та витребування майна у ОСОБА_2 відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання. Належить їм на праві спільної сумісної власності. Якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Поширюються положення глави 8 СК України.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторони за час сумісного проживання придбали майно, що є їх спільною власністю і кожна із сторін має право на 1/2 другу частину цього майна, з урахуванням того, у кого залишилось це майно, суд правильно вирішив питання про розподіл цього майна.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування матеріального права при відмові в задоволенні його позовних вимог, не ґрунтуються на законі і спростовуються матеріалами справи, оскільки ним не надано переконливих доказів того, що у ОСОБА_2 знаходяться належні йому ювелирні вироби, а також, що він на власні кошти придбав комп'ютер, в"язальну машину і зідеомагнітофон і це майно є його особистою власністю.

Висновок суду ґрунтується на доказах, які повно, всебічно і об"єктивно перевірені в судовому засіданні і законні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Судом першої інстанції повно та всебічно з"ясовані усі обставини по справі, зібрані докази, дана належна правова оцінка і суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 і відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суп і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.                          

Керуючись ст.ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: