ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 серпня 2006 року Колегія судців Судової палати по кримінальним справам Апеляційного

суду Донецької області у складі:

головуючого                                   Меленчука В.С.

суддів                                              Рибака В.Й., Салявіна С.В.

захисника                                          ОСОБА_1

з участю засудженого                          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апе­ляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 30 грудня 2005 року

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30 грудня 2005 року

ОСОБА_2, уродженець міста Волноваха Донецької області, громадянин України, не судимий, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий АДРЕСА_1

засуджений за статтею 126 частиною 1 КК України до штрафу у сумі 510 гривень на користь держави.

З засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 стягнуто 1000 гри­вень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вироком суду засуджений ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 15 липня 2004 року приблизно о 14 годині 20 хвилин, прийшов до будинку АДРЕСА_2, де раніше мешкав разом з своєю дружиною, вибив вхідні две­рі, зламавши замок, увійшов до будинку, де на грунті особистих неприязних відношень в хо­ді сварки наніс потерпілому ОСОБА_3 декілька ударів у області живота, заподіявши фі­зичну біль, знаючи при цьому, що напередодні потерпілому зробили операцію у області шлунку.

Після чого, засуджений ОСОБА_2 виштовхнув потерпілого ОСОБА_3 та його дружину з будинку на подвір'я будинку, де ще наніс декілька ударів рукою і один удар но­гою у область живота, заподіявши фізичну біль.

Засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, просить його скасувати, а справу надіслати на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд, розглядаючи справу порушив вимоги процесуального закону про порушення кримінальної справи, повноту та об'єктивність при розгляді справи по суті, вважає, що вина його не дове­дена, а суд дійшов неправильного висновку про доведеність його вини. Усно доповнив, що було порушено його право на захист, оскільки суд не призначив йому захисника, судовий процес фіксувався неповно.

Заслухавши доповідача, пояснення та останнє слово засудженого і його захисника про

Справа №11-322/2006                                                                                                                      Головуючий у 1 інстанції Голуб Т.І.

Категорія 126 ч 1 КК України                                                                                                       Доповідач Меленчук В.С.

задоволення апеляції і скасування вироку, пояснення дотерпілого і його представника про відсутність підстав для задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню частково, а вирок скасуванню з направленням справи на новий судо­вий розгляд з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист основних свобод людини та статті 62 Конституції України кожний має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може під­даватися кримінальному покарання доки не буде доведена його вина, обвинувачення не мо­же ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинува­ченого.

Певні вимоги, передбачені і статтями 22,257 КПК України, згідно з якими орган до­судового слідства і суд повинні прийняти усі можливі та передбачені законом заходи для по­вного, об'єктивного та всебічного розгляду справи по суті, судом першої інстанції не дотри­мані і не виконані.

Так, суд першої інстанції, постановляючи по справі обвинувальний вирок, послався в ньому як на докази у підтвердження і обґрунтування доведеності вини засудженого ОСОБА_2 на пояснення потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_3, які є подружжям і свідка ОСОБА_4.

Між тим, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що свідок ОСОБА_3 знаходиться з засудженим у неприязних взаємовідносинах, як колишнє подружжя, а свідок ОСОБА_4 страждає на психіатричну хворобу, але суд при розгляді справи на ці обставини не звернув уваги і не дав їм належної оцінки, не обґрунтував і не мотивував свій висновок про допустимість показань цих свідків як докази по справі.

При цьому, суд першої інстанції не узяв до уваги вимоги статті 67 КПК України про те, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм вну­трішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слід­чого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

У вироку суду викладені інші докази по справі, а саме: пояснення інших свідків, письмові документи, які самі по собі і безпосередньо не свідчать про злочинні дії засуджено­го і не доводять його вину, вони можуть бути прийняті до уваги і покладені в основу обвину­вального вироку лише в їх сукупності.

При таких обставинах, апеляційні твердження засудженого ОСОБА_2 про неповно­ту, однобічність і необ'єктивність судового слідства заслуговують на увагу і колегія суддів вважає, що з його апеляційними доводами можливо погодитися.

З протоколу судового засідання вбачається, що засуджений заявляв клопотання про призначення йому захисника в зв'язку з тяжким матеріальним станом, але йому судом було відмовлено з посиланням на те, що засудженим не надані суду докази тяжкого матеріального стану.

Колегія суддів вважає, що апеляційні твердження засудженого ОСОБА_2 про пору­шення його права на захист є законними і такими, що заслуговують на увагу. Суд не переві­рив обставини, на які посилався у судовому засіданні засуджений і належним чином це кло­потання не вирішив.

З матеріалів справи також вбачається, що засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу технічним засобом, яке подано 29 вересня 2005 року.

Починаючи судовий розгляд справи 3 жовтня 2005 року, суд залишив цю заяву без уваги і не здійснив фіксацію судового процесу, про що свідчить відсутність вказівки в про­токолі судового засідання про фіксацію судового процесу та відсутність журналу судового засідання.

Порушення вимог закону про повну фіксацію судового процесу як і порушення пра­ва на захист є суттєвими порушеннями кримінально-процесуального закону, що тягнуть без­умовне скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з надіслан­ням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно урахувати викладене, більш ретельно перевірити доводи, викладені в скарзі потерпшого ОСОБА_3, з'ясувати усі обставини по справі і дослідити докази в їх сукупності та в результаті від встановленого зробити законний і обґрунтований висновок про доведеність або відсутність вини засудже­ного ОСОБА_2 та в залежності від встановленого прийняти рішення по справі.

Що стосується інших апеляційних вимог засудженого, то вони не заслуговують на увагу, оскільки є необгрунтованими та такими, що не відповідають закону і не підтверджу­ються матеріалами справи.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 30 грудня 2005 року відносно нього скасувати, а справу надіслати у той же суд на новий судовий розгляд в іншо­му складі суду.

СУДДІ