Справа № 22-1333 2007р.                 Головуючий у першій інстанції Андріянов О.В.

Категорія   19, 23                                Доповідач Черниш Т.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

3 липня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді   Кривохижі В.І.,  суддів   Черниш Т.В..

Чорнобривець О.С. . при секретарі    Дімановій Н.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Світловодського міськрайонного суду від 4 травня 2007 року.

встановила:

6 березня 2007 року ОСОБА_2звернулась з позовом до ОСОБА_3про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивувала тим,  що належна відповідачці собака неодноразово проникала в її двір і знищила 10 вересня 2006 року 10 курей,  а 11 жовтня ще 9,  чим їй,  позивачці,  було заподіяно майнову шкоду в сумі 380 грн. та моральні збитки,  розмір яких визначила в 3000 грн.

Світловодський міськрайонний суд в судовому засіданні 11 квітня 2007 року ухвалив про заміну первісного відповідача,  визнавши належним відповідачем власника собаки ОСОБА_1.,  і рішенням від 4 травня 2007 року постановив про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 328 грн. на відшкодування майнової шкоди та 188 грн. судових витрат. В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням,  ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу,  в якій,  посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,  просила рішення скасувати і в позові відмовити. Зазначала,  зокрема,  що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи,  грунтується на сумнівних доказах.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач повністю підтримала доводи апеляційної скарги,  позивач проти них заперечувала.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах,  визначених  ст.  303 ЦПК України,  заслухавши пояснення сторін,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а рішення суду- скасуванню.

За загальними підставами цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду,  визначеними  ст.  1166 ЦК України,  та відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України,  викладених,  зокрема,  в пунктах 2,  3 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» 0 наступними змінами),  шкода,  заподіяна особі та майну громадянина,  підлягає відшкодуванню    в повному обсязі особою,  яка її заподіяла,  за

умови,  що дії останньої були неправомірними,  між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи,  а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,  - незалежно від наявності вини ( ст.  1187 ЦК).

Вирішуючи спір суд вважав встановленим,  що належна ОСОБА_1 собака,  яка утримується в дворі її матері ОСОБА_3. проникнувши в двір будинку позивачки,  знищила 19 курей,  і. виходячи з наявності для позивачки майнової шкоди,  відповідальність за її заподіяння поклав на ОСОБА_1. як власника собаки бійцівської породи-джерела підвищеної небезпеки.

Однак такий висновок не є правомірним,  оскільки суд дійшов його без усебічного з»ясування фактичних обставин справи,  визначення відповідно до них правовідносин,  належної оцінки доказів та доводів сторін.

Згідно  ст.  ст. 10,  60 ЦПК кожна зі сторін повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень,  крім випадків,  встановлених  ст.  61 ЦПК.

Докази,  на які посилалась позивач як на підставу своїх вимог і якими суд обґрунтовував висновок про задоволення позову,  не можна визнати такими,  що з достовірністю підтверджують факт знищення 10 вересня та 11 жовтня 2006 року 19 належних їй курей і'саме собакою відповідачки. Зокрема,  суд послався на постанову судді від 14 грудня 2006 року у справі про адміністративне правопорушення,  за якою ОСОБА_3була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1  ст.  154 КУпАП. Однак цією постановою встановлено,  що собака ОСОБА_3. перестрибнувши через паркан в двір ОСОБА_2 поїла 19 курей в нічний час 31 жовтня та 1 листопада 2006 року. Ні в зазначеній адміністративній справі,  ні в матеріалах,  долучених до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 від 6 листопада 2006 року немає жодних даних про заподіяння шкоди 10 вересня та 11 жовтня 2006 року,  а саме на ці дні вказувала позивач в позовній заяві,  викладаючи обставини позову.. З огляду на це зазначену постанову від 14 грудня 2006 року не можна визнати такою,  що має преюдиційне значення при вирішенні даної цивільної справи з питань,  чи мали місце певні події та чи вчинено їх саме цією особою,  в розумінні ч. 4  ст.  61 ЦПК України.

Згідно ч. 4  ст.  60 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях. Між тим,  позивачка визнавала,  що жодного разу не заставала,  коли собака сусідки поїдав її курей,  її доводи фактично мотивовані лише припущенням.  Крім того,  свідки,  пояснення яких містяться в матеріалах адміністративної справи та у відмовному матеріалі,  і які були допитані судом при вирішенні спору,  очевидцями події теж не були,  їхні покази не є бе33аперечним підтвердженнями обставин,  якими обгрунтовано позовні вимоги ОСОБА_2

Інших переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин,  з якими як з юридичним фактом пов»язувала свої матеріально - правові вимоги,  позивач не надала,  не містять їх і матеріали справи,  а обставини,  на які посилалась ОСОБА_2,  не є достатніми для висновку про наявність правових підстав для задоволення позову,  зокрема,  про покладення відповідальності за майнову шкоду на відповідачку.

З огляду на наведене колегія суддів вважає,  що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального та процесуального права і це призвело до неправильного її вирішення,  тому ухвалене в справі рішення в частині,  що оскаржується,  відповідно до  ст.  309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановлениям

нового рішення,  яким у позові про відшкодування майнової шкоди слід відмовити за недоведеністю обставин,  якими позовні вимоги обґрунтовувались. У зв»язку з цим понесені позивачем судові витрати відповідно до  ст.  88 ЦПК України не підлягають відшкодуванню

Рішення щодо відмови в позові про відшкодування моральної шкоди не оскаржувалось,  законні підстави для його зміни чи скасування в цій частині відсутні.

Доводи апеляційної скарги про упередженість судді при розгляді справи не грунтуються на доказах і є безпідставними.

Виходячи з викладеного та керуючись  ст.  ст.  1166 ЦК України,   ст.  ст.  303,  307,  309,  313,  314,  316 ЦПК України,  колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 травня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 328 грн. на відшкодування майнової шкоди та 188 грн. судових витрат скасувати і в задоволенні позову відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі протягом двох місяців касаційної скарги до Верховного Суду України.