ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8118/24 Справа № 201/6336/23 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря - Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Самуха Анна Олександрівна, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа — приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про стягнення грошової суми за договором про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошової суми за договором про поділ майна подружжя, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач у своїй позовній заяві, а його представник в судовому засіданні посилаються на те, що 27 листопада 1999 року між сторонами було укладено шлюб, від цього шлюбу і спільного мешкання мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосунки в сім`ї згодом не склалися, виникали конфлікти, були припинені подружні відносини і стало питання про розлучення; сторони звернулися до суду і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року їх шлюб було розірвано, вказане рішення набрало законної сили.

11 листопада 2019 року, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу – Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 3201.

Предметом цього договору є майно, яке було придбано позивачем та відповідачем в період перебування у шлюбі, перелік якого визначено п. 1.2 вищезазначеного договору про поділ майна.

Маючи на меті припинення права спільної сумісної власності та встановлення режиму особистої власності щодо зазначеного у тексті договору майна, керуючись при цьому принципом добровільності визначення способів поділу спільного майна подружжя, сторони дійшли згоди про його поділ, з урахуванням особистого внеску кожного у придбання майна, та цим договором юридично закріпили своє взаємне волевиявлення щодо поділу майна, що закріплено пунктом 1.5. договору про поділ майна,

П. 1.5.12. договору про поділ майна підтверджено, що грошові кошти у розмірі 172 000 (сто сімдесят дві тисячі) доларів США, які належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_5 , переходять в особисту приватну власність ОСОБА_6 .

Однак, як стверджує позивач, порушуючи умови договору про поділ майна, відповідач грошові кошти у розмірі 172 000 (сто сімдесят дві тисячі) доларів США, станом на 31 травня 2023 року не було передано в особисту приватну власність позивача.

Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 за Договором про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, від 11 листопада 2019 року грошову суму у розмірі 172 000 доларів США, що згідно повідомлення НБУ України від 31 травня 2023 року про офіційний курс гривні до іноземної валюти становить еквівалент 6 289 799 (Шість мільйонів двісті вісімдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 20 копійок, а також стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 13 420 грн. 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 гривень 00 копійок.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа — приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про стягнення грошової суми за договором про поділ майна подружжя – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Самуха А.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимог ОСОБА_1 , стягнути судовий збір у розмірі 33550 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 70 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги звертають увагу на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо передачі грошових коштів, визначених пунктом 1.5.12 Договору про поділ майна, у особисту приватну власність позивача, чим суттєво порушив умови Договору, а тому позивач змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Представник апелянта вважає, що рішення суду не вмотивоване, тому тягне за собою ряд негативних наслідків, як для учасників справи, так і для суду, який прийняв таке рішення. Зокрема, для учасників справи постановлення немотивованого (не достатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судом, що у свою чергу, може призвести до прийняття неправосудного рішення.

Вважає, що позивачем було надано достатньо належних та допустимих доказів того, що позивач придбала квартиру за власні кошти, які мала до моменту укладання договору про поділ майна, не дивлячись на те, що договір купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2019 року взагалі не має відношення до предмету спору. У тому числі, позивачка з власних коштів передала завдаток за квартиру у розмірі 12 000 доларів США, та так само надала позику відповідачу у сумі 50 000 доларів США, долучивши до матеріалів справи достатні та належні доказів того, що мала у своїй особистій приватній власності кошти у сумі 122 000 доларів США на придбання квартири, 50 000 доларів США для надання позики, записи у трудовій книжці, виписка з рахунків з 2017 року по 2020 рік підтверджує, що у позивача було достатньо коштів на купівлю квартиру, надання позики відповідачу, так як загальна сума коштів є значно більшою аніж 172 000 доларів США та 50 000 доларів США (позика), проте суд чомусь це проігнорував. Проте, судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, не було враховано вказані вище докази, не надав належної оцінки наданим доказам.

Жодних доказів того, що позивач отримала грошові кошти від відповідача матеріали справи не містять. Відповідачем цього факту доведено не було - не надано банківських чеків чи квитанцій щодо розрахунку за Договором про поділ майна від 11 листопада 2019 року. Сам відповідач підтвердив своєю нотаріальною заявою, що придбана квартира за договором купівлі-продажу від 14 листопада 2019 року придбана особисті кошти позивача, і є особистою приватною власністю позивача. А тому посилання відповідача не відповідають дійсності.

Представник апелянта, звертає увагу на те, що сам факт укладання договору про поділ майна від 11 листопада 2019 року не є фактом, чи достовірним доказом наявності грошових коштів у відповідача, так як це є лише фактом обов`язку відповідача перед позивачем передати грошові кошти у особисту власність ОСОБА_1 . До того ж, позивачка заперечувала, щодо отримання нею грошових коштів за договором, а тому, на відповідача, відповідно до чинного законодавства України покладається обов`язок доведення того, що в нього були грошові кошти у розмірі 172 000 доларів США, та обов`язок довести і надати належні та допустимі докази передачі грошових коштів позивачу, але жодних доказів цього суду надано не було.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, також вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2024 року задоволено заяву представника відповідача Дем`яненко Сергія Григоровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про стягнення грошової суми за договором про поділ майна подружжя.

Стягнено з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 39 500 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Самуха А.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 39500 грн. витрат на адвоката є неспівмірною сумою, зважаючи на ціну позову. Вказані витрати є безпідставно завищеними та не відповідають критерію розумності та необхідності.

Згідно з наданої банківської виписки АТ «Райффайзен Банк» за рахунком на ім`я ОСОБА_9 неможливо встановити за якими саме угодами (додатковими угодами) до Договору про надання правової допомоги від 21.06.2023р були зараховані кошти.

Крім того, в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури щодо сплати наданих послуг, та і в наданих документах ніде не зазначаються реквізити для сплати послуг (ні у договорі про надання правові допомоги, ні додатковій угоді від 21.06.2023, ні у актах прийомупередачі виконаних робіт). Тому, у визначенні з нормами чинного законодавства неможливо визнати надані докази як належні та допустимі.

В даному випадку не має підстав вважати, що надані послуги були оплачені саме у такому розмірі Замовником і саме за надані правничі послуги у справі що розглядалася у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська у цивільній справі №201/6336/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про стягнення грошової суми за договором про поділ майна подружжя.

Звертає увагу на те, що додаткова угода укладена для розгляду у господарському суді Дніпропетровської області, а не у Жовтневому районному суді м.Дніпропетровська, у додатковій угоді не зазначається по якій конкретній справі - за позовом кого до кого, та щодо предмета позову. Також ця додаткова угода укладена таким чином, що на момент її укладання (21.06.2023р) неможливо було одразу визначитися з об`ємом надання правничих послуг. Вартість однієї години роботи у актах кожного разу різна, що унеможливлює встановити дійсну вартість послуг за одну годину.

Доказів сплати, а також щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості представником відповідача не надано. Тому у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 39500 гривень слід відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, також вважає, що додаткове рішення суду є законним, обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом в судовому засіданні встановлено, що дійсно 27 листопада 1999 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 951.

Від шлюбу позивач та відповідач мають двох неповнолітніх дітей: доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сумісне життя між сторонами не склалося, в сім`ї не було взаєморозуміння, виникали сварки і конфлікти, що призвело до розпаду сім`ї. Прийняті наміри до порозуміння та примирення ні до чого не призвели. Примирення та збереження сім`ї неможливі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року у справі № 201/10743/19 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Рішення набрало законної сили.

11 листопада 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про сплату аліментів на дітей, визнання місця проживання дітей та умов участі у їх вихованні після розірвання шлюбу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу – Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 3200.

За умовами даного договору місце проживання дітей визначено з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 , квартира на момент укладання договору не перебувала у власності а ні позивача, а ні відповідача.

Того ж дня, 11 листопада 2019 року, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, посвічений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу – Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 3201.

Предметом цього договору є майно, яке було придбано позивачем та відповідачем в період перебування у шлюбі, перелік якого визначено п. 1.2 вищезазначеного договору про поділ майна.

Також встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що відповідачу ОСОБА_2 правнича допомога надавалася ОСОБА_9 .

Представником відповідача у встановленому законом порядку та в строк було надано документи на підтвердження понесених судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в особі адвоката Яланської Юлієї Петрівни, а саме: договір про надання правової допомоги від 21 червня 2023 року, копія свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, копія ордеру серія АЕ номер 1208257, копія додаткової угоди від 21.06.2023 року, копія роздруківки з банку, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 10.07.2023 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 2 від 11.07.2023 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 3 від 02.08.2023 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 4 від 20.9.2023 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 7 від 18.10.2023 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 9 від 21.11.2023 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 11 від 26.12.2023 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 12 від 06.02.2024 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 13 від 06.03.2024 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 14 від 16.04.2024 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт № 15 від 27.05.2024 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що вона мала у своїй особистій приватній власності грошові кошти у сумі 172 000 доларів США. При цьому, суд вважає, що не є збігом те, що за квартиру було сплачено разом з завдатком 122 000 доларів США, а у розмірі 50 000 доларів США надано позику відповідачу, що у сукупності складає саме 172 000 доларів США. Та, крім того, укладання даних договорів відбулось після укладання договору про поділ майна, що свідчить про те, що позивач отримала ці кошти від відповідача, та розпорядилась ними, як вважала за потрібне, оскільки ці кошти перейшли у її особисту власність за умовами договору про поділ майна.

Задовольняючи заяву представника відповідача Дем`яненко Сергія Григоровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про стягнення грошової суми за договором про поділ майна подружжя та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 39 500 гривень, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що понесені витрати підтверджені належними і допустимими доказами, відповідають критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону, а тому ці витрати підлягають стягненню з позивача.

З такими висновками суду, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 11 листопада 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

11 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, який зареєстровано в реєстрі за №3201, згідно п. 1.5.12. договору про поділ майна підтверджено, що грошові кошти у розмірі 172 000 (сто сімдесят дві тисячі) доларів США, які належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , переходять в особисту приватну власність ОСОБА_1 .

п.1.7 вказаного договору зазначено, що після укладання договору право спільної сумісної власності сторін щодо майна зазначеного у цьому Договорі припиняється.

Позивачем було направлено відповідачу листа-вимоги від 06 квітня 2023 року щодо повернення вказаних коштів.

Також, 11 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про сплату аліментів, визначення проживання дітей та умов участі у їх вихованні після розірвання шлюбу, згідно якого діти будуть проживати разом із матір`ю за адресою АДРЕСА_2 .

Крім того, 11 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позикодавець ОСОБА_1 передає позичальнику ОСОБА_2 1 225 094, 35 грн, що за курсом НБУ станом на 11.11.2019 року становить 50 000 доларів США (1 долар США = 24,501887 грн.) з кінцевим терміном повернення 11.11.2020 року.

Як вбачається із розписки 12.11.2020 року ОСОБА_1 отримала кошти згідно договору позики.

Однак, порушуючи умови договору про поділ майна, відповідачем грошові кошти у розмірі 172 000 доларів США, не було передано в особисту приватну власність позивача — ОСОБА_1 .

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що на виконання п.п. 1.5.12. договору про поділ майна відповідачем було передано в особисту приватну власність ОСОБА_10 172 000 доларів США, за які, у тому числі, нею було придбано нерухоме майно, а саме, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в якій, наразі, проживають позивач разом з спільними дітьми позивача та відповідача.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, то в них відсутній будь який доказ того, що саме грошові кошти в сумі 172 000 доларів США, згідно Договору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, були передані позивачці в особисту приватну власність, за які на думку відповідача було придбано нерухоме майно, а саме, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В жодному з укладених договорів 11.11.2019 року не йде мова про те, що саме за грошові кошти в сумі 172 000 доларів США позивачкою буде куплена вищезазначена квартира.

Також, підтвердження того, що грошові кошти в сумі 172 000 доларів США передані ОСОБА_1 згідно договору від 11 листопада 2019 року матеріали справи не містять.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81

ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин,

які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, Відповідачем не спростовані та не доведені суду належним та допустимим доказом факт покупки квартири за кошти, які були передані позивачці згідно п. 1.5.12. Договору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, який укладено 11.11.2019 року, та зареєстровано в реєстрі за №3201.

Укладаючи 11.11.2019 року договори про поділ спільно нажитого майна, колишнє подружжя ОСОБА_11 в жодному із договорів не зазначили підстави або умови покупки квартири по АДРЕСА_1 , а саме, що на кошти які переходять в особисту приватну власність ОСОБА_1 ,на підставі п.1.5.12 в сумі 172 000 доларів США буде придбана вказана квартира.

Твердження відповідача про те, що у позивачки взагалі були відсутні особисті грошові кошти на покупку квартири, спростовуються між іншим укладеним в той же день договором позики від 11.11.2019 року на суму 50000 доларів США, які позивачка позичила відповідачу терміном на один рік, а посилання відповідача на те, що ці гроші він “рятував” від колишньої дружини, оскільки остання страждає на алкоголізм, колегія суддів вважає надуманими.

Таким чином колегія суддів, вважає, що позивачем доведено обґрунтованість пред`явленого позову, а відповідачем не спростовано вимоги позову, за таких обставин апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Самуха А.О. підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1ст.133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч3ст.133 ЦПК).

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8ст.141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження надання правової допомоги ОСОБА_1 , адвокатом Самухою А.О. надано суду копію Договору про надання правничої допомоги від 10.03.2023 року, рахунок фактура №ЮФ-0000001 від 10.03.2023 року, копія квитанції(а.с.20-21,22,23 т.1).

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, відповідно витрати на правничу допомогу стягуються пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 при поданні позову до суду першої інстанції сплачено судовий збір в сумі 13420 грн., а за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 20130 грн, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню часково, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 33550 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382,384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Самуха Анна Олександрівна — задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2024 року — скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа — приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про стягнення грошової суми за договором про поділ майна подружжя — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Договором про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, від 11 листопада 2019 року грошову суму у розмірі 172 000 доларів США, що згідно повідомлення НБУ України від 31 травня 2023 року про офіційний курс гривні до іноземної валюти становить еквівалент 6 289 799 (Шість мільйонів двісті вісімдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 33550 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: