Справа №22-7548-2006 Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Мілейко Є.Д. Доповідач Олейникова Л.С.,

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 серпня 2006року  Апеляційний суд Донецької області у складі:    Головуючого судді Бугрим Л.М .,

Суддів Олейникової Л.С., Молчановій С.І., При секретарі Іванова В.М., В присутності сторін, Розглянув у відкритому судовому засіданні місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Горлівки на рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 24 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі міста Горлівки пдування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

 В квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те,що травмою на виробництві йому спричинено моральну шкоду.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те,що вій перебував у трудових відносинах з шахтою „ім.В.І.Леніна" на посаді забійнйкаіЗ лютого 2003 року при виконанні своїх трудових обов'язків йому було травмовано спину  та по висновку МСЕК від     7 травня 2004 року йому встановлено вперше часткову втрату працездатності на 40 відсотків,за черговим оглядом 25 травня 2005 року відсоток вторати працездатності підтверджений та становить 40 % по 25 травня 2007 року та третя група інвалідності.            '

Погіршення стану здоров"я у зв"язку з виробничою травмою привело до фізичних страждань,стану здоров"я,змінам в образі життя та потребують від нього додаткових зусиль для його організації,немає повної можливості забеспечувати сім"ю,з"явилося почуття залежності та неповноцінності,він не в змозі вести активне суспільне життя.

В судовому засіданні ОСОБА_1.свої вимоги підтримав,просив стягнути моральну шкоду у розмірі 70000 грн.

Рішенням Микитівського районного суду міста Горлівки від 24 травня 2006 року вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі міста Горлівки  на його користь стягнуто в рахунок відшкодування моральної шкоди ,пов"язаною з ушкодженням здоров"я на виробництві 19000 грн.В рештій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду виконавча дирекція Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві у Центрально-Міському районі міста Горлівки подали апеляційну скаргу.В апеляційній скарзі відповідач оспорює обгрунтованість рішення суду ,просить його скасувати .

В обгрунтування апеляційної скарги ФСС  вказали,що позивачем не надано доказів про спричинення йому моральної шкоди,немає висновку МСЕК про встановлення моральних страждань у позивача.Крім того,з січня 2006 року діє ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік",статтею 77 котрого призупиненя дія закону в частині відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні представник відповідача Кудрявцева Л.І. свою апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі і просив її задовольнити,скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову.

Позивач проти доводів апеляційної скарги ФСС заперечував і просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши дововідь судді -доповідача ,сторони,дослідивши матеріали цивільної справи,апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції зміні  з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року в редакції від 21 листопаду 2002 року,п. «є» ст.21 і ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях , що послужили причиною втрати працездатності « від 23 вересня 1999 року з наступними змінами і доповненнями /далі Закону України/,а також з урахуванням рішення Конституційнбго Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 страхові виплати за моральну шкоду, при наявності заподіяння цієї шкоди потерпілому,повинні провадитися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійний захворювань України.

При вирішенні справи судом першої інстанції обгрунтовано встановленого ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з шахтою „ім.В.І.Леніна" на посаді забійника. З лютого 2003 року при виконанні своїх трудових обов"язків йому було травмовано спину  та по висновку МСЕК від     7 травня 2004 року йому встановлено вперше часткову втрату працездатності на 40 відсотків,за черговим оглядом 25 травня 2005 року відсоток вторати працездатності підтверджений та становить 40 % по 25 травня 2007 року та третя група інвалідності.

Погіршення стану здоров"я у зв"язку з виробничою травмою привело до фізичних страждань,стану здоров"я,змінам в образі життя та потребують від нього додаткових зусиль для його організації,немає повної можливості забеспечувати сім"ю,з"явилося почуття залежності та неповноцінності,він не в змозі вести активне суспільне життя.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок травми на виробництві моральної шкоди.

Всупереч доводам апеляційної скарги та відповідно до ч.З ст.34 Закону України висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам,у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці,не є обов"язковим,оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Між тим,визнаючи розмір моральної шкоди,судом першої інстанції не враховані роз"яснення,що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди „ №4 від 31 березня 1995 року.,з наступними змінами та доповненнями,де вказано,що розмір моральної /немайнової/шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань...Зокрема враховується характер і тривалість страждань,стан здоров"я потерпілого,тяжкість заподіяної травми,наслідки тілесних ушкоджень,істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При цьому судом першої інстанції  врахованого втрата працездатності та здоров"я порушило нормальні життєві стосунки позивача ,потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя,який відчуває фізичні болі,він не може продовжити активне особисте життя .

Разом з тим,апеляційний суд вважає,що доводи,приведені в рішенні суду не дають підстав для стягнення суми моральної шкоди у розмірі 19000 грн.

На підставі ст..41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод,суд повинен керуватися засадами розумності ,виваженості та справедливості ,тому апеляційний суд вважає,що зазначені обставини дають підстави для зменьшення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 до 12000 гривень.

При цьому апеляційний суд керується засадами розумності ,виваженості та справедливості та враховуємо стан здоров"я позивача не погіршується.

Всупереч доводам апеляційної скарги ФСС та відповідно до статті 64 Констуційни права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені ,крім випадків ,обмежених Конституцією. Згідно ст.46 ЗУ „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків..." Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить акумулювання страхових внесків,має автономну,незалежну від будь-чого систему фінансування.Фінансування Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців та інших внесків ,які не включаються до складу Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного,апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україні у Центрально-Міському районі міста Горлівки  слід задовольнити частково,рішення суду в частині стягнення розміру компенсації моральної шкоди змінити,в рештій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п.З ст.309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і постановлює нове рішення або змінює його,якщо є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.3,309 п.3,313,314 ч.2 п.1,316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україні у Центрально-Міському районі міста Горлівки задовольнити частково.

Рішення Микитівського районного суду міста Горлівки   від 24 травня 2006 року змінити та з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Горлівки на користь ОСОБА_1   в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 12000/ дванадцять тисяч / гривень. В рештій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.