Справа №1-42/2008

П О С Т А Н О В А

ІМ`ЯМ            УКРАЇНИ

03 березня 2008 р.                                                                                                  смт.Доманівка

            Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді                            Вадовської А.В.,

при секретарі                                    Кравець Л.В.,

за участю прокурора            Висоцького В.П.,

підсудної                                           ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.народження, уродженки с.Анетівка Доманівського району Миколаївської області, українки, громадянки України, з середньою професійною освітою, не судимої, не одруженої, маючої на утриманні 2 неповнолітніх дітей (1 інвалід з дитинства), не працюючої, проживаючої вАДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України,

В С Т А Н О В И В:

            Підсудна ОСОБА_1., являючись матір'ю неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження, та  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.народження, злісно не виконуючи обов'язки, передбачені ст.150 СК України, в частині виховання сина ОСОБА_2, піклування про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готування його до праці, не забезпечила здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. Всупереч інтересам дитини не відправила ОСОБА_2 по досягненню ним шкільного віку до школи в 1997 р. Не реагуючи на вимоги директора та вчителів Прибузької загальноосвітньої школи та представників органів місцевої влади - працівників Прибузької сільської ради,  усвідомлюючи, що дитина виховується неграмотною людиною і те, що неграмотністю його розвитку завдається велика шкода, не забезпечила відвідування ним шкільних занять, не вжила заходів до створення відповідних умов для повної соціалізації і індивідуалізації його особистості та виховання у сина бажання вчитися і реалізації ним одного з основних прав громадянина України - права на навчання. Не вживала заходів щодо здобуття сином освіти у спеціальних інтернатних закладах.  Внаслідок не навчання жодного дня у школі рівень інтелектуального розвитку ОСОБА_2відповідає розвитку 10-річної дитини, з проявами відхилень у психологічному розвитку, які не являються проявами психічного захворювання, а є негативним впливом навколишньої мікросфери,  в першу чергу його матері, яка негативно впливала на формування його особистості. Злісне невиконання ОСОБА_1. батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_2 спричинило тяжкі наслідки вихованню дитини - суттєве відставання у розумовому розвитку від своїх однолітків.     

            Підсудна ОСОБА_1. у судовому засіданні повністю визнала свою вину,  пояснила, що у 1994 р. у неї народився син ОСОБА_3, який є інвалідом з дитинства (вроджена хвороба серця). Оскільки найменший син хворів і потребував постійного догляду (йому тричі робилися операції на серці), вона не відправила ОСОБА_2 до школи у 1997 р. По досягненню ОСОБА_3 шкільного віку йому було призначене індивідуальне навчання, так як за станом здоров'я він не міг навчатися у школі. Коли до ОСОБА_3приходили вчителі, то пропонували таким чином навчати і ОСОБА_2, але він не хотів вчитися, а вона його не могла заставити. Спочатку вона не мала фінансової можливості навчати ОСОБА_2 у школі, а потім він відмовлявся ходити до школи. Про те, щоб свого часу здати ОСОБА_2 до інтернату, вона ніколи не думала, оскільки вважає неприпустимим перебування в такій установі дитини при живій матері. На даний час вона розкаюється, що не дала синові освіту, просить суд врахувати, що в іншому вона повністю виконала свої батьківські обов'язки: придбала житло та створила дітям нормальні умови проживання, просила кримінальну справу відносно неї закрити.

Вина підсудної у вчиненні злочину, крім її свідчень, повністю підтверджується поясненнями потерпілого, свідків та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

            Так, потерпілий ОСОБА_2. суду пояснив, що він сам не хотів навчатися, тому й не ходив до школи, читати і писати він навчився, більших знань йому не потрібно.

            Допитана в якості свідка директор Прибузької загальноосвітньої школи Доманівського району Миколаївської області ОСОБА_4. суду пояснила, вона, дізнавшись, що ОСОБА_2не навчався, запропонувала ОСОБА_1. навчати його в індивідуальному порядку разом з молодшим ОСОБА_3, але ОСОБА_2не хотів навчатися.

Допитані в якості свідків вчителі Прибузької ЗОШ ОСОБА_5. та ОСОБА_6. суду пояснили, що вони в індивідуальному порядку навчають ОСОБА_3, коли почали навчання ОСОБА_3, дізналися, що його старший брат ОСОБА_2ніколи не навчався в школі. Мати це пояснювала тим, що через потребу значних коштів на лікування ОСОБА_3вона не мала матеріальної можливості вчити ОСОБА_2. Також її покійний батько за життя  не пускав його до школи. Вони пробували навчати обох хлопців, однак ОСОБА_2через деякий час уникав занять, оскільки комплексував від своєї неграмотності та від того, що  молодшому брату ліпше дається навчання.

Свідок ОСОБА_7. суду пояснила, що ОСОБА_1. дійсно з дітьми проживала у дуже скрутних матеріальних умовах.

Також вина підсудної у вчиненні злочину підтверджена письмовими матеріалами справами:

-             актом відвідування сім'ї ОСОБА_1працівниками При бузької ЗОШ (а.с.18), з якого вбачається, підсудну попереджали про необхідність навчання ОСОБА_2;

-          характеристикою на ОСОБА_2(а.с.21), де зазначено, що він ніколи не навчався в навчальних закладах;

-          протоколами допитів свідків ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12. (а.с.32-47), які пояснювали, що дійсно ОСОБА_2. жодного дня не навчався в школі;

-          висновком амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 03.10.2007 р. (а.с.49-53), згідно якої ОСОБА_2. будь-яким психічним захворюванням не страждає; психічнохворим він не є і не потребує  застосування до нього заходів медичного характеру; згідно результатів проведеного експериментально-психологічного дослідження встановлено, що психологічний вік підекспертного значно нижчий 17 років, а рівень його інтелектуального розвитку в даний час відповідає рівню 10 річної дитини; у ОСОБА_2. виявляються відхилення в психічному розвитку, які не є проявами психічного захворювання: соціально-педагогічна запущеність (мікросоціальна і педагогічна). Судово-психіатричне дослідження виявляє ознаки психічного інфантилізма, низький рівень інтелектуального розвитку не досягаючий ступеня розумової відсталості. Мікросоціальна і педагогічна запущеність ОСОБА_2. обумовлені не створеними умовами для повноцінної соціалізації та індивідуалізації його особистості. Оточуюча мікросфера, перш за все мати, негативно впливала на формування його особистості як суб'єкта власного життя, він не отримав достатньої свободи для появи своєї активності у взаємодії з предметним і соціальним середовищем. У даному випадку когнітивна депривація тісно пов'язана з умовами свого роду «безнаглядності», оскільки дитина ніколи не навчалася в школі, тобто була ізольована від основних інститутів соціалізації;

-          копією актового запису про народження (а.с.73), згідно якого ОСОБА_1. є матір'ю ОСОБА_2.

            Дії підсудної ОСОБА_1. правильно кваліфіковані за ст.166 КК України, як злісне невиконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

            У судовому засіданні підсудна просила кримінальну справу відносно неї закрити внаслідок зміни обстановки.

            Заслухавши думку прокурора Висоцького В.П., який не заперечував проти закриття кримінальної справи у зв`язку з дійовим каяттям, підсудну, беручи до уваги матеріали справи, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що підсудна ОСОБА_1. може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки з наступних підстав:  

Злочин, вчинений підсудною, є злочином середньої тяжкості, підсудна раніше не судима, щиро розкаялася в скоєному, повністю визнала свою вину, активно сприяла слідству, позитивно характеризується за місцем проживання, вжила заходів до створення нормальних умов життя сина: придбала будинок, газифікувала та відремонтувала його.

Таким чином на момент розгляду справи ОСОБА_1. не є суспільно небезпечною особою, а тому може бути звільнена від кримінальної відповідальності. 

            Керуючись ст.48 КК України, ст.ст.7, 282 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.166 КК України, у зв'язку із зміною обстановки.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1. закрити.

            Запобіжний захід - підписку про невиїзд, застосований до ОСОБА_1. скасувати.

            Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Доманівський районний суд протягом 7 (семи) діб.                                              

Суддя                                                                                    А.В.Вадовська