Справа № 2-1977 за 2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 p.

Стахановський міський суд Луганської області у складі: головуючого: судді Юрченко І.М. при секретарі Скляр М.В.,

за участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Стахановського міського суду Луганської області із позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наказом №30/к від 01.04.2009р. він був звільнений з посади заступника директора ДВАТ «Стахановпромтранс».

В порушення ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачувалась не регулярно та не в повному обсязі. На момент звільнення заборгованість по заробітний платі складала 26248грн.26коп.

В порушення ст.116 КЗпП України в день звільнення розрахунок підприємство з ним не здійснило.

Його середній заробіток відповідно до довідки виданої підприємством становить 3167грн.92коп. Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивач вважав, що відповідач повинен сплатити йому 9503, 76грн. - заробіток за три місяці затримки виплати заробітної плати.

Крім того позивач зазначив, що у зв’язку з невиплатою йому заробітної плати йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що 30.04.2009р. він отримав травму ока і йому терміново були потрібні гроші на лікування, які він вимушенпий був просити у інших людей. Це призвело до моральних страждань. Розмір моральної шкоди оцінив у 1500грн., які просив стягнути з відповідача. Також просив стягнути заборгованість із заробітної плати в сумі 26248грн.26коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за три місяці в сумі 9503 грн. 76коп.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обгрунтувавши їх доводами, викладеними у позові. Додатково пояснив, що у зв’язку з невиплатою заробітної плати він для забезпечення себе та родини вкрай необхідним постійно змушений був займати гроші у знайомих, що принижувало його гідність. Крім того, 30.04.2009р. він отримав травму ока, у зв’язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні в Луганській обласній клінічній лікарні з 30.04.2009р. по 15.05.2009р., а потім ще лікувався амбулаторно, що підтверджено лікарняними листками. Окрім цього, він ще хворіє на цукровий діабет. Маючи на той час нараховану але не сплачену заборгованість із заробітної плати в сумі 26248грн.26коп., не мав можливості придбати необхідні ліки та продукти харчування для поновлення порушеного здоров’я, вимушений був займати необхідні йому для лікування гроші у інших людей, все це спричиняло йому моральні страждання, пригнічувало його гідність.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення, в яких просив справу розглянути за його відсутністю, позовні вимоги позивача визнав частково, а саме в частині стягнення заробітної плати в сумі 26248грн.26коп., в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позов не визнали у зв’язку з тим, що позивач звільнився з роботи в той період, коли підприємство знаходилося у тяжкому фінансовому стані викликаного економічною кризою, в результаті чого заборгованість по заробітній платі по ДВАТ «Стахановпромтранс» на момент звільнення ОСОБА_2 складала 6 місяців. Крім заборгованості по заробітній платі ДВАТ «Стахановпромтранс» мало заборгованість перед Пенсійним Фондом та соцстрахом. Крім того, позивач не попередив адміністрацію підприємства у встановлений термін про своє звільнення.

Заперечення проти стягнення моральної шкоди обгрунтував тим, що на підставі наказу МУП України №188к/к від 07.10.2008р. ОСОБА_2 був призначений виконуючим обов’язки директора ДВАТ «Стахановпромтранс», яким пропрацював до 27.11.2008р., тому заборгованість за вказаний період позивачу була не виплачена з його вини. В своїх запереченнях від 09.09.2009р. також відповідач зазначив, що заробітна плата працівникам підприємства не сплачувалась з причини протиправних дій позивача.

Ознайомившись з запереченнями відповідача позивач зазначив, що вина в погіршенні фінансового стану підприємства була не його, а попереднього директора, що підтверджується перевіркою контрольно-ревізійного управління Мінвуглепрому акт 53-8 від 21.09.2008р., в якому зазначено, що від перевезення вантажів у 2007році Товариство не отримало 6956, 6 тис.грн., за 1 півріччя 2008 року Товариство не отримало дохід від перевезення вантажів на суму 2401, 9тис.грн. Крім того, в акті зазначено, що у 2008 році в інтересах приватної структури з дозволу директора - голови правління ДВАТ «Стахановпромтранс» ОСОБА_3 штучно створені кредитор ТОВ «Енергокапітал», борг якому склав 7800000, 00грн. і дебітор ТОВ «Ресурсенерготрейд», який заборгував 3023363, 0 гривень. В результаті неправомірних дій голови правління - директора ОСОБА_3 значно погіршено фінансовий стан Товариства. В даному акті також зазначено, що підписуючи додаткові угоди на користь приватних структур та з вини голови правління -директора ОСОБА_3 державне товариство не отримало дохід на суму 6260264, 08гривень. Надав до суду наказ Міністерства вугільної промисловості №187-к/к від 06.10.2008р. в якому вказано, що за численні порушення фінансово-господарської діяльності, які встановлені під час проведення ревізії Контрольно-ревізійним управлінням Мінвуглепрому на ДВАТ «Стахановпромтранс» ОСОБА_3 директора - голову правління ДВАТ «Стахановпромтранс» було звільнено із займаної посади, п.8 ст.36 КЗпП України, а позивача призначено тимчасово виконуючим обов’язки директора.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, заперечення відповідача та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового засідання. Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частина 4 зазначеною вище статті Конституції України гарантує кожному громадянину України право на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника, виплата всіх сум, призначених йому при звільненні, проводиться в день його звільнення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах, даний факт також визнається відповідачем, а тому на підставі ч.1 ст.61 ЦПК України вважається доведеним. В день звільнення позивача 01.04.2009р. відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі в сумі 26248грн.26коп., що підтверджено довідкою №01-652 від 01.06.2009р. (а.с 5). Даний факт визнається відповідачем та відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України вважається доведеним.

На підставі ч.1 ст.117 Кодексу законів України про працю в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що належна позивачу сума заборгованості по заробітній платі не була йому виплачена в день звільнення з вини відповідача. Розрахунок середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу, у відповідності до вимог ст. 117 ч.1 Кодексу законів України про працю, наведений позивачем у позовній заяві, підтверджений документально довідкою ДВАТ «Стахановпромтранс» від 10.08.2009р. (а.с.42) і сторонами не оскаржується. Посилання відповідача на те, що позивач не попередив адміністрацію підприємства у встановлений термін про своє звільнення не заслуговує на увагу, бо відповідно до ст. 38 КЗпП України у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу... вихід на пенсію (що мало місце у випадку з ОСОБА_2), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. А в наказі №30/к від 01.04.2009р. про звільнення ОСОБА_2 зазначено, що його звільнено саме у зв’язку з виходом на пенсію, (а.с.4).

Також суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що заробітна плата позивачу не виплачувалась через тяжке фінансове положення підприємства, бо у законодавстві Щ відсутні такі підстави для звільнення підприємства від обов’язку своєчасно виплачувати ; заробітну плату належну робітникові.

Оцінюючи доводи відповідача щодо того, що заробітна плата працівникам підприємства не сплачувалась з причини протиправних дій позивача, суд бере до уваги те, відповідачем не було надано суду документів, складених відповідними органами, яким надано право встановлювати були дії особи протиправними чи ні, які б підтверджували б протиправність дій позивача.

Окрім цього суд бере до уваги те, що попередній директор та голова правління був звільнений за численні порушення фінансово-господарської діяльності, які встановлені під час проведення ревізії Контрольно-ревізійним управління Мінвуглепрому на ДВАТ «Стахановпромтранс», що підтверджено наказом Міністерства вугільної промисловості №187-к/к від 06.10.2008р.

На підставі ст.237-1 КзПП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вивчивши обставини справи суд вважає за необхідне вимоги позивача про стягнення моральної шкоди задовольнити частково в сумі 1000грн., з огляду на наступне. В судовому засіданні встановлено, що у зв’язку з порушенням відповідачем норм законодавства про працю в частині несвоєчасної виплати заробітної плати, були порушені законні права позивача на щомісячне отримання заробітної плати, останній був вимушений прикласти додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини, шукаючи грошові кошти, для забезпечення життєвих потреб, витрат на лікування, що підтверджує перенесені моральні страждання.

Факт того, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Луганській обласній клінічній лікарні з травмою ока в період з 30.04.2009р по 15.05.2009р., а потім лікувався. амбулаторно підтверджується епікризом №5956/584 (а.с.26), в якому також зазначено що позивач має захворювання цукровий діабет, а також листками непрацездатності на ар.с. 33, 34, 35.

Відповідно до п.13 Постанови пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, д невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 26248 грн.26коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 9503грн.76коп., суд вважає, що вони цілком є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір в сумі 367, 52 грн., відповідно до вимог ч.З ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., у відповідності до вимог ч.2 ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області.

Керуючись ст. 38, 115, 116, ст. 117, 237-1 Кодексу законів України про працю; ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, ЦПК України суд, Постановою пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» на користь ОСОБА_2 26248 грн.26коп. - заборгованість по заробітній платі.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» на користь ОСОБА_2 9503грн.76коп. в рахунок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1000грн.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» судовий збір на користь держави в сумі 367, 52 грн.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів по тому - апеляційної скарги.