Справа 22- 5960 Суддя 1 інстанції Реутова В.І.
Категорія 19 Доповідач Бугрим Л.М,
РІШЕННЯ Іменем України
21 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Постолової В.Г. Олейнікова Л.С. При секретарі Іванові В.М.
Розлянувши у відкритому судовому засіданні у м.Донецьку апеляційі скарги ОСОБА_1, відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м.Горлівки на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11 квітня 2006 року ,постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м. Горлівки про стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М.,вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 представника фонду ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи,апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з данним позовом до до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м. Горлівки /далі фонд/ про стягнення моральної шкоди. У заяві позивач вказував на те ,що він працював на шахті імені В.І. Леніна В/О „ Артемвугілля" забійником з 1982 р по 2002 р у шкідливих умовах праці під землею з повним робочим днем. У зв"язку з роботою у шкідливих умовах праці у нього були встановлені два професійних захворювання: :вібраційна хвороба та хронічний бронхіт. Висновком МСЕК у нього по сукупності профзахворювань було встановлно втрату 40% професійної працездатності. Просиів стягути з фонду у відшкодуваня моральної школи спричиненої ушкодженням здоров"я 26560 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11 квітня 2006 року позовні вимоги були задоволені частково . На користь позивача у відшкодування моральної шкоди було стягнуто 6000 грн.
На зазначене судове рішення надійшли апеляційні скарги від позивача та фонда. У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду в частині розміру моральної шкоди змінити та збільшити його до 28 000 грн. посилаючись на те, що судом сума стягнутої моральної шкоди необгрунтованно занижена, судом не враховані надані докази на підтвердження факту спричинення моральної шкоди профзахворюваннями
У апеляційній скарзі фонд просив рішення суду скасувати та відмовити у позові, оскільки позивач не довів факту спричинення моральної шкоди,а окрім того дія закону про стягнення моральної шкоди зупинена на 2006 рік.
У судове засіданя позивач не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Його представник ОСОБА_2 просив рішення суду в частині розміру моральної шкоди змінити та збільшити до 28000 грн.
Представник фонду ОСОБА_3 також підтримував доводи скарги у повному обязі просив рішення суду скасувати та відмовити у позові , оскільки позивач не довів факту спричинення шкоди , а окрім того , Законом України „ Про держаний бюджет України на 2006 р. „ зупинена дія ст. 21,218, п.З ст. 34 Закону України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нащасних випадків на виробництві та профзахворювання України, які спричинили втрату працездатності"
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині розміру моральної шкоди - зміні, апеляційна скарга фонду підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом, першої інстанції встановленого позивач тривалий час працював на шахті у шкідливих умовах під землею з 1982 року по 2002 року. У зв"язку з впливом шкідливих умов на стан здоров"я позивача у нього встановлено два професійні захворювання: вібраційна хвороба та хронічний бронхіт.
Актом розслідування професійних захворювань від 5 грудня 2004 року їх причиною було визначено відсутність ефективних засобів захисту від впливу шкідливих умов праці. / а.с.5-6/.
У відповідності з висновком МСЕК від 7 лютого 2002 року втрата професійої працездатності по кожному з профзахворювань складає по 20 %, а по сукупності профзахворювань складає - 40%.
Із пояснень позивача вбачається, що наявність профзахварювань змусила його змінити спосіб життя, докладати зусиль для його організації, він вимушений тривалий час лікуватись, відчуває слабкість, не може виконувати тяжку фізичну роботу.
За таких обставин, місцевий суд прийшов до обгрунтованного висновку про те ,що у позивача у відповідності з вимогами ст ст. 21,28 Закону України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України, які спричинили втрату прцездатності" виникло право на відшкодування моральної шкоди і доводи апеляційної скарги фонду про те ,що у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
Разом з тим, розмір моральної шкоди, який суд стягнув и на користь позивача є заниженим та не відповідає наданим позивачем доказам щодо втрати 40% працездатності, тому апеляційний суд вважає можливим у відповідності з вимогами ст. 309 ч.І п.З ЦПК України збільшити розмір моральної шкоди до 12 тисяч грн. В іншої частині рішення суду залишити без зміни. Посилання фонду на ст. 77 Закона України « Про державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дія абз.4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей), підпункту (є) п.1 ч.І ст.21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- безпідставні, оскільки , спірні правовідносини виникли під час дії вищезазначеного Закону України , який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни.
Також законом України „ Про державний бюджет на 2006 рік „ не скасована відповідальність Фонду перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, у зв*язку вчим, він не має зворотньої сили.
Таким чином, апеляційний суд не знахоить підстав для задоволення апеляційної скарги фонду.
Керуючись ст ст. 307 ч.п.З 309 ч.І п. 3,313, 314 ч.2, 316 ЦПК України,апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м. Горлівки відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11 квітня 2006 року ,постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м. Горлівки в частині розміру моральної шкоди - змінити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м. Горлівки у відшкодування моральної шкоди 12000 грн./ дванадцять тисяч грн./
В іншій частині рішення суду залишити без зміни. Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців.