Справа №22-7237-2006 Головуючий у 1 інстанції Ясинський О.В.
Категорія Доповідач Олейникова Л.С.,
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2006року Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого судді Бугрим Л.М. ,
Суддів Олейниковій Л.С., Постоловій В.Г., При секретарі Іванові В.М.,
В присутності позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
Розглянув у відкритому судовому засіданні місті Донецьку цивільну справу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Селидівського міського суду Донецької області від 9 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП „Селидоввугілля" про поновлення порушенного права на користування щорічних відпусток,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те,що порушені його права на використання щорічних відпусток. Просив суд визнати недійсними прикази НОМЕР_1 та НОМЕР_2, визнавпга недійсними записи у трудовій книжці,зобов"язати відповідача поновити його право на використання щорічних відпусток,які виникли за період роботи в ДХК „Селидіввугілля" та зобов"язати відповідачів анулювати незаконно нараховану йому грошову компенсацію за невикористані їм щорічні відпустки та провести залік незаконно виплаченої грошової компенсації у розмірі 2126 грн.99 коп в рахунок заборгованості компенсації втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням строків її виплати..
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29 серпня 2005 року позов ОСОБА_1 до ДП „Селидіввугілля" про поновлення порушеного права на використання щорічних відпусток-задоволено частково.
Прикази НОМЕР_1 та НОМЕР_2 визнані недійсним ,зобов"язавши ДП „Селидіввугілля"внести відповідні зміни у трудовій книжці ОСОБА_1, ДП „Селидіввугілля" зобов"язано надати право ОСОБА_1 на використання щорічних відпустокдкі виникли за період роботи в ДХК „Селидіввугілля". .'
В задоволенні вимог позивача про залік незаконно виплаченої грошової компенсації у розмірі 2126 грн.99 коп в рахунок заборгованості компенсації втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням строків її виплати відмовлено.
19 грудня 2005 року ДП „Селидіввугілля" звернулося до суду з заявою про роз"яснення судового рішення.
Ухвалою Селидівського міського суду від 16 січня 2006 року заяву ДП „Селидіввугілля" про роз"яснення рішення задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2006 року ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 16 січня 2006 року скасовано,передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог процесуального законодавства.
16 травня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про прийняття додаткового рішення.
Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 9 червня 2006 року заява ОСОБА_1 задоволена частково та ДП „Селидіввугілля" зобов"язаний надати право ОСОБА_1 на використання щорічної відпустки за період з 28 .09.98 року по 29 .08.2003 р,у тому числі за 1998 рік-7 діб за 1999 рік-28 діб,за 2000 -29 діб,за 2001 рік-34 доби,за 2002 рік-28 діб,за 2003 рік -18 діб,зобов"язано ДП „Селидіввугілля" провести оплату не використаних ОСОБА_1 відпусток по мірі їх надання з урахуванням тогодцо ОСОБА_1 вже виплачено 150 грн.за 7 днів відпустки 1998 року,700 грн за 28 днів відпустки за 1999 рік,725 грн за 29 днів відпустки за 2000 рік,850 грн за 34 дні відпустки за 2001 рік,700 грн за 28 днів відпустки за 2002 рік,450 грн за 18 днів відпустки за 2003 рік.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про анулювання виплаченою йому компенсації за невикористану відпустку та відшкодування витрат понесених позивачем та його представником ,пов"язаних з явкою до суду.
Постановляючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про право на використання щорічної відпустки не ухвалено основним рішенням.
Не погодившись з додатковим рішенням ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій він просить додаткове рішення Селидівського міського суду від 9 червня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення,.котрим його позовні вимоги задовольнити .
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав,що судом допущено протиріччя.,бо в основному рішенні суд зробив висновок про те,що за ним зберігається право на щорічні відпустки,а в додатковому рішенні використав статтю 81 КЗпП ,яка регулює правовідносини у випадку переводу на інше підприємство., судом не прийнято до уваги численні порушення відповідачем при виплаті компенсації за невикористані відпустки. Додаткове рішення про оплату невикористованих відпусток з урахуванням раніше виплаченої компенсації протирічить рішенню суду від 29 серпня 2005 року,котрим відмовлено в задоволенні позову про проведення заліку вищевказаної компенсації в рахунок заборгованості по зоробітній платі та потяне порушення трудового законодавства. .В матеріалах цивільної справи є довідки ДП „Селидіввугілля" про суму нарахованої компенсації 3600 грн та сумі виплаченої компенсації 2126 грн.99 коп,між тим в додатковому рішенні суд вказав суму нарахованої компенсації в розмірі 3600 грн,що на 1473 грн.01 коп більше..Судом не вирішено питання про повернення йому різниці між утриманим податком 685 грн.55 коп та необхідної суми 468 грн. його вимоги про анулювання незаконно нарахованої грошової компенсації за невикористанну їм відпустки.Судом не розглянуто питання про повернення йому витрат ,пов"язаних з явкою до суду в розмірі 1262 грн.29 коп,в тому числі проїзні документи 264 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі і просили її задовольнити,скасувати рішення суду та постановити нове рішення,котрим задовольнити вимоги позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився,про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю -доповідача ,позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи,вважає,що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Згідно статті ст.220 ЦПК України суд,що ухвалив рішення,може за заявою осіб,які беруть участь у справі,чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення,якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги,з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення,не ухвалено рішення.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1976 року „Про судове рішення" із змінами,внесеними згідно з Постановми Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 квітня 1981 року ,№13 від 25 грудня 1992 року,№15 від 25 травня 1998 року роз"яснено,що додаткове рішення може бути постановлено лише у випадках,передбачених ст.214 ЦПК України, і не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права і обов"язки осіб,які не брали участі у справі.
Із матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення права на користування чергових відпусток.
Просив суд визнати недійсними прикази НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відносно його переводу,визнавши недійсними записи у трудовій книжці відносно цього,зобов"язати відповідача поновити його право на використання щорічних відпусток,які виникли за період роботи в ДХК „Селидіввугілля" та зобов"язати відповідачів анулювати незаконно нараховану йому грошову компенсацію за невикористані їм щорічні відпустки та провести залік незаконно виплаченої грошової компенсації у розмірі 2126 грн.99 коп в рахунок заборгованості компенсації втрати
частини заробітної плати у зв"язку з порушенням строків її виплати.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29'серпня 2005 року,яке набрало чинності, позов ОСОБА_1 до ДП „Селидіввугілля" про поновлення порушеного права на використання щорічних відпусток-задоволено частково.
Прикази НОМЕР_1 та НОМЕР_2 визнані недійсним ,ДП „Селидіввугілля"зобов"язані внести відповідні зміни у трудовій книжці ОСОБА_1, ДП „Селидіввугілля" зобов"язано надати право ОСОБА_1 на використання щорічних відпусток,які виникли за період роботи в ДХК „Селидіввугілля" .
В задоволенні вимог позивача про залік незаконно виплаченої грошової компенсації у розмірі 2126 грн.99 коп в рахунок заборгованості компенсації втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням строків її виплати відмовлено.
Згідно статті 24 Закону України „Про відпустки" від15 листопада 1996 року із змінами і доповненнями,внесеними Законами України від 2 листопада 2000 року №2073-Ш,від 6 лютого 2003 року №490-!У,від 10 липня 2003 року №1096-1У... від 2 червня 2005 року №2622-1У та ст. 83 КЗпП України грошова компенсація за всі не використані працівником відпустки виплачується тільки у разі звільнення працівника,суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про зобов"язання ДП „Селидіввугілля" надати право позивачу на використання щорічних відпусток за період з
1998 року по 2003-року.
Між тим,постановляючи додаткове рішення,суд першої інстанції помилково посилався на ст. 81 КЗпП України про право на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи,бо вище вказаним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29 серпня 2005 року,яке набрало чинності встановленого позивач не переводився на інше місце роботи.
Зобов"язавши надати право ОСОБА_1 на використання щорічної відпустки за період з 28 .09.98 року по 29 .08.2003 р,у тому числі за 1998 рік-7 діб за 1999 рік-28 діб,за 2000 -29 діб,за 2001 рік-34 доби,за 2002 рік-28 діб,за 2003 рік -18 діб,суд першої інстанції зобов"язав ДП „Селидіввугілля" провести оплату не використаних ОСОБА_1 відпусток по мірі їх надання з урахуванням того,що ОСОБА_1 вже виплачено 150 грн.за 7 днів відпустки 1998 року,700 грн за 28 днів віджпустки за 1999 рік,725 грн за 29 днів відпустки за 2000 рік,850 грн за 34 дні відпустки за 2001 рік,700 грн за 28 днів відпустки за 2002 рік,450 грн за 18 днів відпустки за 2003 рік.
Разом з тим, рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29 серпня 2005 року встановлено ,що грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки складає 2126 грн.99 коп. ~
Оскільки у позивача ОСОБА_1 не виникло право на компенсацію за невикористані відпустки за період 28 вересня 1998 року по 29 серпня 2003 року,то сума нарахованої і виплаченої йому компенсації в розмірі 3600 грн підлягає поверненню підприємству на підставі ст. 127КЗпП України.
З урахуванням викладеного,апеляційний суд вважає,що додаткове рішення в частині зобов"язань ДП „Селидіввугілля" провестиоплату не використаних ОСОБА_1 відпусток по мірі їх надання з урахуванням того,що ОСОБА_1 вже виплачено 150 грн.за 7 днів відпустки 1998 року,700 грн за 28 днів відпустки за 1999 рік,725 грн за 29 днів відпустки за 2000 рік,850 грн за 34 дні відпустки за 2001 рік,700 грн за 28 днів відпустки за 2002 рік,450 грн за 18 днів відпустки за 2003 рік.слід скасувати в чистині того,що позивачеві ОСОБА_1 вже виплачено та зообов"язати ОСОБА_1 повернути компенсацію за не використані щорічні відпустки .
Відносно вимог позивача про анулювання незаконно нарахованої грошової компенсації за невикористані позивачем щорічних відпусток,апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову ,бо аналювання не передбачено діючим трудовим законодавством.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат понесених позивачем та його представником ,пов"язаних з явкою до суду не були заявлені позивачем в установленому законом порядку при розгляді справи та ухвалення основного рішення ,з приводу цього сторони не давали докази і не давали пояснення,суд першої інстанції правильно прийшов до висновку в додатковому рішенні про відмову в цій частині вимог позивача.
Відповідно до ч.1 п.4 ст.309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або змінює рішення,якщо порушені або неправильно застасовані норми матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.3,309 ч.1 п.4,313,314 ч.2 п.1,316 ЦПК України ,апеляційний суд
ВИРІШИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Селидівського міського суду Донецької області від 9 червня 2006 року в частині зобов"язання ДП „Селидіввугілля" провести оплату не використаних ОСОБА_1 відпусток по мірі їх надання з урахуванням того,що ОСОБА_1 вже виплачено 150 грн.за 7 днів відпустки 1998 року,700 грн за 28 днгазідпустки за 1999рік,-725трнза29 днів відпустки за 2000 рік,850 грн за 34 дні відпустки за 2001 рік,700 грн за 28 днів відпустки за 2002 рік,450 грн за 18 днів відпустки за 2003 рік скасувати в частині „з урахуванням того,що ОСОБА_1 вже виплачено 150 грн.за 7 днів відпустки 1998 року,700 грн за 28 днів віджпустки за 1999 рік,725 грн за 29 днів відпустки за 2000 рік,850 грн за 34 дні відпустки за 2001 рік,700 грн за 28 днів відпустки за 2002 рік,450 грн за 18 днів відпустки за 2003 рік.
Зобов"язати ОСОБА_1 повернути незаконно перераховані на його ім"я підприємством ДП „Селидіввугілля" 3600/три тисячі шістьсот/ гривень в рахунок компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з 28 вересня 1998 року по 29 серпня 2003 рік.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення,може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Голов