Справа № 2-А-3333/2009/1231

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Юрченко І.М.., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень незаконною та стягнення недоплаченої щорічної допомоги, третя особа у справі Головне Управління Державного казначейства України у Луганській області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду 21.08.09р. і зазначив, що він є ветераном - учасником війни та має право на отримання щорічно до 5 травня допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму, однак відповідач здійснює виплати у меншому розмірі. Загалом за 2004, 2007 та 2008р.р. йому недоплачено щорічної допомоги на суму 3374грн.21коп..

Відповідачем позов не визнано, надано письмові заперечення у яких зазначено, що нарахування щорічної одноразової допомоги провадилося у межах бюджетних асигнувань. Крім того, позивачем пропущено визначений ст.99, 100 КАС України строк на звернення до суду.

Третьою особою надано за позовом письмові заперечення. Позов визнано безпідставним оскільки виплати здійснено у межах бюджетних асигнувань відповідно до діючого законодавства України. Крім того, позивач пропустив строк на звернення до суду за захистом прав, визначений ст.99, 100 КАС України.

Позивач надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності.

Представник відповідача, суб’єкта владних повноважень у судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у відсутності свого представника.

Третя особа надала заяву про розгляд справи у відсутності свого представника.

Враховуючи той факт, що сторони просили суд розглянути справу у їх відсутності, суддею прийняте рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступного:

Суд вважає доведеним, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, ця обставина підтверджена ксерокопією Посвідчення на ар.с.4 та паспорту на ар. с.З. Щодо розрахунків, зроблених позивачем, суд бере до уваги, що вони відповідачем та третьою особою не оспорюються, іх розмір підтверджується відповіддю УПСЗН на звернення ОСОБА_1 (ар.с.7, 8) і на підставі ч.З ст.72 КАС України - вважає доведеним виплату допомоги у тих розмірах, про які зазначено позивачем.

До правовідносин, що склалися, слід застосовувати Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність. Законами «Про Державний бюджет України» на відповідні роки було визначено мінімальний прожитковий мінімум на 2004р. (Закон від 11.05.04 №1704-ІУ) - 284грн 69коп.

Станом на 05.05.07р. розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (Закон від 19.12.06 №489-У зі змінами, внесеними Законом від 15.03.07 №749-У) становив 406грн., а для визначення мінімального розміру пенсії він повинен збільшуватися на один відсоток. Таким чином мінімальній розмір пенсії становив 410грн 06коп. (тобто 406грн. + 4грн 06коп). Розмір мінімального прожиткового мінімуму (мінімальної пенсії за віком) на травень 2008р. було визначено у сумі 481грн. Законом „Про державний бюджет України на 2004р." виплата разової щорічної допомоги у зв’язку із святкуванням Дня Перемоги не передбачалася. Законом „Про державний бюджет України на 2007р."- 55грн. Відповідно до Закону „Про державний бюджет України на 2008р." ця сума Постановою Кабінету Міністрів України №183 від 12.03.08р. була визначена у розмірі 65грн. Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 09.07.07р. №6-рп/07 та від 22.05.08р.№10-рп/2008р визнано таким, що не відповідає Конституції України внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» Законами України „Про державний бюджет України". Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, або окремі їх положення, що визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, дія норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» у частині, що визначає розмір допомоги, яку належить сплачувати щорічно до 5 травня (у розмірі мінімальної пенсії за віком) відновлена відповідно у 2004р. - з 01.12.04р., у 2007р. з 09.07.07р., у 2008р. - з 22.05.08р., а ст.150 Конституції України та ст.9 КАС України визначено, що питання щодо конституційності того чи іншого закону чи іншого правового акту є виключною компетенцією Конституційного Суду України. Позивачеві виплати було здійснено до 5 травня кожного року, у період, коли положення Законів „Про державний бюджет України" на 2004, 2007, 2008р.р. щодо розміру виплати діяли, оскільки на той час не були визнані неконституційними. Крім того, суд враховує, що згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конспшуційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час розв’язання спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

На момент виникнення спірних відносин, а саме дату нарахування і виплати позивачеві органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2004, 2007, 2008 роки» були діючими, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи позивача, про те, що розмір виплаченої йому допомоги не відповідає тому, який мав би бути виплаченим, не можна вважати слушними. Відповідач у справі діяв на підставі закону, у спосіб, визначений законом та у межах своїх повноважень.

Оцінюючи доводи відповідача у частині того, що позивачем пропущено строк для звернення за судовим захистом, суд бере до уваги, що ст. 99, 100 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи діє річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною. Досудовий порядок врегулювання спору (звернення до вищестоящої по відношенню до відповідача установи зі скаргою) позивач у справі не використовував. Позивач просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що він є особою похилого віку, питання порушення прав учасників війни ніде не висвітлювалося, УПСЗН про зменшення обсягу прав його не повідомляло. Суд вважає, що підстав для визнання причини пропуску строку поважною немає. При цьому суд виходить з того, що об’єктивно нічого не заважало позивачеві у справі звернутися до УПСЗН за роз’ясненням раніше, до того ж, відповідно до ст.57 Конституції України усі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян підлягають обов’язковому оприлюдненню і оприлюднюються, що є обставиною загальновідомою і, відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, не потребує доказування. Відповідач у справі наполягає на відмові у позові саме з причини пропуску строку. Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ №2 від 02.03.2008р. у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.

Керуючись ст.6, 94, 99, ч.З ст.122, 158, 159, 161, 162.163 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2004р.», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007р.», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р.», Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 09.07.07р. №6-рп/07 та від 22.05.08р.№10-рп/2008р., Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп, Постановою Кабінету Міністрів України №183 від 12.03.08р. суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у позові до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради про визнання бездіяльності незаконною, стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів по тому - апеляційної скарги.