Справа № 2-4938/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"05" жовтня 2011 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:  

                                                  головуючого судді -     Макарчук В.В.

                                                  при секретарі          -     Абросімові О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

В С Т А Н О В И В:

        У вересні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.11.2002 року між ним та відповідачкою у справі ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім’ї, актовий запис № 2804. Від шлюбу мають малолітню дитину –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

        Позивач стверджував, що подружнє життя з відповідачкою не склалось, у них різні погляди на подружнє життя, між ними часто виникають непорозуміння, внаслідок чого подальше збереження сім’ї є неможливим. ОСОБА_1 зазначив, що з ОСОБА_2 вони не мешкають разом більше року, шлюбно-сімейних стосунків не підтримують, не ведуть спільного господарства. Позивач просив суд розірвати шлюб, укладений 29.11.2002 року між ним та ОСОБА_2

        У судовому засіданні позивач підтримав позов, пояснив, що подальше збереження шлюбу з відповідачкою не можливе, уточнивши, що з ОСОБА_2 він не проживає з вересня 2010 року, просив позов задовольнити та не надавати будь-яких строків на примирення.

        Відповідач у судовому засіданні позов визнала, пояснила, що подружнє життя з позивачем не склалось, разом вони не мешкають, шлюбно-сімейних стосунків не підтримують, не ведуть спільного господарства, вважає, що сім’ю зберегти не можливо і просила не надавати будь-яких строків на примирення.

        Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.   

        Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім’ї, актовий запис № 2804 (а.с.2). Від шлюбу мають малолітню дитину –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

        Згідно з ч.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

        Із змісту ст.112 СК України вбачається, що суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

        Як встановлено судом, сторони справи не проживають разом з вересня 2010 року, шлюбно-сімейних стосунків не підтримують, не ведуть спільного господарства, їх шлюб носить формальний характер. Суд не вважає за можливе зберегти шлюб.

        Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст.104, 112 СК України, та, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу –задовольнити.

        Розірвати шлюб, укладений 29 листопада 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім’ї, актовий запис № 2804.

        Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

     Суддя                                                                                                                                 В.В. Макарчук