РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2006 р. | Справа № 12/168-2238 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
Розглянув справу
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області пл. Ринок, 18, м.Миколаїв, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Декор" вул. Острозького, 62, м.Тернопіль
про стягнення заборгованості в сумі 245968,47 грн.
За участю представників сторін:
позивача: Максимович Н.Д. - посвідчення №9 від 20.03.03р.
відповідача: Сідий С.В. - довіреність №01 від 01.05.2006р.
Суть справи:
Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області, м.Миколаїв, Львівська область, надалі позивач звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Декор", м.Тернопіль, надалі відповідач про стягнення заборгованості в сумі 245968,47 грн.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на розрахунки суми страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування за липень 2005 - березень 2006 року, помісячний розрахунок сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, інші матеріали.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, в судовому засіданні позовні вимоги визнає. Також, подав клопотання про розстрочення виконання рішення.
Суд відхиляє дане клопотанння так як, відповідно до п.2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Однак, відповідачем ненаведено конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідач є платником збору на державне пенсійне страхування, і зобов’язаний сплачувати цей збір на рахунок Пенсійного фонду у розмірі та строки визначені чинним законодавством.
Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” обчислення страхових внесків територіальними відділеннями Пенсійного Фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до п.6 ст.20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідач в супереч вимогам законодавства не сплачував страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області.
Згідно розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне страхування за липень 2005 року по березень 2006 року, розрахунку страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування по ТОВ ВКФ "Декор", карток особового рахунку страхувальника відповідачу нараховано 765413,69 грн. по сплаті страхових внесків. Відповідач частково здійснив погашення заборгованості, а саме сплатив 245968,47 грн.
У відповідності до п.п. 3, 2 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату.
Станом на день слухання справи відповідач не представив доказів добровільного погашення заборгованості перед Пенсійним фондом.
Згідно п. 12 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника внесків.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ ВКФ "Декор" заборгованості по сплаті внесків до пенсійного фонду в сумі 245968,47 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, вимогами законодавства та визнанні відповідачем.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, куруючись статтями 32-34, 43, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідільністю виробничо-комерційна фірма "Декор", м.Тернопіль, вул.Острозького,62:
- на користь управління Пенсійного фонд України в Миколаївському районі Львівської області м.Миколаїв, пл.Ринок, 18, ЗКПО 22361460 МФО 385190, р/р 25607301322 в Миколаївському відділенні ощадного банку №6533 ВАТ "Державний ощадний банк України" - 245968,47 грн. заборгованості до Пенсійного фонду;
- 2459,69 грн. державного мита в доход державного бюджету;
- 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” м. Київ, пр.Оболонський,23а, р/р 26002014180001 у ВАТ ”Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код ЄДРПОУ 30045370.
Видати накази з моменту вступу рішення в законну силу.
Суддя О.С. Скрипчук