Справа № 2-А-3338/2009/1231
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2009р. суддя Стаханівського міського суду Луганської області Юрченко І.М., розглянувши у приміщенні суду м. Стаханова у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Стаханові про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, стягнення заборгованості з виплат підвищень до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,
ВСТАНОВИВ:
21.08.09р. позивач звернувся з позовом до суду, зазначивши, що він має статус дитини війни, оскільки народився у 1938році. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06р. пенсія йому має бути підвищена на суму, що становить 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Однак УПФ України у м. Стаханові таке підвищення не призначає і не виплачує. Позивач заявив вимогу про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення з нього на нього зобов’язання зробити перерахунок пенсії за періоди з 01.01.06р. довічно.
Відповідачем надано письмові заперечення за позовом, у яких зазначено, що ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.06р. передбачає підвищення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) на 30 % мінімальної пенсії за віком за рахунок Державного бюджету України. Статтею 7 того ж Закону визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України будь-які видатки Держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом України про Державний бюджет. Законом „Про Державний бюджет України на 2006р." дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" на 2006р. зупинено. Законом України „Про Державний бюджет України на 2007" та, аналогічно, Законами України „Про державний бюджет України на 2008рік" дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" зупинено та визначено, що підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" особам, які є інвалідами (крім тих, на кого поширюється дія Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") проводиться у розмірі 50 % надбавки, встановленої для учасників війни. Законом України „Про державний бюджет України на 2009рік" жодних змін стосовно цього питання не було встановлено. Норми, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України. Крім того позивач у справі пропустив визначений ст.99 КАС України річний строк для звернення до суду.
У судове засідання позивач та представник відповідача не з’явилися. Позивач надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, відповідач просив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому враховує наступне:
Посвідченням пенсіонера (ар.с.8), довідкою УПСЗН Стахановської міської ради №11697 від 12.08.2009р.(а.с.16) та паспортом (ар.с.6-7) підтверджено, що позивач є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни».
Той факт, що позивач зверталася до управління Пенсійного фонду України у м. Стаханові Луганської області з заявою про перерахунок доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01.01.06р. і їй було у цьому відмовлено відповідачем визнається і підтверджується копією заяви та відповіді (ар.с.9, 10).
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р., що набрав чинності 01.01.06р., Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.05 №3235-ІУ, «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489, «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107, «Про Державний бюджет України на 2009рік» від 26.12.08р. №835-УІ. Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006р. зупинено Законом України „Про державний бюджет України на 2006р."
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня 380 грн., з 1 квітня 406 грн.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Ст. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», текст статті 6 було викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни — на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення статті 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким була змінена стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратило чинність, як таке, що є неконституційним.
Ст.152 Конституції України визначено, що закони та інші правові акти визнаються неконституційними повністю або в окремій частині за рішенням Конституційного Суду України. Закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення щодо конституційності відповідної норми Закону „Про державний бюджет України на 2006р." Конституційним Судом України не приймалося. Законом України „Про державний бюджет України на 2009рік" №835-УІ від 26.12.08р. (статтею 54 Закону) установлено у 2009році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом „Про державний бюджет України на 2009р." та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Рішення щодо конституційності зазначеної норми Конституційним Судом України не приймалося, а отже розмір підвищення до пенсії особі, яка має статус „Дитина війни" у 2009р. має визначатися відповідно до розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд вважає, що на увагу заслуговують доводи позивача про те, що відповідач зобов’язаний був сплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31.12.08р. Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення за судовим захистом, суд враховує, що ст.99, 100 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною. Досудовий порядок врегулювання спору (звернення до вищестоящої по відношенню до відповідача установи зі скаргою) позивач у справі не використовував. Оскільки платежі є періодичними: щомісячними, то річний строк (з місяця останнього платежу перед зверненням до суду) обмежується липнем 2008р. Позивач просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише після висвітлення відповідних питань у засобах масової інформації та з відповіді начальника Управління Пенсійного Фонду України у м. Стаханові. Оцінюючи доводи позивача у цій частині, суд вважає, що підстав для визнання причини пропуску строку поважною немає. При цьому суд виходить з того, що об’єктивно нічого не заважало позивачеві у справі звернутися до УПФ за роз’ясненням раніше, до того ж, відповідно до ст.57 Конституції України усі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян підлягають обов’язковому оприлюдненню і оприлюднюються, що є обставиною загальновідомою і, відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, не потребує доказування. Відповідач у справі наполягає на відмові у позові саме з причини пропуску строку, тому суд, беручи до уваги заперечення у цій частині, вважає, що вимоги підлягають задоволенню з липня по грудень 2008р. включно. Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ №2 від 06.03.2008р. у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Разом з тим суд бере до уваги, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України будь-які видатки Держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом України про Державний бюджет України. Обов’язком відповідача у справі є нарахування відповідних сум та виплата їх за рахунок коштів Державного бюджету, а тому стягнення суми з відповідача у справі є неможливим.
Що стосується вимог, які зачіпають майбутні виплати, суд вважає, що підстав для покладення на відповідача зобов’язання зробити перерахунок та підвищити розмір пенсії на 30 % від мінімального розміру пенсії за віком на весь час, протягом якого така пенсія позивачеві у справі буде виплачуватися, немає. При цьому суд виходить з того, що немає підстав вважати, що у майбутньому на законодавчому рівні правовідносини між сторонами будуть вирішуватися тим чином, про який зазначає позивач.
Стосовно вимог позивача щодо негайного виконання вимог за цим позовом, суд зазначає, що статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина і негайному виконанню постанова не підлягає.
Щодо питання виконання даної постанови, то дане питання вирішується у порядку виконавчого провадження.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд бере до уваги що сторони звільнені від сплати судового збору (Рішення Стахановської міськради від 29.05.09р.).
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України „Про державний бюджет України на 2006рік" від 20.12.05 №3235-ІУ, „Про державний бюджет України на 2007рік" від 19.12.06 №489-У, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009р.» від 26.12.08 №835-УІ, „Про державний бюджет України на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 №107-УІ, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду у м. Стаханові щодо не сплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 01.07.08р. по 31.12.08р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області нарахувати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 %) мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01.07.2008р. по 31.12.08р.
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів по тому.