АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-774/11Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М.
Категорія - 19Доповідач - Бахметова В.Х.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Бахметової В.Х.
Суддів —Гірського Б.О., Ткач О.І.
при секретарі Майці Р.Ю.
з участю представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” про розірвання договору та стягнення коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2011 року позов задоволено частково:
- розірвано договори від 09.11.2007 року та від 14.11.2007 року, укладені між ОСОБА_3 та ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” на будівництво трикімнатної квартири №46 загальною проектною площею 111,41 кв.м. на шостому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною проектною площею 111,41 кв.м. на сьомому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1
- стягнуто з ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” на користь ОСОБА_3 900152 грн. внесених як пайова участь в будівництві квартир, 108918 грн. 39 коп. індексу інфляції від простроченої суми та 1820 грн. понесених нею судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того, що у договорах на пайове будівництво квартир, які укладені з позивачем зазначено про планове, а не фактичне закінчення будівництва. Тобто на час укладення сторонами вказаних договорів із врахуванням економічної ситуації, що склалася, вартості будівельних матеріалів, розрахункової тривалості будівельних робіт було заплановано закінчення будівництва на 2010 рік. Однак, у зв'язку із зміною економічної ситуації в країні, в тому числі і в будівельній галузі, термін завершення будівництва перенесено на грудень 2012 року. Крім цього, в п. 4.2. договору передбачена можливість перенесення строку здачі будинку в експлуатацію за умов незалежних від сторін.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
В січні 2011 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” та просила суд розірвати укладені між сторонами договори про дольову участь у будівництві житла від 09.11.2007 року та 14.11.2007 року, стягнути кошти в сумі 900152 грн., оплачених відповідно до умов вказаних договорів, стягнути 33773 грн.43 коп. - 3 % річних за використання коштів та 108918 грн. 39 коп. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов вказаних договорів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення умов договорів, згідно яких він зобов'язувався закінчити будівництво будинку в грудні 2010 році, перенесено термін здачі будинку в експлуатацію на грудень 2012 року, що є істотним порушенням умов договорів та підставою для їх розірвання відповідно до вимог ст. 651 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2007 та 14.11.2007 року між ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” та ОСОБА_3 укладено договори про фінансування будівництва трикімнатної квартири №46 загальною проектною площею 111,41 кв.м. на шостому поверсі та трикімнатної квартири №49 загальною проектною площею 111,41 кв.м. на сьомому поверсі у житловому будинку по АДРЕСА_1
Згідно умов вказаних договорів ОСОБА_3 оплатила вартість квартири в сумі 900152 грн., що становить 100 % оплати і є фіксованою до кінця будівництва.
26 червня 2009 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про розірвання укладених договорів та повернення сплачених нею коштів на будівництво квартир у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно укладених договорів є істотним порушенням умов вказаних договорів та відповідно прав позивачки ОСОБА_3, яка повністю оплатила відповідачу вартість квартир та розраховувала отримати житло в грудні 2010 року, однак на даний час позбавлена цього.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на норми п.4 ст.3 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, оскільки вказане положення закону щодо заборони на розірвання договорів не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців. З наданого представником відповідача Меморандуму про виконання зобов'язань з будівництва житлових будинків в м. Тернополі підприємствами Корпорації “Укрбудінвест”, до якої входить ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” вбачається, що здача спірного будинку в експлуатацію перенесена на 24 місяці - грудень 2012 року.
Крім того, з пояснень представника позивача вбачається, що будівництво будинку по вул. Білецька не проводиться взагалі, збудовано лише підвальні приміщення, що унеможливлює виконання договорів від 9 листопада та 14 листопада 2007 року щодо завершення будівництва. Це стверджується і іншими доказами по даній справі.
Суд першої інстанції підставно стягнув індекс інфляції за користування коштами позивача, оскільки внесені нею кошти зазнали інфляції, відповідачем вони не використовувались за призначенням, житловий будинок не збудований, а тому посилання апелянта на не правильне застосування при цьому судом матеріального права, а саме Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” є безпідставним та суперечить вимогам самого Закону.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області В.Х. Бахметова